Ухвала суду № 37796332, 18.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3536/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Грищенко Т.М.,

суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ч.1 ст.41 КАС України, апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької Об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЧ" до Переяслав-Хмельницької Об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЧ" задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Переяслав-Хмельницькою Об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області на підставі наказу начальника податкової у період з 10 серпня по 17 серпня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІВЧ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2012 року, на підставі чого було винесено Акт №106/23-1/19414052 від 17 серпня 2013 року.

В ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги ст.14, ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.6 ст. 200, п. 215.1 ст. 215, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування із податку на додану вартість за травень 2012 року на 17400 грн. та від'ємного значення у сумі 17400 грн.

Як видно зі змісту Акта, йдеться про безтоварність угод, стверджується ненадання відповідачем необхідних документів, що, за висновками податкового органу, підтверджує нереальність операцій.

Відповідачем були використані Акти ДПІ у Печерському районі міста Києва №2923/22-10/37567248 від 6 серпня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД», №2751/22-10/36588555 від 25 липня 2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Віннерком» та зазначено відсутність товарно-транспортних накладних, що стало підставою для твердження про відсутність господарських операцій.

На підставі згаданого Акта перевірки, 17 серпня 2012 року Інспекцією прийняте податкове повідомлення-рішення №0000292300 та визначено грошове зобов'язання за основним платежем 17400 грн. і штрафні санкції у сумі 4350 грн.

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, вказав на наявність належно оформленої первинної документації.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, в періоді, який перевірявся відповідачем, позивачем, в межах здійснення господарської, було укладено ряд договорів

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у січні 2012 року між ТОВ «ІВЧ» та ТОВ «Віннерком» укладено договір купівлі-продажу в усній формі, згідно якого придбано машину для загортання твердої карамелі.

На підтвердження придбання такого обладнання ТОВ «ІВЧ» надані: рахунок-фактура №СФ-0000029 від 23 січня 2012 року, податкова накладна №19 від 23 січня 2012 року, платіжне доручення №7 від 26 січня 2012 року; видаткова накладна №РН-0000013 від 23 січня 2012 року.

Також, у березні 2012 року між позивачем та ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» укладено усний договір поставки, за умовами якого придбано у ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» кондитерське обладнання (вінтові мельниці, загортальні машини).

На підтвердження факту одержання вказаного обладнання позивачем надані належним чином засвідчені копії наступних документів: рахунок-фактура №0000583 від 21 березня 2012 року, податкова накладна №56 від 21 березня 2012 року, платіжне доручення №21 від 20 березня 2012 року; видаткова накладна №0000320 від 21 березня 2012 року.

На отримання відображення у бухгалтерському обліку операцій із ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД», Товариством «ІВЧ» надано оборотні відомості за січень і березень 2012 року та витяг з книги обліку господарських операцій за цей же період.

Крім того, позивачем подано реєстри виданих та отриманих податкових накладних та податкові декларації з податку на додану вартість з додатками за період господарської діяльності із згаданими контрагентами, чим підтверджено відображення у податковій звітності операцій із ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД».

На засвідчення транспортування придбаного обладнання товариством надані завірені копії договорів щодо перевезення вантажів, укладених із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2

Щодо реалізації придбаної продукції у подальшому, підтверджується вантажними митними деклараціями, зі змісту яких вбачається відправлення обладнання, поставленого позивачу ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД», - на експорт.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що товарність операцій позивача із вказаними контрагентами за той самий період вже була предметом судового розгляду, що вірно було встановлено судом першої інстанції.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2013 року у справі №810/78/13-а позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Київської області №0000552300 від 26 грудня 2012 року, та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року дану постановуу було залишено без змін.

Крім того, з даного рішення було встановлено, що факти поставки товарів та оплати їх вартості між позивачем і ТОВ «Віннерком», ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними. Тобто, фактичне здійснення позивачем господарських операцій щодо купівлі продукції у ТОВ «Віннерком» та ТОВ «Компанія Алексус-ЛТД» було встановлено судом і не спростовано податковим органом.

Отже, податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВЧ» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області 24 лютого 2000 року, перебуває на податковому обліку у Переяслав-Хмельницькій ДПІ з 1 березня 2000 року №145, тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Позивач перед підписанням згаданих договорів поставки та купівлі-продажу, з метою запобігання укладенню правочину із недобросовісним суб'єктом господарювання, учинив низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності своїх контрагентів, зокрема отримав копії довідок з ЄДРПОУ, про взяття їх на облік платниками податку, свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, свідоцтва про державну реєстрацію.

Крім того, були надані належно оформлені податкові накладні, первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій та їх виконання між ТОВ «ІВЧ» та ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Віннерком», такі угоди належним чином відображено у бухгалтерському та податковому обліку; встановлено їх безпосередній зв'язок із господарською діяльністю позивача; докази ж наявності обставин, які позбавляли б позивача права на формування валових витрат і податкового кредиту - податковим органом не надані.

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Компанія «Алексус ЛТД», ТОВ «Віннерком» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, факт поставки товару й оплати їх вартості підтверджується документально; надані позивачем докази є переконливими для твердження про реальність господарських операцій, та судовим рішенням було встановлено реальність договорів про які йдеться у спірних відносинах, що не було спростовано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведений факт здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 195,196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницької Об'єднаної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.П.Мельничук

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.