Вирок № 37791953, 19.03.2014, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/95/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гвоздика А. Є.

та суддів Новака Д.І., Щабельської І.В.,

при секретарі Цихоцькій Л. М.,

з участю:

прокурора Цирфи К.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої ОСОБА_5,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Диканька обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Олександрівка Новоград-Волинського району Житомирської області, українця, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1, раніше несудимого , обвинуваченого у вчиненні ним злочинів, передбачених ч.2 ст.125, ч. 2 ст.15,ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1, будучи особою обмежено осудною, 28 жовтня 2013 року близько 08 години ранку, у себе вдома за адресою АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин між ним та потерпілим ОСОБА_3, взявши в руки молоток, умисно наніс потерпілому ОСОБА_3 удар в область тім'яної частини голови, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани м'яких тканин голови, садин шкіри верхніх кінцівок, синців, які згідно висновку судово-медичної є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після цього в ранковий час цього ж дня, обвинувачений ОСОБА_1 вийшов на подвір'я свого будинковолодіння, що по АДРЕСА_1, зайшов у приміщення гаража, де взяв молоток і відчуваючи неприязнені відносини до потерпілої ОСОБА_4, які виникли в нього раніше, з метою її провчити та побити, вийшов на вулицю, де поблизу будинку на вулиці побачив цю потерпілу. Він підійшов до неї та умисно, будучи обмежено осудною особою, яка у неповній мірі усвідомлювала свої дії та керувала ними через психічний розлад, однак в певній мірі усвідомлюючи, що нанесення ударів молотком може спричинити серйозну шкоду здоров'я, наніс умисно наявним в нього молотком більше п'яти ударів по голові потерпілої та її рукам, якими вона захищалася. Відчуваючи сильну біль від нанесених ударів, потерпіла впала на землю, стала кричати і звати на допомогу. Почувши крик потерпілої, сюди стали бігти її дочка та зять. Обвинувачений ОСОБА_1 в цей час припинив наносити потерпілій удари та із місця вчинення злочину втік.

В результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4 були завдані тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку з переломом кісток склепіння та лицьового скелету, багаточисленних забоїв м'яких тканин, гематом та забійних ран голови, тулубу, верхніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи є тяжкими тілесними ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння.

При розгляді справи в суді обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України визнав частково , а саме свою винуватість за ч. 2 ст. 125 КК України в частині спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 визнав повністю та пояснив, що саме він спричинив останньому тілесні ушкодження вранці 28 жовтня 2013 року, коли той голився у ванній кімнаті. Того ранку в приміщенні будинку він взяв молоток і наніс ним удар по голові потерпілого. Наміру вбивати потерпілого ОСОБА_3 не мав.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_1, свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 1, ч. 1 ст. 115 КК України визнав частково, так як вважав, що він не мав ніяких намірів на позбавлення життя своєї дружини, потерпілої ОСОБА_4 При цьому обвинувачений не заперечував того факту, що саме він спричинив вказаній потерпілій зазначені вище тілесні ушкодження під час сварки з нею вранці 28 жовтня 2013 року на вулиці АДРЕСА_1. Крім цього суду він пояснив, що потерпіла сама спровокувала його на вчинення протиправних дій, так як в його адресу вона раніше неодноразово виражалася нецензурною лайкою та погрожувала поміщенням його в психіатричну лікарню, де він раніше лікувався. Розгнівавшись на дружину, її поведінку стосовно нього, він у неповній мірі розуміючи наслідки своїх дій і не бажаючи вбивати потерпілу ОСОБА_4, а тому з метою її налякати і побити, взяв молоток , який тримав там для самооборони, наніс ним їй декілька ударів по голові та по іншим частинах її тіла, коли вона вже лежала на землі. Скільки всього наніс ударів він не пам'ятає. Почувши голоси людей, які почали до них швидко підходити, він покинув бити потерпілу ОСОБА_4 молотком та втік в напрямку лісу. Після чого він прийшов в Диканську ЦРЛ та повідомив лікаря ОСОБА_7 про вчинені ним злочини, а потім добровільно з'явився в органи міліції. Після чого лікувався в психіатричній лікарні. У вчиненні ним злочинних дій стосовно потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розкаюється, розуміє, що поступив неправильно та стверджує, що не хотів вбивати потерпілу, хотів її лише провчити, та розуміє , що треба відповідати за причинені цій потерпілій тілесні ушкодження.

Суд, безпосередньо дослідивши усю сукупність доказів у судовому засіданні, приходить до переконання про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні умисного тяжкого тілесного потерпілій ОСОБА_4 та спричинення ним легкого умисного тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_3, що стверджується наступним доказами:

- показаннями у суді потерпілого ОСОБА_3 про те, що вранці 28 жовтня 2013 року близько 07 год. 30 хв. він перебував у ванній кімнаті будинку, що належить матері його дружини і розташований по АДРЕСА_1. У вказаний час до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_1 та затіяв сварку на побутовому ґрунті. Після чого він почув як різко відкрилися двері у ванну кімнату, а далі він відчув удар по голові та втратив свідомість, коли прийшов до тями, то побачив, що поряд з ним стояв обвинувачений з молотком в правій руці, яка була занесена над його головою. Разом з підбіглими до нього дружиною та потерпілою ОСОБА_4 відібрали у обвинуваченого молоток, який після цього вийшов з будинку. Пізніше він почув крики потерпілої ОСОБА_4 Він, фельдшер та його дружина вибігли на подвір'я, там вони побачили, що за двором на краю дороги, на землі лежить теща - потерпіла ОСОБА_4, а обвинувачений наносить їй удари молотком по голові. Побачивши його та інших людей, обвинувачений перестав бити потерпілу та почав тікати в напрямку смт. Диканька. Він погнався за ним, але не наздогнав;

- показаннями у суді потерпілої ОСОБА_4, яка показала , що вона в даний час вже є колишньою дружиною обвинуваченого. Від спільного шлюбу з ним вона має двох повнолітніх доньок. Обвинувачений ОСОБА_1 тривалий час проживав без сім'ї, так як доглядав свою матір. В 2010 році намагався покінчити своє життя самогубством. Після чого проходив курс лікування в Полтавській обласній психіатричній лікарні. 28 жовтня 2013 року близько 07 год. 30 хв. ранку вона перебувала на території свого господарства, яке розташоване по АДРЕСА_1. В цей час обвинувачений ОСОБА_1 знаходився на подвір'ї та порався по господарству, де сварився з нею. Потім він зайшов в кімнату будинку та повідомив її, що їхня дочка знімає його на камеру і це йому не подобається. Вона його заспокоїла, але через декілька хвилин почула гуркіт схожий на боротьбу, який доносився з ванної кімнати. Коли вона туди з дочкою зайшла, то побачила як обвинувачений наносить наявним в нього молотком удари по голові її зятю, потерпілому ОСОБА_3 Коли відібрали молоток з рук обвинуваченого, останній вибіг з будинку на подвір'я. ЇЇ донька викликала фельдшера ОСОБА_8, а вона побігла до сусіда ОСОБА_9, щоб відвести потерпілого в Диканську ЦРЛ. Коли вона поверталася додому, то біля воріт господарства побачила обвинуваченого ОСОБА_1, який підбігши до неї став кричати, а потім почав наносити їй удари по голові молотком. Від нанесених дарів вона впала на землю та втратила свідомість, а потім їй надали допомогу та направили в лікарню. З 28. 10. 2013 року по 11.11.2013 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні, після чого лікувалася амбулаторно. Потерпіла в даний час проживає в своєї старшої дочки, бо боїться обвинуваченого. Вона вважає, що обвинувачений за вчинений стосовно неї злочин, а тому повинен відшкодувати їй матеріальну в розмірі 5 193 грн. 21 коп. та моральну шкоду, яку вона оцінює в 30 000 грн. , що становить в загальній сумі 35 193 грн. 21коп.;

- показаннями свідка ОСОБА_10, яка в судовому засіданні пояснила, що вона є дочкою як обвинуваченого ОСОБА_1, так і дочкою потерпілої ОСОБА_4, проживала з ними та своїм чоловіком потерпілим ОСОБА_3 по АДРЕСА_1. 28 жовтня 2013 року близько 07 год. 30 хв. ранку вона разом з матір'ю, потерпілою ОСОБА_4 перебувала на кухні житлового будинку, а її чоловік знаходився у ванній кімнаті. ЇЇ батько обвинувачений ОСОБА_1 перебував на подвір'ї, порався по господарству та декілька разів заходив в приміщення будинку. Потім вона почула у ванній кімнати гуркіт і відразу туди побігла. Там вона побачила свого чоловіка, потерпілого ОСОБА_3, голова якого була в крові та батька, обвинуваченого ОСОБА_1 з молотком в руках. Вона та її мати потерпіла ОСОБА_4 відтягли обвинуваченого від потерпілого ОСОБА_3 та забрали у нього молоток. Обвинувачений ОСОБА_1 залишив ванну кімнату і вибіг на подвір'я. Далі, нею був викликаний фельдшер, яка надала першу медичну допомогу потерпілому ОСОБА_3 та викликала швидку допомогу. Через деякий час після приходу фельдшера вона почула з вулиці сильний людський крик. Вона вибігла на вулицю і побачила недалеко біля воріт господарства лежачу на землі лицем до низу матір. Поряд з потерпілою стояв її батько, обвинувачений ОСОБА_1, з молотком в правій руці і наносив удари. Коли вона почала кричати, обвинувачений перестав бити і став тікати. За ним погнався її чоловік, потерпілий ОСОБА_3 але його не наздогнав. Також, свідок пояснила, що останній час, коли обвинувачений проживав з ними в будинку він постійно конфліктував як з потерпілою ОСОБА_4, з нею та її чоловіком, потерпілим ОСОБА_3, був не завжди адекватним як у своїх розмовах, так і в діях;

- показаннями в суді свідка фельдшера ОСОБА_8, яка повідомила суд про те, що вранці 28 жовтня 2013 року по телефону була запрошена до господарства ОСОБА_4, що проживають, АДРЕСА_1. Коли вона туди прибула, то побачила потерпілого ОСОБА_3, голова якого була в крові. Їй повідомили, що його побив обвинувачений молотком. Надаючи потерпілому медичну допомогу вона почула крики жінки, коли вона і всі присутні в будинку вибігли на вулицю, то побачили на землі лежачу потерпілу ОСОБА_4, голова якої була в крові, а поряд з нею знаходився потерпілий ОСОБА_1, в руках якого був молоток. Побачивши людей, обвинувачений ОСОБА_1 припинив бити потерпілу і втік в сторону лісу;

- показаннями в суді свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні показала , що в Диканській ЦРЛ працює лікарем терапевтом. 28 жовтня 2013 року вранці до неї в кабінет в збудженому стані прийшов обвинувачений ОСОБА_1 та повідомив їй про те, що він причинив тілесні ушкодження своїй дружині ОСОБА_4 та зятю в с. Байрак Диканського району. При цьому пояснив про те, що його рідні погрожували відправити його на лікування до Полтавської обласної психіатричної лікарні. Потім вона "швидкою допомогою" відвезла обвинуваченого ОСОБА_1 до міліцію, куди він самостійно пішов повідомити про скоєне ним;

- показаннями в суді свідка ОСОБА_11, яка показала, що вранці 28 жовтня 2013 року знаходилася на вулиці поблизу будинку сім'ї ОСОБА_1 та була очевидцем того як обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в збудженому стані, наявним у нього молотком бив потерпілу ОСОБА_4 по голові. Від нанесених ударів потерпіла закривалась руками та кричала. Забігши до себе на подвір'я вона бачила як обвинувачений перестав бити потерпілу та втік, бо до неї бігли дочка і зять потерпілої;

- показаннями свідка ОСОБА_12, яка в судовому засідання повідомила про те, що вранці 28 жовтня 2013 року від сусідів дізналася про те , що обвинувачений ОСОБА_1 в своєму в будинку по АДРЕСА_1 причинив тілесні ушкодження своєму зятю - потерпілому ОСОБА_3, ударивши його молотком по голові та поблизу території будинковолодіння, де він мешкає, спричинив молотком тілесні ушкодження своїй дружині - потерпілій ОСОБА_4 Також, свідок пояснила, що в сім'ї ОСОБА_4 часто виникали сварки;

- показаннями експерта Полтавської обласної психіатричної лікарні ОСОБА_13, який в судовому засіданні пояснив, що під час вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_1, останній перебував в стані декомпенсації наявного психічного розладу, внаслідок чого не міг повною мірою усвідомлювати своїх дії та керувати ними. В даний час буд-яких примусових мір лікування не потребує. Обвинувачений неодноразово лікувався в психіатричній лікарні і потребує до себе тактовного ставлення з боку оточуваних його людей;

- протоколом огляду місця події від 29 жовтня 2013 року, з якого вбачається, що під час огляду в приміщенні будинку виявлений та вилучений молоток з дерев'яною ручкою, яким обвинувачений наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3;

- протоколом огляду місця події від 02 грудня 2013 року з фото таблицею до нього, з яких вбачається, що під час огляду в лісосмузі поблизу с. Степанівна Диканського району Полтавської області виявлений та вилучений молоток з дерев'яною ручкою, яким, як пояснив в суді обвинувачений, він наніс тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4;

- оглядом в судовому засіданні речових доказів по справі, а саме двох молотків, якими обвинувачений ОСОБА_1 умисно наносив тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Даний факт в судовому засіданні підтвердив обвинувачений та він не заперечувався вказаними потерпілими;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 02 грудня 2013 року з участю обвинуваченого ОСОБА_1, де останній на місцевості розповів та показав при яких обставинах, та яким чином він за допомогою молотків, які малися в будинковолодіння за місцем його проживання, вранці 28 жовтня 2013 року спричинив тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4, після чого з місця вчинення кримінальних правопорушень втік. Також, обвинувачений вказав місце, де сховав один з молотів, яким наносив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4;

- висновком судово-медичної експертизи № 1980 від 31 жовтня 2013 року, згідно якої у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани м'яких тканин голови, синців, зсадив шкіри обох верхніх кінцівок, які є легкими тілесними ушкодженнями, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету, яким є молоток;

- висновками судово-медичних експертиз № 2027 від 01.11.2013 року та № 2257 від 06.12.2013 року, згідно яких у потерпілої ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку з переломом кісток склепіння та лицевого скелету, багаточленних забоїн м'яких тканин гематом та забійних ран голови, тулубу верхніх кінцівок, які утворилися від багаторазової дії тупих обмежених предметів, яким є молоток. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як тяжкі по ознаці небезпеки для життя в момент їх спричинення. Покази обвинуваченого ОСОБА_1 дані ним в ході проведення слідчого експерименту, не протиріч механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_1

З дослідженого висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 667 від 17 грудня 2013 року, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1,1959року народження, на даний час будь-якими хронічними захворюваннями чи тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає, а виявляє ознаки розладу особистості органічного походження, стан декомпенсації. Обвинувачений в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, перебував в стані декомпенсації наявного психічного розладу, внаслідок чого не міг повною мірою усвідомлювати своїх дії та керувати ними. Обвинувачений під дію ч. 2 ч. 3 ст.19 КК України не підпадає, а підпадає під дію ст. 20 КК України і застосування примусових заходів медичного характеру не потребує;

Виходячи з викладеного, суд вважає правильною кваліфікацією злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК України як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, бо обвинувачений ОСОБА_1 близько 08 години ранку 28 жовтня 2013 року, перебуваючи в будинку по АДРЕСА_1, умисно наніс удар побутовим молотком потерпілому ОСОБА_3 в потиличну ділянку голови, завдавши йому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани тканин голови, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розгляд здоров'я.

Оцінюючи як психічний стан обвинуваченого під час вчинення злочину, який тоді у неповній мірі усвідомлював як суспільно-небезпечний характер своїх дій по побиттю молотком потерпілої ОСОБА_4, так і у неповній мірі керував цими своїми діями при цьому та у неповній мірі усвідомлював наслідки своїх цих дій, його твердження в суді, що він не бажав при нанесенні побоїв цій потерпілій позбавляти її життя, а хотів лише побити, суд приходить до висновку про відсутність прямого умислу в обвинуваченого щодо замаху на вбивство потерпілої ОСОБА_4 з наступних підстав.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно - небезпечні наслідки і бажає їх настання.

Таке визначення прямого умислу передбачає і ч. 2 ст. 24 КК України .

Як встановлено в суді проаналізованою судом сукупністю доказів обвинувачений ОСОБА_1, будучи збудженим сваркою зі своїми рідними та боячись, що вони через дратівливість, прискіпливість помістять його у психіатричну лікарню, хоч, виходячи із свого тоді психічного стану і усвідомлював протиправність своїх дій по умисному нанесенню молотком ударів по голові потерпілої і спричинення у зв'язку з цим серйозних тілесних ушкоджень, однак у неповній мірі керував своїми діями та у неповній мірі розумів до яких наслідків це приведе і не усвідомлював настання від цих дій можливості настання смерті потерпілої.

Ці обставини підтверджуються як висновком амбулаторної судово - психіатричної експертизи, так і показаннями в суді експерта-психіатра при його допиті.

З показань в суді обвинуваченого ОСОБА_1 вбачається, що він наносив удари потерпілій, щоб її провчити, боячись бути поміщеним до психіатричної лікарні, і його свідомістю тоді не охоплювалося те, які наслідки від цього можуть бути.

Та обставина, яка достовірно встановлена судом, що саме обвинувачений припинив наносити удари молотком потерпілій, хоча мав наявну можливість продовжувати це робити, поки до нього підбігали дочка і зять потерпілої, і на місці побиття, таким чином спричинити смерть цієї потерпілої, однак він цього не зробив, це свідчить, що як бажання, так і усвідомлення можливості позбавити життя потерпілої у нього не було.

Суд також, виходячи з викладеного приходить до переконання, що саме повне усвідомлення особою суспільно-небезпечного характеру свого діяння, передбачення нею його суспільно небезпечних наслідків і повне усвідомлення нею бажання їх настання, тобто дій з прямим умислом є можливим лише у осудної особи і в повній мірі не може мати місця у обмежено осудної особи, якою є обвинувачений по справі, який у повній мірі як не усвідомлював через свій психічний стан своїх дій, так і у неповній мірі усвідомлював наслідки своїх дій.

Аналізуючи вказані вище обставини в їх сукупності, поведінку і дії обвинуваченого при вчиненні злочину стосовно потерпілої ОСОБА_4, його психічний стан, в ході якого через не усвідомлення в повній мірі як скоєного, так можливих наслідків у виді смерті потерпілої, суд приходить до висновку про відсутність у діях обвинуваченого прямого умислу на замах на вбивство потерпілої ОСОБА_4, що виключає у такому разі згідно діючого законодавства кваліфікацію його дій за ст. 2 ст.15, ч.1 ст. 115 КК України як замах на вбивство з прямим умислом.

Тому суд вважає неправильною кваліфікацію слідчими органами дій обвинуваченого за вказаною вище статтею.

Разом з тим, незважаючи на обмежену осудність обвинуваченого ОСОБА_1, однак враховуючи усвідомлення ним як протиправності своїх дій щодо потерпілої ОСОБА_4, так наслідків їх у виді спричинення ним тяжких тілесних ушкоджень їй, що достовірно встановлено сукупністю перевірених доказів, суд приходить до висновку, що він повинен нести кримінальну відповідальність за фактично вчинені дії та їх наслідки у виді умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

При таких обставинах суд дії обвинуваченого ОСОБА_1, які виразилися в умисному нанесенні потерпілій ОСОБА_4 ударів молотком по голові та тулубу на ґрунті неприязних з нею відносини 28.10.2013 року, що усвідомлював при обмеженій осудності обвинувачений по справі та заподіяння в результаті цього цій потерпілій тяжких тілесних ушкоджень у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку з переломом кісток склепіння та лицьового скелету, багато численних забоїн м'яких тканин, гематом та забійних ран голови, тулубу, верхніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи є тяжкими тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння, суд кваліфікує за ст. 121 ч. 1 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує тяжкість вчинених злочинів, дані про його особу, а також обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Суд не вбачає обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому є з'явлення із зізнанням, активне сприяння у розкритті злочинів, те що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його стан здоров'я, що він є обмежено осудною особою, щире каяття.

При цьому суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 КК України бере до уваги як обставину, що пом'якшує відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 вчинення ним кримінальних правопорушень в стані коли, він не міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними.

Приймаючи до уваги викладене вище та враховуючи тяжкість вчинених ним двох злочинів, один з яких є тяжким, хоч вчинені вони були ним, коли він перебував в стані обмеженої осудності, разом з тим суд враховує, він не був повністю позбавлений можливості контролювати свої дії, а тому міг певною мірою передбачати їх наслідки у виді заподіяння обом потерпілим тілесних ушкоджень. При цьому суд враховує, що внаслідок його неправомірних дій потерпілим були завдані тілесні ушкодження, що спричинили серйозну шкоду здоров'я потерпілій ОСОБА_4, тому суд не вбачає підстав застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 при призначені йому покарання ст. ст. 69, 75 КК України, а приходить до обґрунтованого переконання, що необхідним і достатнім покаранням обвинуваченому ОСОБА_1 за вчинене та попередження вчинення ним нових злочинів, буде призначення йому покарання у виді реального позбавлення волі, міру якого суд вважає обрати як з урахуванням пом'якшуючих покарання обставин, так і даних про його особу і стану обмеженої осудності.

Так як обвинуваченим ОСОБА_1 було вчинено два злочини, то під час призначення покарання обвинуваченому слід застосувати вимоги ст. 70 КК України та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням визначити йому остаточне покарання у вигляді реального позбавлення волі.

Долю речових доказів за провадженням вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов прокуратури Полтавської області, який визнав обвинувачений в суді, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_4, який визнаний обвинуваченим ОСОБА_1, суд вивчивши матеріали кримінального провадження вбачає, що саме цим обвинуваченим умисно були причинені тілесні ушкодження потерпілій та в зв'язку з цим їй була завдана майнова шкода, яка підтверджується дослідженими письмовими доказами, та підлягає задоволенню в повному обсязі та стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1, коштів в сумі 5 193 грн. 21 коп.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, завданої обвинуваченим ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_4, яка виразилася у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, сильному фізичному болю у зв'язку з цим, переживаннях, хвилюваннях за стан свого здоров'я, завданих цій потерпілій злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_1 під час нанесення ним тілесних ушкоджень, порушенні нормальних її життєвих зв'язків, тому суд вважає, що потерпілій була завдана моральна шкода в розмірі 30 000 грн., яку необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1

Враховуючи те, що обвинуваченому ОСОБА_1 призначається покарання у виді реального позбавлення волі, а під час розгляду справи в суді до нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, тому до вступу вироку в законну силу слід змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід домашній арешт на утримання під вартою із взяттям обвинуваченого під варту із зали суду.

На підставі викладеного, керуючись сто. 31, 369 - 371, 373-377, 391, 395 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ст. 125 ч. 2 та ст. 121 ч. 1 КК України та призначити йому покарання:

за ст. 125 ч. 2 КК України - у виді одного року обмеження волі;

за ст. 121 ч. 1 КК України - у виді п'яти років позбавлення волі;

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточне покарання до відбуття обвинуваченому ОСОБА_1 визначити у виді п'яти років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінити з домашнього арешту на взяття під варту, взявши засудженого під варту із зали суду і строк відбування покарання йому обчислювати з 19 березня 2014 року.

Речові докази - два молотки , які зберігаються в камері речових доказів Диканського районного суду Полтавській області, - знищити.

Цивільний позов прокуратури Полтавської області задовольнити.

Стягти з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 в сумі 4 435 (чотири тисячі чотириста тридцять п'ять) грн. 75 коп.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Стягти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 193 грн. 21 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., а всього 35 193 (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто три) грн. 21 коп.

Згідно з ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку суду мають право отримати після подачі відповідної заяви про це до суду.

Вирок вступає в законну силу через 30 днів після його проголошення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга, а у разі її подання - з дня ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Диканський районний суд, а обвинуваченим ОСОБА_1, який утримується під вартою, в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Головуючий:

Судді: