Ухвала суду № 37793127, 19.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

19 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/1515/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва до ОСОБА_2 про стягнення надмірно отриману пенсію в сумі 16 182,00 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (далі - позивач, УПФУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач, ОСОБА_2) про стягнення надмірно отриману пенсію в сумі 16 182,00 грн.

Позивач посилається на те, що ОСОБА_2 отримувала пенсію по втраті годувальника, але у зв'язку з тим, що вона була відрахована з навчального закладу, безпідставно отримувала пенсію в загальній сумі 16 182,00 грн., на яку вже не мала права.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, надмірно отриману суму пенсії у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 7 868,00 грн. на користь УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва подано апеляційну скаргу на вказану постанову від 23.10.2013 р. Апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким адміністративний позов УПФУ задовольнити у повному обсязі. Апелянт вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення Миколаївський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 фактично здійснювала процес навчання до 07.06.2010 та до 25.11.2011, тобто до дат видання наказів про відрахування. При цьому не було прийнято до уваги, що наказом від 07.06.2010 ОСОБА_2 відрахована з 26.03.2010 та наказом від 25.11.2011 відрахована з 09.02.2011.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявами ОСОБА_2 відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» їй проведено виплату пенсії.

Відповідно до листа від 27.11.2012 р. Національного університету імені В.О. Сухомлинського, наказом №176 від 07.06.2010 р. ОСОБА_2 була відрахована з 26.03.2010 р. з ІІ курсу (247 гр.) денної форми навчання. Наказом № 273-1 від 31.08.2010 р. ОСОБА_2 зарахована з 01.09.2010 р. на ІІ курс денної форми навчання у зв'язку з поновленням.

Наказом №761 від 25.11.2011 р. ОСОБА_2 відрахована з 19.02.2011 р. з ІІІ курсу (347 гр.) денної форми навчання. Таким чином, з вини одержувача пенсії виникла переплата за період з 01.04.2010 р. по 31.05.2010 р. та з 01.03.2011 р. по 31.08.2012 р. на загальну суму 16 182,00 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються і мають право на отримання пенсії діти, які навчаються на денній формі навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, а діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Згідно до вимог ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ пенсіонери зобов'язані повідомляти орган, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Судом встановлено, що у порушення вищевказаної норми ОСОБА_2 не було повідомлено УПФУ про факт, який спричиняє зміну розміру пенсії або припинення її виплати, у зв'язку з чим виникла переплата пенсії за квітень, травень 2010 року та з березня 2011 року по вересень 2012 року в сумі 16 182,00 грн.

Про виникнення переплати ОСОБА_2 була повідомлена листом №367/07 від 28.01.2013 року, однак добровільно повернення надміру виплачених сум не здійснила.

Згідно до положень ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV суми пенсій, виплачені надмірно внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно, або стягнуті на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Як було встановлено, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 01.02.2009 року по 31.08.2012 року отримувала в Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва пенсію по втраті годувальника - батька, ОСОБА_5.

23.02.2009 року ОСОБА_2 звернулася до УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва із заявою про призначення виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки вона навчається на І курсі денного відділення Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського, IV рівня акредитації, на факультеті психології за спеціальністю «соціальна педагогіка, психологія» термін навчання чотири роки, до30.06.2012 року. На підтвердження вказаних обставин відповідачем було представлено довідку учбового закладу від 19.02.2009 р. №127, що давало їй право на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника.

В подальшому ОСОБА_2 надавала до УПФУ в Ленінському районі м. Миколаєва довідки, підтверджуючі навчання у Миколаївському державному університеті ім. В.О. Сухомлинського, IV рівня акредитації, на факультеті психологія (довідка від 19.02.2009 року №127, довідка від 03.09.2009 року №790, довідка від 08.09.2010 року №1286).

Відповідно до листа від 27.11.2012 року Національного університету ім. В.О. Сухомлинського ОСОБА_2 була зарахована на І курс з 01.09.2008 року. Наказом №176 від 07.06.2010 року відрахована з 26.03.2010 року за порушення умов п. 4.3 типового договору.

Наказом № 273-1 від 31.08.2010 р. ОСОБА_2 зарахована з 01.09.2010 р. на ІІ курс денної форми навчання у зв'язку з поновленням.

Наказом №761 від 25.11.2011 р. ОСОБА_2 відрахована з 19.02.2011 р. з ІІІ курсу (347 гр.) денної форми навчання за порушення умов п. 4.3 типового договору.

Колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_2 наказами від 07.06.2010 р. та від 25.11.2011 р. відрахована з Національного університету ім. В.О. Сухомлинського за порушення умов п. 4.3 типового договору, а саме - за несвоєчасну сплату за навчання.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що до часу винесення наказів ОСОБА_2 здійснювала процес навчання, про що свідчать листи проректора Національного університету ім. В.О. Сухомлинського від 08.11.2011 р. №01/1673 та від 28.08.2013 р. №01/998.

Враховуючи те, що відповідач була відрахована з навчального закладу у зв'язку з несвоєчасною сплатою за навчання, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не могла знати наперед про неможливість сплати за навчання до часу винесення наказів про відрахування, а тому продовжувала добросовісно здійснювати процес навчання.

За таких обставин колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 фактично припинила навчання з 01.12.2011 року, при цьому продовжувала безпідставно отримувати пенсію по втраті годувальника, у зв'язку з чим позовні вимоги УПФУ підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький