Постанова № 37794663, 20.03.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2014 року Справа № 904/10021/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Тищик І.В. (доповідач)

суддів - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі - Гаврилов О.М.

за участю представників

позивача Карагодін Є.Г.

відповідача Марченко М.А.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», м. Марганець Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2014 року у справі №904/10021/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаскріп», м. Донецьк

до публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», м. Марганець Дніпропетровської області

про стягнення 206 411,56 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за товар, поставлений за договором поставки № 652 від 27.11.2012р., у сумі 195 005,10 грн., 4 653,41 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 1073,86 грн. 3% річних та 4 014,65 грн. судового збору (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2014 року у справі № 904/10021/13 (суддя Красота О.І.) позовні вимоги задоволені; з відповідача на користь позивача стягнуто суму основного боргу, пеню, відсотки річних в повному обсязі; витрати по сплаті судового збору стягнуто з відповідача у сумі 4 128,23 грн.

Вмотивовуючи рішення, суд послався на те, що відповідачем не виконані зобов'язання з оплати вартості отриманого товару; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; стягнення пені за прострочення оплати товару передбачено умовами договору, сплата відсотків річних - нормами чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення з ПАТ «МГЗК» 4 653,41грн. пені та 4 128,23грн. судового збору, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

При цьому скаржник посилається на те, що пеню за порушення строків виконання стягнуто з підприємства безпідставно, оскільки в договорі поставки стягнення пені не передбачено. Сплата пені передбачена протоколом узгодження розбіжностей, узгодженим сторонами до договору, однак зазначений протокол узгодження розбіжностей, за твердженням скаржника, не можна приймати до уваги, оскільки вказаний протокол складений з порушенням положень п.п. 4, 5 ст. 181 Господарського кодексу України.

Щодо стягнення судового збору, апелянт послався на порушення місцевим судом норм процесуального права щодо розподілу судових витрат на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Окрім того, апелянт просить повернути 1093,83 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був, представник позивача в судовому засіданні послався на законність, обґрунтованість рішення господарського суду в частині стягнення пені та необґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі в даній частині.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 27.11.2012 року між ПАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Покупець) та ТОВ «Донбаскріп» (Постачальник) було укладено договір поставки № 652, у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язався поставити товар у відповідності до специфікацій до цього договору, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах і в порядку, визначеному даним договором.

24.12.2012р. сторони підписали протокол узгодження розбіжностей до даного договору, яким узгодили розбіжності щодо договірних умов та передбачили сплату пені за порушення строку оплати товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Сторонами узгоджені всі істотні умови договору та обумовлений порядок розрахунків за товар.

20.06.2013р. сторонами було підписано специфікацію №7, якою сторони обумовили найменування товару, що підлягає постачанню, його кількість, ціну та вартість; визначили умови поставки - DDU склад ПАТ «Марганецький ГЗК» (згідно Інкотермс-2000) та встановили термін оплати товару - на 35 календарний день з моменту передачі права власності на товар Покупцю.

На виконання умов договору та у відповідності до специфікації 01.07.2013 року позивачем був поставлений, а покупцем отриманий товар (замкове з'єднання ЗПК під профіль СВП-22 та під профіль СВП-27) на загальну суму 195 005,00 грн., що посвідчується видатковою, товарно-транспортною накладними та не заперечується відповідачем.

Відповідно до умов договору оплату товару належало здійснити до 06.08.2013р.

В порушення зобов'язань за договором оплата отриманого товару відповідачем здійснена не була, заборгованість склала 195 005,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У визначені специфікацією строки, тобто, до 06.08.2013 року, грошові зобов'язання покупцем виконані не були. Доказів оплати спірного товару у повному обсязі відповідач не надав, факт наявності заборгованості за отриманий товар не заперечив, матеріалами справи наявність заборгованості підтверджується.

За вказаних обставин висновок господарського суду щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованим.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за переданий позивачем товар в сумі 195 005,00 грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 6.19 договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей) пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення у сумі 4 653,41 грн., а також відсотки річних у розмірі 1 073,86 грн. за період з 03.12.2013р. по 07.02.2014р.

За вказаних обставин підстав для скасування оспорюваного рішення та відмови позивачу в задоволенні позову не убачається.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не приймаються до уваги господарським судом.

Так, твердження скаржника про те, що через недотримання позивачем порядку узгодження розбіжностей, встановленого ч. 4 ст. 181 ГК України, протокол узгодження розбіжностей від 24.12.2012 року не повинен прийматися до уваги, є безпідставним.

Дійсно, при узгодженні розбіжностей до спірного договору законодавчо встановлений порядок узгодження останніх ні позивачем, ні відповідачем дотриманий не був, однак, запропоновані позивачем умови договору були прийняті відповідачем, протокол узгодження розбіжностей підписаний і скріплений печатками обох сторін. Даний протокол узгодження розбіжностей в установленому законом порядку не оскаржувався, не змінювався, не визнавався недійсним, є чинним на момент розгляду спору і правомірно врахований місцевим судом при ухваленні рішення.

Доводи апелянта щодо неправомірного стягнення з відповідача судового збору у розмірі 4 128,23 грн. підтверджуються матеріалами справи.

Так, первинна ціна даного позову становила 206 411,56 грн. (сума основного боргу - 195 005,10 грн., пеня - 9 274,76 грн., 3% річних - 2 131,70 грн.), за подання якого позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 4 128,23 грн.

Заявою від 07.02.2014р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути 200 732,37 грн. (суму основного боргу - 195 005,10 грн., пеню - 4 653,41 грн., 3% річних - 1 073,86 грн.), 4 014,65 грн. витрат зі сплати судового збору та повернути з державного бюджету України 113,58 грн. надмірно сплаченого судового збору.

У відповідності з ч. 1 п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 113,58 грн. підлягала поверненню позивачу і місцевий суд правомірно повернув останню, однак, при цьому стягувана з відповідача сума судового збору змінена не була і до стягнення постановлено судовий збір у розмірі 4 128,23 грн. (а не 4 014,65 грн. відповідно до зменшеної ціни позову).

За вказаних обставин в частині витрат по сплаті судового збору рішення господарського суду належить змінити.

В межах апеляційного провадження у справі відповідачем подано заяву про повернення надмірно сплачено державного мита в сумі 1093,83 грн. за подання апеляційної скарги. Відповідно до п.4 ч. 2 ст.2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду сплаті підлягав судовий збір у розмірі 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

За подання апеляційної скарги на рішення господарського суду у даній справі апелянту належало сплатити, виходячи з оспорюваної суми, 913,50 грн. Фактично сплачено 2007,33 грн., що посвідчується платіжним дорученням №Е0218UFKTM від 18.02.2014р., що знаходиться в матеріалах справи.

У відповідності з ч. 1 п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» надмірно сплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1093,83 грн. належить повернути скаржнику.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2014 року у справі №904/10021/13 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 62, ЄДРПОУ 00190911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбаскріп» (83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 105, р/р 26008011292401 в ПАТ Альфа-Банк, МФО 300346, ЄДРПОУ 33371723) 195 005 грн. 10 коп. - основного боргу, 4 653 грн. 41 коп. - пені, 1 073 грн. 86 коп., - 3% річних, 4 014 грн. 65 коп. - судового збору.»

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути з Державного бюджету України Публічному акціонерному товариству «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, 62, ЄДРПОУ 00190911) зайво сплачений судовий збір в сумі 1093 грн. 83 коп., перерахований платіжним дорученням № Е0218UFKTM від 18.02.2014р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 904/10021/13 (а.с.103).

Головуючий І.В. Тищик

Судді Л.М.Білецька

Т.А.Верхогляд