Ухвала суду № 37791717, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року м. Київ К/800/725/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Мороз Л.Л., Мироненка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Луганської міської ради на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року у справі №435/4099/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЕОЛ” до Луганської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю “ЕОЛ” звернулося в суд з позовом до Луганської міської ради, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Луганської міської ради від 28.03.2013 року № 33/213 в частині: скасування п. 1.2 рішення Луганської міської ради № 29/108 від 23.10.2012 року про передачу ТОВ “ЕОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщення частини магазину за адресою: м. Луганськ, кв. Ватутіна, 27в, в п. 1.3 рішення Луганської міської ради № 29/107 від 23.10.2012 року про передачу ТОВ “ЕОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщення частини магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в. Скасувати рішення Луганської міської ради від 28.03.2013 року № 33/213 в частині: скасування п. 1.2 рішення Луганської міської ради № 29/108 від 23.10.2012 року про передачу ТОВ “ЕОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщення частини магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в в п. 1.3 рішення Луганської міської ради № 29/107 від 23.10.2012 року про передачу ТОВ “ЕОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщення частини магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луганської міської ради від 28.03.2013р. №33/213 скасовані деякі рішення Луганської міської ради з питань землекористування, які є не реалізованими, а саме: п.1.2 рішення Луганської міської ради №29/108 від 23.10.2012р., “Про передачу ТОВ “ЕОЛ“ в оренду земельну ділянку по розміщену частину магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в. п.1.3 рішення Луганської міської ради № 29/107 від 23.10.2012р., “Про передачу ТОВ “ЕОЛ“ в оренду земельну ділянку під розміщену частину магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в”. Вважає рішення Луганської міської ради від 28.03.2013, № 33/213 протиправним і таким що підлягає скасуванню в частині п.1.2 , п.1.3., з тих підстав, що зазначеними рішеннями були порушені права позивача.

Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволені.

Визнане протиправним та скасоване рішення Луганської міської ради від 28.03.2013 року № 33/213 в частині: скасування п. 1.2 рішення Луганської міської ради № 29/108 від 23.10.2012 року про передачу ТОВ “ЕОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщення частини магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в, в п. 1.3 рішення Луганської міської ради № 29/107 від 23.10.2012 року про передачу ТОВ “ЕОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщення частини магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в.

Скасоване рішення Луганської міської ради від 28.03.2013 року № 33/213 в частині: скасування п. 1.2 рішення Луганської міської ради № 29/108 від 23.10.2012 року про передачу ТОВ “ЕОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщення частини магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в в п. 1.3 рішення Луганської міської ради № 29/107 від 23.10.2012 року про передачу ТОВ “ЕОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщення частини магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Луганська міська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 10.07.2007 року визнано за ТОВ “ЕОЛ” право власності на нерухоме майно - магазин за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в. Вказане судове рішення набрало законної сили.

Рішенням Луганської міської ради № 29/107 від 23.10.2012 року була передана позивачу без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в оренду терміном на 49 років земельна ділянка площею 0,0027 га, яка за своїм цільовим призначенням (категорією) відноситься до земель житлової та громадської забудови, під розміщення магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в межах, визначених згідно з актом відведення земельної ділянки від 17.08.2001 року та актом узгодження та встановлення меж земельної ділянки від 17.08.2001 року, які є складовою частиною технічного звіту про відведення земельної ділянки ТОВ “ЕОЛ” під розміщення торгівельного кіоску за адресою: м. Луганськ вул. Будьонного (в районі “Східного базару”).

Цим же самим рішенням, орган місцевого самоврядування взяв на себе зобов’язання (п.2 резолютивної частини рішення) укласти відповідно до чинного законодавства у нотаріальній формі з позивачем договір оренди землі, в якому окрім умов, зазначених у п.1 даного рішення та умов, передбачених у рішенні Луганської міської ради від 27.08.2010 року № 69/27 передбачені умови, які викладені в п. 2.1; 2.2; 2.3; 2.3.1; 2.3.2; резолютивної частини цього рішення.

Рішенням Луганської міської ради № 29/108 від 23.10.2012 року було передано ТОВ “ЕОЛ” без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в оренду терміном на 49 років земельну ділянку площею 0,0100 га, яка за своїм цільовим призначенням (категорією) відноситься до земель житлової та громадської забудови, під розміщення магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в в межах, визначених згідно з актом відведення земельної ділянки від 02.11.2002 року, який є складовою частиною технічного звіту про відведення земельної ділянки ТОВ “ЕОЛ” під розміщення (без права здійснення будівельних робіт) торгівельного павільйону (не капітальна споруда) та благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт) за адресою: м. Луганськ вул. Будьонного (в районі “Східного базару”).

Цим же самим рішенням, орган місцевого самоврядування взяв на себе зобов’язання (п.2 резолютивної частини рішення) укласти відповідно до чинного законодавства у нотаріальній формі з позивачем договір оренди землі, в якому окрім умов, зазначених у п. 1 даного рішення та умов, передбачених у рішенні Луганської міської ради від 27.08.2010 року № 69/27 передбачені умови, які викладені в п. 2.1; 2.2; 2.3; 2.3.1; 2.3.2; резолютивної частини цього рішення.

Згідно п.3 рішень Луганської міської ради від 27.08.2010 року та № 29/108 від 23.10.2012 року ТОВ “ЕОЛ” необхідно було в тримісячний термін з дати прийняття даного рішення звернутися до управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів для укладення договору оренди землі. Вказаним рішенням не було встановлено форму цього звернення (письмово, усно або за допомогою електронних засобів: факс, телефон, електронна пошта, телеграма та ін.). Крім того, відповідно до ч. 2 ст.181 Господарського кодексу України, проект договору викладений як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Проте, всупереч п.2 та п.5 рішень Луганської міської ради № 29/107 від 23.10.2012 року та № 29/108 від 23.10.2012 року, відповідач вчасно не підготував позивачу проекти договорів оренди вказаних вище земельних ділянок викладених як єдиний документ, у двох примірниках кожний.

Судами також встановлено, що ТОВ “ЕОЛ” неодноразово зверталося як особисто за допомогою візитів належним чином уповноваженого представника, так і письмово до відповідача з пропозицією щодо нотаріального посвідчення договорів оренди вказаних вище земельних ділянок. Натомість Луганська міська рада без законних на то підстав ухилялася від виконання рішення Луганської міської ради № 29/107 від 23.10.2012 року про передачу в оренду ТОВ “ЕОЛ” земельної ділянки площею 0,0027 га за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в. Вимоги щодо порядку укладення господарських договорів позивачем були виконані. Земельна ділянка необхідна позивачу для обслуговування об’єкту нерухомості, який є його власністю, що підтверджено як судовим рішенням так і наданим до суду апеляційної інстанції витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15789861 від 03.09.2007 року.

Згідно рішення Луганської міської ради № 44/54 від 13.02.2013 року на розгляд Луганської міської ради були винесені питання про скасування деяких рішень Луганської міської ради з питань землекористування як таких, що є нереалізованими. Проте, як вбачається з рішення господарського суду Луганської області від 02.07.2013 року за наслідками розгляду позовної заяви ТОВ “ЕОЛ” до Луганської міської ради по справі № 913/933/13, яке залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року та набрало законної сили, визнано укладеним між Луганською міською радою та ТОВ “ЄОЛ” договір оренди землі у відповідній реакції.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що Луганською міською радою при винесенні спірних рішень порушені права товариства з обмеженою відповідальністю “ЕОЛ” щодо користування наданою її на праві оренди земельною ділянкою.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонами виник спір щодо законності оскаржуваних рішень відповідача.

Відповідно ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника (землекористувача).

Згідно ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що саме внаслідок бездіяльності органу місцевого самоврядування, на якого був покладений обов’язок щодо виконання рішення про передачу позивачу земельних ділянок в оренду та контролю за виконанням вказаних вище рішень потягло за собою певні перешкоди щодо своєчасного укладання та нотаріального посвідчення договорів оренди земельної ділянки площею 0,0027 га. за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна 27в та земельної ділянки площею 0,0100 га за адресою: м. Луганськ вул. Будьонного (в районі “Східного базару”).

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник землі або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 155 ЗК України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права і свободи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається з рішення Луганської міської ради № 44/54 від 13.02.2013 року, на розгляд Луганської міської ради були винесені питання про скасування деяких рішень Луганської міської ради з питань землекористування як таких, що є нереалізованими. Проте, як вбачається з рішення господарського суду Луганської області від 02.07.2013 року за наслідками розгляду позовної заяви ТОВ “ЄОЛ” до Луганської міської ради по справі № 913/933/13, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2013 року та набрало законної сили, визнано укладеним між Луганською міською радою та ТОВ “ЄОЛ” договір оренди землі у відповідній реакції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у вищезазначеному рішенні відповідача про відведення земельної ділянки в оренду не обумовлена норма, що у випадку не укладення договору оренди землі у нотаріальній формі, вищезазначене рішення підлягає скасуванню.

В оскарженому рішенні Луганської міської ради № 33/213 від 28.03.2013 року відсутні мотиви з посиланням на конкретну норму матеріального права, на підставі яких орган місцевого самоврядування прийняв рішення про скасування деяких рішень Луганської міської ради з питань землекористування, як такі, що є нереалізованими, в тому числі рішення Луганської міської ради від 23.10.2012 року № 29/108 “Про передачу ТОВ “ЄОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщену частину магазину за адресою: м. Луганськ кв. Ватутіна, 27в (п. 1.2) та рішення Луганської міської ради від 23.10.2012 року № 29/107 “Про передачу ТОВ “ЄОЛ” в оренду земельної ділянки під розміщену частину магазину за адресою: м. Луганськ вул. Будьонного (в районі “Східного базару”).

Враховуючи вищенаведене відповідач прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм чинного законодавств, тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли до вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Луганської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 11 жовтня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

(підписи)

З оригіналом згідно

помічник судді М.В. Дрибас