Рішення № 37793000, 20.03.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2014 р. Справа № 911/356/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Промтехсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Транспортний Сервіс»про стягнення 31 444, 33 грн.за участю представників:

від позивача:Горецький О.В.від відповідача:не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 31 444, 33 грн. заборгованості за договором поставки товару № 46 від 27.09.2013 р., з яких: 30 161, 81 грн. - основного боргу, 240, 49 грн. - 3 % річних та 1 042, 03 грн. - пені. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827, 00 грн. та оплату витрат за послуги адвоката у розмірі 6 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.02.2014 р.

19.02.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист вих. № 331/14-1 від 19.02.2014 р. (вх. № 3044/14 від 19.02.2014 р.), до якого додано частину витребуваних судом документів та заяву про зменшення розміру позовних вимог вих. № 331/14-3 від 19.02.2014 р.

Із вищезазначеної заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що 14.02.2014 р. відповідач оплатив позивачу частину основного боргу у розмірі 5 000, 00 грн., а тому позивач зменшив свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 26 444, 33 грн.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог вих. № 331/14-3 від 19.02.2014 р. до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 161, 81 грн. - основного боргу, 240, 49 грн. - 3 % річних та 1 042, 03 грн. - пені з підстав заявлених у позові.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2014 р. розгляд справи призначено на 06.03.2014 р.

Присутній у судовому засіданні 06.03.2014 р. представник позивача надав суду супровідний лист вих. № 331/14-1 від 06.03.2014 р. (вх. № 4094/14 від 06.03.2014 р.), до якого додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2014 р. розгляд справи відкладено на 20.03.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

20.03.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли письмові заперечення на позов б/н від 20.03.2014 р. (вх. № 5037/14 від 20.03.2014 р.), у яких останній зазначає про те, що станом на 19.03.2014 р. заборгованість перед позивачем погашена, що підтверджується доданими платіжними дорученнями, та заперечує проти покладення на відповідача витрат за послуги адвоката у розмірі 6 000, 00 грн.

У судовому засіданні 20.03.2014 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог б/н від 20.03.2014 р. (вх. № 5048/14 від 20.03.2014 р.), у якій останній зазначає про те, що відповідачем погашено суму основного боргу, що підтверджується банківськими виписками, а тому позивач просить суд в частині стягнення суми основного боргу припинити провадження та стягнути з відповідача 240, 49 грн. - 3 % річних, 1 042, 03 грн. - пені і покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827, 00 грн. та оплату витрат за послуги адвоката у розмірі 6 000, 00 грн.

Розглянувши вищезазначену заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань (п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

З матеріалів справи, зокрема, наданих сторонами платіжного доручення № 113 від 19.03.2014 р., банківської виписки від 19.03.2014 р., платіжного доручення № 101 від 18.03.2014 р. та банківської виписки від 18.03.2014 р., вбачається, що відповідачем було сплачено суму основного боргу у розмірі 25 161, 81 грн.

Зважаючи на те, що відповідач після звернення позивача до суду з даним позовом сплатив 25 161, 81 грн. основного боргу за договором поставки товару № 46 від 27.09.2013 р., суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 240, 49 грн. - 3 % річних та 1 042, 03 грн. - пені з підстав заявлених у позові. Також, судом, за результатами розгляду позовних вимог, буде вирішено питання щодо судових витрат.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог, і просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.03.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

27.09.2013 р. між сторонами укладено договір поставки товару № 46, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність (повне господарське відання) відповідачу, відповідач - прийняти та оплатити на умовах цього договору, запасні частини (надалі - товар) згідно зі специфікаціями (додатки до цього договору), які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість та асортимент товару визначається у специфікації, яка додається до цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється на умовах EXW склад постачальника, склад: смт. Калинівка, Васильківський р-н, Київська область (Інкотермс 2000).

Пунктом 4.7 договору передбачено, що днем одержання товару вважається день підписання сторонами товарно-супровідних документів.

Відповідно до п. 6.1 договору вартість товару визначається згідно зі специфікаціями, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 6.2 договору розрахунки за договором проводяться в 2 етапи:

1) відповідач проводить попередню оплату в розмірі 50 % від суми договору протягом 3 банківських днів з дня підписання сторонами цього договору;

2) остаточні розрахунки за договором, 50 % від суми договору, проводяться протягом 20 банківських днів з дати отримання товару відповідачем та підписання всіх товаросупроводжуючих документів, але не пізніше 31.10.2013 р.

Згідно з п. 6.3 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у національній валюті - гривні, шляхом банківського переказу коштів на рахунок позивача.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний проводити оплату за поставлений товар в строки, передбачені договором та на його умовах, своєчасно та у повному обсязі виконувати умови цього договору.

Відповідно до п. 8.3 договору за порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013 р.

Специфікацією № 1 до договору поставки товару № 46 від 27.09.2013 р. сторони передбачили асортимент, кількість та ціну товару.

На виконання умов договору поставки товару № 46 від 27.09.2013 р., позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0001425 від 27.09.2013 р. на суму 57 161, 81 грн. на оплату товару та по видатковій накладній № РН-0001088 від 28.10.2013 р. поставлено товар на загальну суму 57 161, 81 грн., а відповідачем, на підставі довіреності № 901607 від 18.10.2013 р., вказаний товар отримано. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 27 000, 00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою від 18.10.2013 р., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 30 161, 81 грн., що і стало підставою для звернення останнього з позовом до суду.

Як зазначалося вище, відповідач у процесі розгляду даної справи сплатив суму основного боргу у повному обсязі, що підтверджується наявним у матеріалах справи випискою по рахунку № 26007331419500 з 14.02.2014 р. до 14.02.2014 р. та банківською випискою від 14.02.2014 р. про сплату 5 000, 00 грн., платіжним дорученням № 113 від 19.03.2014 р. та банківською випискою від 19.03.2014 р. про сплату 15 161, 81 грн., платіжним дорученням № 101 від 18.03.2014 р. та банківською випискою від 18.03.2014 р. про сплату 10 000, 00 грн.

У зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, позивачем зменшено свої позовні вимоги на 5 000, 00 грн. та судом припинено провадження у даній справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 25 161, 81 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, позивач, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов'язання просить стягнути з останнього 240, 49 грн. - 3 % річних та 1 042, 03 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки оплати вартості отриманого товару, встановлені договором, позивач просить суд, на підставі п. 8.3 договору, стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від загальної суми заборгованості, за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 1 042, 03 грн. за період з 01.11.2013 р. по 05.02.2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок пені, перевірений судом, є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий ним товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 01.11.2013 р. по 05.02.2014 р. складають - 240, 49 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним.

Таким чином, за розрахунком суду, зробленим за заявлений позивачем період, 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 240, 47 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 282, 50 грн., з яких: 240, 47 грн. - 3 % річних та 1 042, 03 грн. - пені.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827, 00 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 6 000, 00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Промтехсервіс» (довіритель) та адвокатом Київської обласної колегії адвокатів України Горецьким Олегом Васильовичем (повірений) 25.01.2014 р. укладено договір № 25-01/14, за умовами якого довіритель доручає, а повірений приймає доручення та зобов'язується провести всі необхідні дії по стягненню суми заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія БТС», що виникла на підставі договору № 46 поставки товару від 27.09.2013 р., а саме: надати усні консультації; підготувати позовну заяву та інші матеріали для подачі до суду; подати позовну заяву до суду; підготувати адвокатський договір та довіреність; брати участь у судових засіданнях; подавати відповідні заяви до державної виконавчої служби, тощо, за винагороду.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.1 договору виплата винагороди повіреному за виконане доручення здійснюється довірителем шляхом перерахування відповідної суми на поточний банківський рахунок повіреного, що вказаний в п. 7 договору. Винагорода за виконання цього доручення встановлюється в розмірі 6 000, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Промтехсервіс» (довіритель) та адвокатом Київської обласної колегії адвокатів України Горецьким Олегом Васильовичем (повірений) було підписано акт виконаних робіт від 19.02.2014 р. до договору № 25-01/14 від 25.01.2014 р. та відповідно до платіжного доручення № 343 від 18.02.2014 р. позивач перерахував на рахунок Горецького Олега Васильовича грошові кошти у розмірі 6 000, 00 грн. у якості оплати адвокатських послуг згідно договору № 25-01/14 від 25.01.2014 р.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3756/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.09.2008 р. № 175 на ім'я Горецького Олега Васильовича, та довіреність № 25-01/14 від 25.01.2014 р., видана Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Промтехсервіс» на представництво його інтересів, зокрема, Горецьким Олегом Васильовичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи адвокат Горецький О.В. приймав участь у судових засіданнях 06.03.2014 р. та 20.03.2014 р. у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Промтехсервіс», надавав усні пояснення та відповідні заяви.

Пунктом 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової дороги та довіреність на представництво його інтересів у суді, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Промтехсервіс» судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката та вартість почасової оплати послуг адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, та зважаючи на дії відповідача по сплаті суми основного боргу після подання адвокатом позовної заяви до суду, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 2 000, 00 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Промтехсервіс» задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 911/356/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Промтехсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Транспортний Сервіс» в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 25 161, 81 грн. припинити за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Транспортний Сервіс» (08172, Київська область, Києво-Святошинський район, село Лісники, вулиця Ватутіна, будинок 116, ідентифікаційний код - 38275495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Промтехсервіс» (03142, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 22, офіс 208, ідентифікаційний код - 37675491) 240 (двісті сорок) грн. 47 коп. - 3 % річних, 1 042 (одна тисяча сорок дві) грн. 03 коп. - пені, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 24.03.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак