Ухвала суду № 37791640, 03.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2014 р. м. Київ К/9991/3078/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

прокурора Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Київ»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011

у справі №2-а-13103/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Київ»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

за участю Прокуратури Дарницького району м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.11.2010 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 06.05.2010 №0001332305/0/15695, від 14.07.2010 №0001332305/1, від 16.09.2010 №0001332305/2/34103.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 19.11.2010 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009 у, за результатами якої складено акт від 16.04.2010 №2414/2305/30151522.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.1.32. ст.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого завищено скориговані валові витрати на загальну суму 6832827,00 грн.

Вищезазначене обумовлене господарськими операціями з придбання позивачем товару у ТОВ «Шлях-1», на підтвердження яких були надані податкові накладні, рахунки-фактури та банківські виписки, підписані від імені ТОВ «Шлях-1» директором ОСОБА_2, якого вироком Солом?янського суду м. Києва від 11.02.2010 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, а саме за неналежне виконання своїх посадових обов?язків.

Згідно висновку спеціаліста від 16.04.2010 №91 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці підписи в графах «Виписав(ла)» на наявних у позивача рахунках-фактурах, видаткових накладних та податкових накладних виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Таким чином, від імені ТОВ «Шлях-1» діяльність здійснювалась невстановленими особами, за повідомленням ДПІ у Солом?янському районі м.Києва стан платника ТОВ «Шлях-1» - фактична адреса не встановлена, юридична адреса - адреса масової реєстрації, фактичного придбання позивачем товару у ТОВ «Шлях-1» не відбувалося, а здійснювалось лише документальне оформлення.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0001332305/0/15695 від 06.05.2010, яким визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 2996617,70 грн., у т.ч. основний платіж - 1708207,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1288410,70 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги платника залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення, з відповідними індексами, якими доведено нові граничні строки сплати податкових зобов?язань.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За відсутності доказів фактичного придбання товару у ТОВ «Шлях-1» (позивачем не надано до перевірки та суду доказів отримання товару, його транспортування, зберігання, оприбуткування, подальшого використання у власній господарській діяльності), судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що така господарська діяльність (безтоварна) без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову вигоду у вигляді зниження податкового навантаження.

При цьому, установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача підстав для формування валових витрат за вищезазначеними господарськими операціями, з огляду на не підтвердження їх реального характеру, у зв'язку з чим донарахування відповідачем податкових зобов'язань на підставі оспорюваних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень з наведених мотивів.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бастіон-Київ» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2011 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун