Постанова № 37794694, 18.03.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2014 р. Справа № 914/3458/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

Суддів Скрипчук О.С.

Дякович О.В.

при секретарі Мусаковському А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без номера від 28.11.2013 року (вх. №05-05/2655/13 від 03.12.2013 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2013 року

у справі №914/3458/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія», м. Львів

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, м. Львів

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, м. Львів

про стягнення 26513,87 євро та 119978,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави

за участю представників сторін:

від позивача: Заставний Р.А., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_7, адвокат (договір №130920 від 20.09.2013 року);

від третіх осіб: не з'явилися (належно повідомлені).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст.20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв'язку з чим хід судового засідання фіксується у протоколі.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 24.02.2014 року (знаходиться у справі) призначено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого справу визначено головуючому судді Дубник О.П.

Розпорядженням Заступника голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2014 року (знаходиться у справі) у складі колегії для розгляду справи введено суддів - Дякович О.В. та Скрипчук О.С. Новим складом суду розгляд справи розпочато заново та завершено прийняттям постанови.

Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду від 24.02.2014 року та 11.03.2014 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.11.2013 року у цій справі (суддя Мазовіта А.Б.) позов Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» (надалі ПАТ «Мегабанк») до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2), за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія» (надалі ТОВ «Львівська лізингова компанія»), за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 (надалі ОСОБА_4), за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 (надалі ОСОБА_5) про стягнення 26513,87 євро та 119978,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави задоволено частково. Для повернення заборгованості по кредиту за кредитним договором №74/2008 від 06.05.2008 року в сумі 26513,87 євро, що еквівалентно 279891,02 грн., звернено стягнення на предмет застави за договором №53/2008-з від 06.05.2008 року застави майна - вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить ФОП ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 22.06.2012 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району, із застосуванням процедури, передбаченої ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», - продаж ПАТ «Мегабанк» предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із наданням ПАТ «Мегабанк» права зняти предмет застави з реєстраційного обліку в органах ДАІ МВС України, отримати дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та наданням всіх прав, наданих актами цивільного законодавства продавцю необхідних для здійснення продажу. До реалізації предмета застави за договором №53/2008-з від 06.05.2008 року застави майна вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску, що належить ФОП ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 22.06.2012 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району, передати в управління ПАТ «Мегабанк». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнено з ФОП ОСОБА_2 на користь ПАТ «Мегабанк» 5628,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку в частині задоволених вимог. Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд не врахував, що вимоги позивача ґрунтуються на нікчемному договорі №53/2008-з від 06.05.2008 року застави майна (транспортного засобу), який нотаріально не посвідчений. Окрім цього, скаржник вказує, що суд першої інстанції у рішенні не зазначив початкової ціни предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження. Також відповідач зазначає, що суд у рішенні вирішив за рахунок забезпечувального обтяження задовольнити вимоги позивача на більшу суму (279891,02 грн.), ніж та, яка зазначена у договорі застави (275000 грн.). Також апелянт зазначає, що зареєстроване на користь ОСОБА_5 обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є вищим у черговості реєстрації по відношенню до обтяження на це майно, зареєстроване позивачем. Також ФОП ОСОБА_2 вказує, що відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» спірне майно було відчужене ТОВ «Львівська лізингова компанія» на його користь саме при здійсненні систематичної господарської діяльності цією третьою особою (фінансовий лізинг), а тому, обтяження не зберігає сили для відповідача, як нового власника об'єкта лізингу. Окрім цього, відповідач зазначає, що місцевий господарський суд не врахував встановлених обставин у справі №914/3458/13 Господарського суду Львівської області. Також скаржник зазначає, що суд не спростував доводів, викладених його представником у письмових поясненнях. ФОП ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що договір застави на момент його укладення (06.05.2008 року) не потребував нотаріального посвідчення, а тому твердження про його нікчемність є безпідставними. ПАТ «Мегабанк» вказує, що оскаржуваним рішенням визначено інший спосіб реалізації (не у порядку виконавчого провадження), шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності. Позивач звертає увагу, що його обтяження на предмет застави було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна швидше, ніж обтяження ОСОБА_5 Окрім цього, ПАТ «Мегабанк» звертає увагу, що ТОВ «Львівська лізингова компанія» не могла здійснювати систематичні операції із відчуження предмета застави, оскільки він є річчю, яка визначена індивідуальними ознаками. Також позивач вказує, що, укладаючи договір фінансового лізингу з ТОВ «Львівська лізингова компанія», ФОП ОСОБА_2 надав згоду на передачу об'єкта лізингу (спірного автомобіля) у заставу. ПАТ «Мегабанк» просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Інші учасники процесу відзивів на апеляційну скаргу не надали, явки повноважних представників не забезпечили, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст.101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши фактичні обставини у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

6 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк» (правонаступник ПАТ «Мегабанк») (Кредитодавець) та ТОВ «Львівська лізингова компанія» (Позичальник) укладено кредитний договір №74/2008 (Кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого Кредитодавець надає грошові кошти (кредит) Позичальнику в розмірі 36000 євро з конвертуванням кредитних коштів в національну валюту на строк з 06.05.2008 року до 05.05.2011 року на придбання рухомого майна, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити 13,5 % річних,на умовах передбачених Договором.

Згідно з п.3.1 Кредитного Договору виконання Позичальником зобов'язань за Договором забезпечується заставою рухомого майна та майнових прав згідно з договорами застави та порукою фізичної особи згідно з договором поруки.

Пунктом 4.2.1 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит в повному обсязі до 16 години 00 хвилин 05.05.2011 року згідно з графіком повернення кредиту.

Відповідно до п.7.1.1 Кредитного договору за невиконання обов'язків, передбачених п.4.2.1 Позичальник сплачує Кредитодавцеві штраф у розмірі 25% від суми отриманого кредиту.

Положенням п.7.1.3 визначено, що за користування частиною кредиту понад строк, встановлений Графіком повернення крикету згідно з п.2.4 та 4.2.1 Договору Позичальник сплачує Кредитодавцеві штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченої частини кредиту.

6 травня 2008 року між ТОВ «Львівська лізингова компанія» (Заставодавець) та ВАТ «Мегабанк» (Заставодержатель) укладено Договір №53/2008-з застави рухомого майна (Договір застави), який відповідно до п.1.1 забезпечує виконання Заставодавцем зобов'язання за Кредитним договором та за будь-якими додатковими угодами до нього (основне зобов'язання)., укладеним між Заставодержателем та Заставодавцем, згідно з умовами якого Заставодержателем було надано Заставодавцю кредит у розмірі 36000 євро, строком з 06.05.2008 року до 05.06.2011 року, з виплатою 13,5 % річних.

Пунктом 1.2 Договору застави визначено, що предметом застави є вантажний автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031, тип транспортного засобу сідловий - тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, 2008 року випуску. Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданим 15.04.2008 року Львівським ВРЕР ДАІ.

Згідно з п.1.3 Договору застави за рахунок предмета застави Заставодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, що буде визначений на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, а також відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет застави, інших витрат у разі їх виникнення. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням за основним зобов'язанням, складає 275000 грн.

Відповідно до п.1.5 Договору застави застава підлягає реєстрації у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Пунктом 3.1.1 Договору застави визначено обов'язок Заставодавця отримати письмову згоду Заставодержателя щодо, зокрема, обтяження предмета застави зобов'язаннями, у тому числі передання у наступну заставу предмета застави.

Умовами п.3.1.3 Договору застави визначено обов'язок Заставодавця приймати заходи, необхідні для збереження предмету застави, його вартості (цінності). Згідно цього ж пункту Заставодавець зобов'язаний застрахувати предмет застави на користь Заставодержателя по пакету повне «КАСКО» на строк дії основного зобов'язання на його повну вартість та надати докази страхування Заставодержателю у строк не пізніше ніж через 5 днів після набрання чинності Договором.

Положеннями п.4.1 Договору застави визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання Заставодавцем основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, Заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно із законодавством України.

14 травня 2008 року застава (об'єкт обтяження: вантажний автомобіль МАЗ модель 544008-060-031, номер об'єкта: НОМЕР_4, номер державної реєстрації: НОМЕР_3) за Договором застави зареєстрована в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що стверджується витягом від 14.05.2008 року.

18 березня 2008 року між ТОВ «Львівська лізингова компанія» (Лізингодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №01005 (Договір лізингу), відповідно до п.1.1 якого Лізингодавець зобов'язується придбати у власність у Продавця майно (об'єкт лізингу) та передати його в платне користування Лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу.

Положеннями п.9.7 Договору лізингу визначено, що Лізингоодержувач погоджується на передачу в заставу ВАТ «Мегабанк» об'єкта лізингу, що є предметом даного договору.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості об'єкта лізингу перед ТОВ «Львівська лізингова компанія» виконав в повному обсязі, що стверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.06.2011 року.

На момент визнання ТОВ «Львівська лізингова компанія» банкрутом та введення ліквідаційної процедури (03.11.2010 року) за ФОП ОСОБА_2 обліковувалась дебіторська заборгованість за лізинговими платежами в розмірі 102657,38 грн. (78207,55 грн. - відшкодування вартості предмета лізингу та 24449,83 грн. - винагорода ТОВ «Львівська лізингова компанія»), що стверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 361 та 373 за період 01.03.2008 року - 03.11.2010 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 03.11.2010 року у справі №31/168-2010 ТОВ «Львівська лізингова компанія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Позивач являється кредитором ТОВ «Львівська лізингова компанія»; кредиторські вимоги ПАТ «Мегабанк» становлять: 27950934,64 грн. - вимоги першої черги; 3533079,48 грн. - вимоги шостої черги.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2011 року у справі №5015/6592/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012 року за ФОП ОСОБА_2 визнано право власності на майно: МАЗ модель 544008-060-031, д.н.з. НОМЕР_3, № кузова НОМЕР_4. Цими ж судовими актами відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо припинення права застави ПАТ «Мегабанк» на вказаний автомобіль.

22 червня 2012 року право власності на спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_2, що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5.

В процедурі ліквідації ТОВ «Львівська лізингова компанія» кредиторські вимоги ПАТ «Мегабанк» частково погашено на суму 3840264,90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент звернення до суду із позовом ТОВ «Львівська лізингова компанія» свої зобов'язання перед ПАТ «Мегабанк» щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором не виконала; заборгованість становить 26513,87 євро, що еквівалентно 279891,02 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положенням ст.11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою та заставою.

У відповідності до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу приписів ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідач письмово заявив про застосування судом позовної давності до вимог позивача про стягнення штрафу на загальну суму 119 978,78 грн.

В силу вимог ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.4 ст.267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч.2).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відповідно до ч.2 ст.523 ЦК України, застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Згідно ч. 1 ст. 24 вищеназваного закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 цього ж закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження; опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача; заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження; початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Колегія суддів зазначає про безпідставність тверджень апелянта щодо нікчемності Договору застави через не посвідчення його нотаріально, оскільки, ст.13 Закону України «Про заставу» (в редакції, чинній на момент укладення Договору застави) не вимагала обов'язкового посвідчення Договору застави транспортного засобу.

Також безпідставними є твердження апелянта щодо не визначення початкової ціни предмета забезпечувального обтяження, оскільки, позивач серед позовних вимог ставив вимогу про реалізацію предмета застави в порядку, передбаченому п.4 ч.2 ст.25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Безпідставним, на переконання суду апеляційної інстанції, є твердження апелянта про те, що зареєстроване обтяження щодо спірного майна на користь ОСОБА_5 є вищим у черговості з огляду на наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет - переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те ж саме рухоме майно; вищий пріоритет - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом (ч.2 ст.12).

Частинами 1 та 2 статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

5 липня 2013 року ПАТ «Мегабанк» вдруге зареєстрував заставу (об'єкт обтяження: вантажний автомобіль МАЗ 544008-060-031, номер об'єкта: НОМЕР_4, номер державної реєстрації: НОМЕР_3) за Договором застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що стверджується витягом від 04.11.2013 року. В той же час ОСОБА_5 зареєстрував обтяження за Договором застави без номера від 17.07.2013 року лише 04.10.2013 року. Відтак, пріоритет ПАТ «Мегабанк» є вищим від пріоритету ОСОБА_5

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено порядок відчуження предмета обтяження, зокрема у ч. 3 закріплено, що у випадку коли інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія» здійснювало відчуження певного виду рухомого майна внаслідок проведення систематичної господарської діяльності (згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вид діяльності - фінансовий лізинг).

Однак, відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Окрім цього, враховуючи що відповідачем, в порушення вимог п.3.1.3 Договору застави, не надано доказів страхування спірного майна, правомірним є висновок місцевого господарського суду щодо передачі автомобіля в управління ПАТ «Мегабанк» до його реалізації.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції викладених в рішенні, а тому рішення місцевого господарського суду від 19.11.2013 року у цій справі є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції, враховуючи положення ст.ст.49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 19.11.2013 року у справі №914/3458/13 без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.03.2014 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Дякович О.В.