Ухвала суду № 37793055, 12.03.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р. Справа № 35853/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.,

суддів Шавеля Р.М., Савицької Н.В.

за участю секретаря Губач Х.І.

представників позивача Макутри С.М., Гавришка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 р. у справі № 2а-7755/10/1370 за позовом Комунального підприємства «Червоноградводоканал» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 р. у справі № 2а-7755/10/1370 за позовом Комунального підприємства «Червоноградводоканал» до ДПІ в м. Червонограді про скасування податкового повідомлення-рішення, позов було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області № 0001161521/0 від 29.07.2010 р.

В апеляційній скарзі скаржник просить постанову суду скасувати та відмовити у позові. Апеляційна скарга мотивована безпідставністю висновків суду щодо права платника податків скеровувати кошти на погашення податкових зобов'язань, що мають більш пізні терміни виникнення. Вважає, що сплата податкових зобов'язань не може превалювати над сплатою податкового боргу.

Представники позивача апеляційну скаргу заперечили за безпідставністю.

Відповідач направив на адресу суду клопотання, в якому просить допустити в порядку ст. 55 КАС України його заміну правонаступником. Колегія суддів задовольнила вказане клопотання, та допустила заміну Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області - Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як правильно встановив суд першої інстанції, за результатами проведеної ДПІ в м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області перевірки дотримання КП «Червоноградводоканал» вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період з 01.12.2008 року по 30.06.2010 року актом № 2005/178/15016/00185347 від 16.07.2010 р. встановлено несвоєчасну сплату позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, чим порушено п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону та ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», сплачено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із затримкою, що є більшою 90 календарних днів у сумі 205201 грн. На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення - рішення від 29.07.2010 року № 0001161521/0, яким КП «Червоноградводоканал» було визначено суму штрафних санкцій у розмірі 50% від узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 205201 грн.

Спір між сторонами виник щодо правомірності застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій з огляду на п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181, відповідно до якого «податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях».

Судом підставно встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість КП «Червоноградводоканал» за жовтень 2008 року в сумі 205201 грн., сплачена платіжними дорученнями: № 161 від 10.11.2008 року в сумі 728,86 грн., № 212 від 24.11.2008 року в сумі 60000,00 грн., № 213 від 25.11.2008 року в сумі 40000,00 грн., № 249 від 27.11.2008 року в сумі 20000,00 грн., № 264 від 28.11.2008 року в сумі 30000,00 грн. Всього в сумі 150728,86 грн. Залишок в сумі 54472,14 грн. передбачали погасити відповідно до договору № 6/13 Про організацію взаєморозрахунків відповідно до Постанови КМУ від 05.03.2009 року № 193.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 від 21.12.2000 р., чинного на момент прийняття податкового повідомлення-рішення, цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Згідно зі ст.1 п. 1.1 Закону платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. Відповідно до п. 1. 12 ст. 1 цього Закону контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Податкові органи є контролюючим органом стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.

Скаржник посилається на те, що позивач має тривалий борг перед бюджетами, який погашається по мірі надходження коштів із зарахуванням їх відповідно до п.3.7 Інструкції «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами ДПС», де зазначено: «якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі, то податковий орган у день надходження від органу державного казначейства інформації про зарахування коштів до бюджету, яка надається відповідно до вимог Порядку взаємодії між органами Державного казначейства України та Державної податкової служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 25.04.2002 р. № 74/194 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2002 р. за № 436/6724, самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини)». Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Суд першої інстанції підставно встановив, що податковий орган здійснив самостійне зарахування платежів, спрямованих платником податку в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

Згідно з пп. 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу. Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Відтак, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Тому, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком самостійно змінювати призначення платежу, визначене платником податків. За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, підставно визнано судом першої інстанції неправомірним.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Скаржник у встановленому законом порядку не довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 р. у справі № 2а-7755/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а уразі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Шавель Р.М.

Савицька Н.В.

Повний текст ухвали складений 14.03.2014 року.