Постанова № 37792011, 11.03.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року о 15 год. 00 хв.

Справа № 808/576/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.,

за участю секретаря судового засідання Плєшкова Д.В.,

за участю представників:

позивача – не з’явився,

відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – комерційного підприємства «Азовенергомаш»

до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – комерційного підприємства «Азовенергомаш» (далі - позивач) до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення №0001422211, №0001432211 та №0001442211 від 30.12.2013 р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, 11.03.2014 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з’явися, 11.03.2014 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно прийнято спірні податкові повідомлення – рішення, оскільки позивачем надано всі первинні податкові та бухгалтерські документи на підтвердження здійснення господарської операції з ТОВ «ТБ Молдавкабель», а отже у позивача не було підстав для не включення сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ «ТБ Молдавкабель» до складу податкового кредиту та до складу валових витрат.

Відповідач в поданих до суду письмових запереченнях проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час проведення перевірки позивача у нього були відсутні документи податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з ТОВ «ТБ Молдавкабель», обов’язковість ведення яких передбачена вимогами чинного законодавства. Отже, позивач не мав права відносити суми коштів по операціях з ТОВ «ТБ Молдавкабель» до складу податкового кредиту та валових витрат.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 15.11.2013 р. по 05.12.2013 р. відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт №077/08-22-22-01-06/31784963 від 11.12.2013 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 116913,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 121296,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування у січні 2012 року на суму податку на додану вартість 12709,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від’ємного значення з податку на додану вартість у листопаді 2011 року на суму податку на додану вартість 11353,00 грн.

30 грудня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки №077/08-22-22-01-06/31784963 від 11.12.2013 р. прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №0001422211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 116913,00 грн., в т.ч. за основним платежем 116913,00 грн. та за штрафними санкціями 0,00 грн.;

- податкове повідомлення – рішення №0001432211, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 181944,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 121296,00 грн. та 60648,00 грн. штрафні санкції;

- податкове повідомлення – рішення №0001442211, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 12709,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6355,00 грн.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями – рішеннями, звернувся з позовом до суду.

При розгляді справи встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість стала відсутність під час проведення перевірки документів податкової та бухгалтерської звітності по взаємовідносинах з ТОВ «ТБ Молдавкабель».

Суд зазначає, що відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «ТБ Молдавкабель» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТБ Молдавкабель» укладено договіри поставки №26/01 від 26.01.2011 р. та 26/01 від 26.01.2012 р., відповідно до умов яких постачальник - ТОВ «ТБ Молдавкабель» зобов’язується поставити, а покупець – ТОВ ВКП «Азовенергомаш» прийняти та оплатити електротехнічну продукцію на умовах цього договору.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано видаткові накладні (а.с. 13-18, т.1, 36-39, 45-51 т.2), податкові накладні (а.с. 24-31, т.1, 40-44, т.2).

На підтвердження транспортування товару отриманого від ТОВ «ТБ Молдавкабель» до матеріалів справи надано подорожні листи вантажного автомобіля та службового легкового автомобіля, товаро-транспортні накладні (а.с. 19-23, т.1, 34-35, т.2). На підтвердження оплати за отриманий від ТОВ «ТБ Молдавкабель» товар до матеріалів справи надано платіжні доручення (а.с. 32-34, т.1). Також на підтвердження отримання матеріальних цінностей від ТОВ «ТБ Молдавкабель» надано довіреності на отримання товару (а.с. 31, т.2).

Крім того, на підтвердження наявності у позивача транспортних засобів, якими здійснювалось перевезення товару від ТОВ «ТБ Молдавкабель» до матеріалів справи надано договори позички (а.с. 9-12, т.2), відповідно до умов яких позивачу передані в користування автомобільні засоби.

На підтвердження відображення в податковому обліку сум коштів по операціях з ТОВ «ТБ Молдавкабель» до матеріалів справи надано податкові декларації (а.с. 52-61, т.2).

При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що електротехнічна продукція, яка придбавалась позивачем у ТОВ «ТБ Молдавкабель» використовувалась для господарської діяльності позивача, а саме виготовлення та ремонту насосних агрегатів. На підтвердження здійснення господарської діяльності з виготовлення насосних агрегатів до матеріалів справи надано остаточні калькуляції вартості виробництва продукції (а.с. 102-188, т.1), технічні умови виготовлення агрегатів електронасосних відцентрові свердловинні для води (а.с. 189-194, т.1, 1-6, т.2), висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи (а.с. 195-196, 7-8, т.2), сертифікати відповідності (а.с. 32-33, т.2) Також на підтвердження використання в господарській діяльності товару отриманого від ТОВ «ТБ Молдавкабель» надано відомості витрат кабелю (а.с.13-30, т.2).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, то це зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, а висновок відповідача про безпідставність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та сум коштів до витрат з операцій по придбанню товарів, послуг від ТОВ «ТБ Молдавкабель» є необґрунтованим.

Щодо посилань представника відповідача на відсутність у позивача оригіналів видаткових накладних по операціях ТОВ «ТБ Молдавкабель» та прийняття товару за факсимільними копіями, суд зазначає, що в судове засідання позивачем надано оригінали видаткових накладних, які були оглянуті судом.

Стосовно посилань представника відповідача, що позивачем не надано під час проведення перевірки первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, а також документів, що підтверджують транспортування товару, суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано супровідний лист, відповідно до якого на адресу відповідача надіслано видаткові накладні, сертифікати відповідності, податкові накладні, платіжні доручення, таваро-транспортні накладні та інші документи податкової та бухгалтерської звітності (а.с. 49, т.1), які не були взяті до уваги податковим органом при прийнятті рішення.

Крім того, щодо посилань податкового органу на відсутність у позивача податкових накладних по операціях з ТОВ «ТБ Молдавкабель», суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи надано податкові накладні та надано реєстри отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України).

Згідно п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що відповідачем вже проводилась перевірка ТОВ ВКП «Азовенергомаш» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість наступних звітних періодів згідно податкової декларації за січень 2012 р., за результатами якої складено довідку №016/2211/31784963 від 20.04.2012 р. У вказаній довідці податковим органом не встановлено порушень податкового законодавства за січень 2012 року та правомірність визначення бюджетного відшкодування в розмірі 12709,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем документально підтверджено господарські взаємовідносини з ТОВ «ТБ Молдавкабель», а податковий орган необґрунтовано дійшов висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – комерційного підприємства «Азовенергомаш».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо – комерційного підприємства «Азовенергомаш» до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0001422211, №0001432211 та №0001442211 від 30.12.2013 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Мінаєва