Ухвала суду № 37796004, 20.03.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Бреславського О. Г.

суддів: Савчук М.В., Половінкіної Н.Ю.

секретаря: Кусяк М.Д.

за участю:представника позивача ОСОБА_1-ОСОБА_2, представників відповідачів:Каменьцької Х.Д., Карлейчук М.В., Лещенка Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, Виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Управління Пенсійного Фонду України в м. Чернівці про визнання недійсним строкових трудових угод у частині визначення строку та у частині оплати праці, визнання неправомірною відмови у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про визнання незаконним утримання єдиного соціального внеску у розмірі 2,6%, визнання незаконною відмови в оплаті листків непрацездатності, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, Управління Пенсійного фонду України у м. Чернівці та виконавчої дирекції Чернівецького обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2013 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, Виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Управління Пенсійного Фонду України в м. Чернівці про визнання недійсним строкових угод в частині визначення строку та в частині оплати праці, визнання неправомірною відмови у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, про визнання незаконним утримання єдиного соціального внеску у розмірі 2,6 %, визнання незаконною відмову в оплаті

22ц/794/285/14 Головуючий в І інстанції Войтун О.Б.

Категорія 51 Доповідач Бреславський О.Г.

листків непрацездатності, про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано недійсним умову п.2.1 трудової угоди від 01.12.2010 та умову п. 2.1 трудової угоди від 04.01.2011 щодо визначення розміру оплати праці в сумі 600 грн. і визначено, що оплата праці працівника ОСОБА_1 повинна здійснюватись щомісячно на рівні не менше мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Зобов'язано правонаступника Управління Держкомзему м. Чернівці - Головне управління Держземагенства України в Чернівецькій області здійснити перерахунок сплаченої за період дії трудових відносин заробітної плати до рівня мінімальної.

Визнано незаконним утримання Управлінням Держкомзему м. Чернівці єдиного соціального внеску у розмірі 2,6 % з працівника ОСОБА_1

Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці з виконання повноважень з контролю за достовірністю обліку та звітності надходження страхових внесків Управління Держкомзему м. Чернівці, що виплачувались за працівника ОСОБА_1

Визнано незаконною відмову Головного управління Держкомзему у Чернівецькій області в оплаті листків непрацездатності.

Зобов'язано правонаступника управління Держкомзему м. Чернівці - Головне управління Держземагенства України в Чернівецькій області і виконавчу дирекцію обласного Відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснити оплату листків непрацездатності.

Визнано неправомірною бездіяльність управління Держкомзему м. Чернівці у наданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Стягнуто з Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, компенсацію моральної шкоди за порушення трудового законодавства, а саме: сплату єдиного соціального внеску в меншому розмірі, ніж передбачено законом, виплату заробітної плати на рівні нижче мінімальної, неоплату листків тимчасової непрацездатності, ненадання відпустки до досягнення дитиною трирічного віку в розмірі 200 грн.

Стягнуто невиплачену заробітну плату до рівня мінімальної за період з 01.12.2010 по 31.03.2011 у розмірі 1945 грн.; з часу звільнення 31.03.2011 по час поновлення на роботі 11.07.2011 середню заробітну плату з розрахунку мінімально встановленого законом розміру у сумі 2880 грн.; стягнуто різницю невиплаченої заробітної плати до рівня мінімальної за період після поновлення з липня 2011 року по жовтень 2011 року в розмірі 2065 грн.; стягнуто заробітну плату за період роботи з 01.11.2011 по час звільнення 19.02.2013 у розмірі 17 058,55 грн. А всього за вимогами про стягнення заробітної плати з грудня 2010 року до часу звільнення 19 лютого 2013 року стягнуто 23 948 грн. 55 коп.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсацію моральної шкоди за незаконне звільнення скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення зазначених позовних вимог, а також рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про компенсацію моральної шкоди за порушення трудового законодавства (а саме: сплату єдиного соціального внеску в меншому розмірі, ніж передбачено законом, виплату заробітної плати на рівні нижче мінімальної, неоплати листків тимчасової непрацездатності, ненадання відпустки до досягнення дитиною трирічного віку) в розмірі 200 грн. змінити та присудити компенсацію моральної шкоди за порушення трудового законодавства у розмірі 15 000 грн. У решті рішення залишити без змін.

У апеляційній скарзі Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2013 року скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав невідповідності нормам матеріального права.

У апеляційній скарзі виконавча дирекція Чернівецького обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2003 року в частині зобов'язання виконавчої дирекції здійснити оплату листків непрацездатності ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

У апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці просить рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2013 року скасувати в частині визнання незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці з виконання повноважень з контролю за достовірністю обліку та звітності надходження страхових внесків Управління Держкомзему м. Чернівці, що виплачувались за працівника ОСОБА_1 та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в повному обсязі, оскільки даний спір виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, а тому повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, Виконавчої дирекції Чернівецького обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Управління Пенсійного Фонду України в м. Чернівці, слід відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що оплата праці працівника ОСОБА_1, яка знаходилась в трудових, а не цивільно-правових відносинах за договором підряду про надання послуг, з Управлінням держкомзему в м. Чернівці, правонаступником якого є відповідач по справі Головне Управління Держземагенства України в Чернівецькій області, в період дії трудових відносин з 1 грудня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з 4 січня 2011 року по 31 березня 2011 року та з 11 липня 2011 року по 31 жовтня 2011 року, повинна була здійснюватись щомісячно на рівні не нижче розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на відповідний період; що умови п. 2.1. трудової угоди від 1.12.2010 та від 4.01.2011 щодо визначення розміру оплати праці в сумі 600 грн. є такими, що порушують норми законодавства про оплату праці, а саме: ст.ст. 3, 8, 21, 22 Закону України «Про оплату праці» та ч. 1 ст. 2, 95 КЗпП України; що дії Управління Держкомзему в м. Чернівці з поновлення на роботі працівника ОСОБА_1 створили обов'язок з оплати середнього заробітку з часу вимушеного прогулу і відповідно право майнової вимоги у позивача з отримання цих коштів; що настання страхового випадку у зв'язку з вагітністю і пологами мало місце в період дії трудових відносин ОСОБА_1 з Управлінням Держкомзему в м. Чернівці; що листки непрацездатності серії АБЗ 101569 від 12.07.2011 та серії АБЗ 101651 від 3.08.2011 підлягають оплаті; що з 12 липня 2011 року ОСОБА_1 мала право на отримання оплачуваної відпустки по вагітності і пологам, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. але право на ці відпустки не було реалізовано позивачем з вини відповідачів; що причиною неоплати листків тимчасової непрацездатності стало те, що відповідач Управління держкомзему в м. Чернівці здійснював відрахування єдиного соціального внеску за працівника ОСОБА_1 у розмірі 2,6% як з цивільно-правової угоди, а не в повному обсязі 3,6%, як з працівника, який працює за трудовим договором, що передбачено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»; що Управління Пенсійного Фонду України в м. Чернівці належним чином не виконувало покладені законом функції з державного контролю за обліком і повнотою надходження страхових внесків за працівника ОСОБА_1.

Вирішуючи питання про часткове стягнення з Головного управління Держземагенства України в Чернівецькій області компенсації моральної шкоди за порушення трудових прав у розмірі 200 грн., суд першої інстанції виходив із того, що порушення трудових прав позивача на оплату праці, отримання відпустки по вагітності і пологам, неоплату листків непрацездатності, відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку мало місце з боку Управління держкомзему в м. Чернівці та Головного управління Держкомзему в Чернівецькій області, правонаступником яких є відповідач.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову в частині визнання звільнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 104 ЦК України незаконним та поновлення на роботі, стягнення з правонаступника управління Держкомзему м. Чернівці - Головного управління Держземагенства в Чернівецькій області заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу звільнення 19.02.2013 року по 5 грудня 2013 року в розмірі 10901 грн., стягнення у відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення у розмірі 10 000 грн. суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи, перебуваючи на стадії реорганізації, Управління Держкомзему у м. Чернівці та Головне управління Держземагентства у Чернівецькій області неодноразово повідомляло поштовим зв'язком ОСОБА_1 про майбутнє припинення із останньою трудових відносин у зв'язку із реорганізацією шляхом ліквідації управління Держкомзему у м. Чернівці як окремої юридичної особи, у зв'язку із чим їй пропонувалось з'явитись в Головне управління Держземагентства у Чернівецькій області для врегулювання трудових відносин, однак пропозиції позивачем ігнорувались; що Головне управління неодноразово надавало оголошення в засобах масової інформації про проведення конкурсного відбору на вакантні посади державних службовців Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області, про що свідчать витяги з газет: «Чернівці», рубрика «Офіційні матеріали», проте доказів того, що ОСОБА_1 мала бажання прийняти участь у конкурсі останньою не надано.

Такі висновки суду є вірними та такими, що зроблені на підставі повно та всебічно з'ясованих доказах, яким дана юридична оцінка. Правильно застосовано норми матеріального права.

Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що суд безпідставно та необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди не заслуговують уваги, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення в цій частині, вірно враховано те, що ОСОБА_1 не виявила бажання врегулювати трудові відносини з новоутвореною організацією та прийняти участь у конкурсному відборі на вакантні посади державних службовців Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області.

Доводи апелянта головного управління Держземагенства у Чернівецькій області щодо безпідставності та не відповідності фактичним обставинам справи висновків суду в частині порушення останнім трудових прав позивача ОСОБА_1 на оплату праці, отримання відпустки по вагітності і пологам, неоплату листків непрацездатності, відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, присудження стягнення компенсації та моральної шкоди за порушення трудових прав з Головного управління Держземагенства України в Чернівецькій області не заслуговують на увагу, оскільки є суперечливими та спростовуються матеріалами справи.

Посилання апелянта Управління Пенсійного Фонду України в м. Чернівці на те, що Першотравневий районний суд м. Чернівці повинен був розглядати справу в частині щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності в порядку адміністративного судочинства, а не за правилами цивільного судочинства не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції правильно врахував те, що вимоги про визнання незаконною бездіяльності з виконання повноважень з контролю стосуються порушення трудових прав ОСОБА_1 і тісно взаємопов'язані з іншими заявленими позовними вимогами на захист трудових прав і окремий їх розгляд неможливий і вірно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також не заслуговують на увагу посилання апелянта Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці, щодо задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці з виконання повноважень за правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків, оскільки, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, з працівником ОСОБА_1 неодноразово укладалися строкові трудові угоди у період з 2009 по 2011 роки, велися записи в трудовій книжці, яка знаходилася на зберіганні у роботодавця, тому Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівці в силу своїх законодавчо встановлених повноважень та обов'язків під час перевірок мало можливість і було зобов'язане перевірити звітність, правильність і повноту нарахування страхових внесків за працівника ОСОБА_1

Доводи апелянта виконавчої дирекції Чернівецького обласного управління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання виконавчої дирекції здійснити оплату листків непрацездатності ОСОБА_1 не заслуговують на увагу оскільки, як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 11.07.2011 Управлінням Держкомзему в м. Чернівці добровільно поновлено на роботі позивачку ОСОБА_1 до вступу рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 8.07.2011 в законну силу. Після поновлення на роботі 11 липня 2011 року працівника ОСОБА_1 шляхом внесення запису в її трудову книжку (а.с.6, т.1), 12 липня 2011 року жіночою консультацією Пологового будинку №1 м. Чернівці видано ОСОБА_1 листок тимчасової непрацездатності серії АБЗ 101569 у зв'язку з вагітністю і пологами. 3 серпня 2011 року цією ж медичною установою видано ОСОБА_1 листок непрацездатності серії АБЗ 101651 (а.с. 23, т. 1). З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги заперечення відповідачів про те, що настання страхового випадку мало місце не в період дії трудових відносин ОСОБА_1 з Управлінням Держкомзему в м. Чернівці, і вірно дійшов висновку, що листки непрацездатності серії АБЗ 101569 від 12.07.2011 року та серії АБЗ 101651 від 3.08.2011 підлягають оплаті. Правомірність видачі листків непрацездатності серії АБЗ 101569 від 12.07.2011 та серії АБЗ 101651 від 3.08.2011 ОСОБА_1, як працівнику Управління Держкомзему в м. Чернівці відповідачами не заперечувалась і не оспорювалась.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом повно, всебічно і об'єктивно досліджено обставини справи, дано їм правильну юридичну оцінку, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують його законності та обґрунтованості.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області, Виконавчої дирекції Чернівецького обласного Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Управління Пенсійного Фонду України в м. Чернівці, відхилити.

Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: