Постанова № 37790910, 06.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2014 рокусправа № 174/576/13-а(2а/174/29/2013)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 20.01.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року у справі № 174/576/13-а(2а/174/29/2013) за позовом Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в:

У червні 2013 року Департамент соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі - Позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_2, відповідно до якого просив поновити пропущений строк звернення до суду; визнати неправомірними дії Відповідача стосовно отримання надміру виплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_3, за період з 01 лютого 2010 року по 31 липня 2011 року; стягнути з Відповідача на користь Позивача нараховану суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_3, у розмірі 12080,64 грн.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що в ході проведеної Позивачем перевірки правильності та повноти інформації, наданої ОСОБА_2 для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у збільшеному розмірі, виявлено, що Відповідач не надала довідку про нарахований її чоловіку, ОСОБА_4, дохід, у зв'язку з чим виникла переплата відповідної допомоги. Вказана переплата Відповідачем добровільно сплачена не була, а тому підлягає стягненню у судовому порядку. (а.с.1а-5).

Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року позов Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 про стягнення надміру нарахованої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області кошти, виплачені надмірно у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у розмірі 12080,64 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що оскільки протягом 2010-2011 років Відповідачем мала отримуватися допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. щомісячно, а у зв'язку з неповідомленням ОСОБА_2 Позивача про факт отримання її чоловіком доходу від ДП «Придніпровська залізниця» «Верхівцевський рейкозварювальний поїзд № 39» їй були надміру сплачені бюджетні кошти по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які за таких обставин підлягають стягненню. (а.с.56-57)

З вказаною постановою не погодилась ОСОБА_2, надала до суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року та відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Департаментом соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області при зверненні до суду з адміністративним позовом були пропущені строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України, а тому судом мали б застосуватися приписи ч.2 ст. 100 КАС України. (а.с.62-63)

Позивач надав заперечення проти задоволення апеляційної скарги, в яких зазначав, що строки звернення ними до суду з адміністративним позовом були пропущені з поважних причин та у відповідності до вимог чинного законодавства були поновлені ухвалою Вільногірького міського суду Дніпропетровської області від 04 липня 2013 року. (а.с.74-77)

У судовому засідання представник Позивача - Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін. При цьому визнала, що допомога Відповідачу нараховувалась, як працюючій особі, а переплата мала місце в наслідок того, що Відповідач мала б отримувати допомогу за період з 01 лютого 2010 року по 31 липня 2011 року не більше, ніж 130 грн. і на отримання допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, не мала права, враховуючи фактичні доходи чоловіка Позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частини 1 статті 195 КАС України , суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення у межах апеляційної скарги та може вийти за межі її доводів у разі встановлення порушень судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 має неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження.(а.с.10)

ОСОБА_2 була взята на облік у Департаменті соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області та їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як працюючій особі.

На підставі поданих документів ОСОБА_2 рішеннями Позивача від 19.02.2010 р., 19.08.2010 р., 16.02.2011 р. було призначено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працюючим жінкам (по доходам) у розмірі прожиткового мінімуму. (а.с.9,13,16)

Державним соціальним інспектором Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Вільногірської міської ради була проведена перевірка правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення усіх видів соціальної допомоги, за результатами якої складено акт № 10 від 15.08.2011 р.

Перевіркою встановлено, що заявник при оформленні допомоги у збільшеному розмірі (тобто, більше ніж 130 грн.) не надала інформацію про доходи чоловіка ОСОБА_4М, які він отримував на ДП «Придніпровська залізниця «Верхівцевський рейкозварювальний поїзд № 39» за період з 01.08.2009 р. по 31.12.2010 р. в сумі 41389,87 грн., внаслідок чого було незаконно виплачено допомогу на дитину до досягнення нею трирічного віку з 01.02.2010 р. по 31.07.2011 р. у сумі 12180,64 грн., що підтверджується відповідним розрахунком переплати. (а.с.18,19)

Позивачем було направлено на адресу Відповідача повідомлення про відшкодування по переплаченим державним допомогам від 16.08.2011 р. № 2217/01-14/11-01/03, яким було зобов'язано ОСОБА_2 у добровільному порядку сплатити суму переплаченої допомоги у розмірі 12180,64 грн. (а.с.20)

Стягнення вказаних сум з Відповідача і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з ненаданням ОСОБА_2 всієї інформації про дохід свого чоловіка їй було безпідставно виплачено кошти по допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, які за таких обставин підлягають стягненню.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як слідує із суті заявленого позову, предметом спору є стягнення з ОСОБА_2 безпідставно отриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі, більшому, ніж 130 грн. щомісячно за період з 01 лютого 2010 року по 31 липня 2011 року на загальну суму 12180.64 грн..

Зазначене підтверджується і наданим Управлінням розрахунком переплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, переплата відбулася саме через те, що ОСОБА_2 безпідставно (за позицією Управління) було нараховано розмір допомоги більш, ніж 130 гривень, і саме різниця між помісячно нарахованою та виплаченою допомогою за період з лютого 2010 року по липень 2011 року включно, і допомогою у розмірі 130 грн. помісячно, лише на яку ОСОБА_2 мала право (за позицією Управління - відповідно до наданих документів) і склала суму переплати у розмірі 12180.64 грн. (а.с.50)

В той же час, та обставина, що Відповідач перебувала на обліку у Позивача як працююча особа і зазначена допомога нараховувалась їй як працюючій особі, сторонами не заперечувалась.

Таким чином, з огляду на предмет спору, суду слід з'ясувати, чи мала місце за період отримання Відповідачем, як працюючою особою, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з лютого 2010 року по липень 2011 року включно) переплата такої допомоги та на яку суму.

При цьому слід врахувати, що у задоволенні вимог Позивача щодо визнання неправомірними дій ОСОБА_2 стосовно отримання надміру виплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, ОСОБА_3, за період з 01 лютого 2010 року по 31 липня 2011 року судом відмовлено. Постанова суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог сторонами, у тому числі і Позивачем, не оскаржена, а отже, набрала законної сили та судом апеляційної інстанції не переглядається (суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги, але не за межі предмету оскарження, що не є тотожними поняттями).

З оглядку на вказане колегія суддів вважає за необхідне врахувати наступне.

Як слідує із правових норм, що регулюють спірні правовідносини, до 1 січня 2008 року, тобто, до набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися як Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 (далі- Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб, (що стосується безпосередньо Відповідача). Розмір допомоги також визначався цими Законами (статтями 15 та 43 відповідно).

Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому, будь яких обмежень щодо розміру указаної допомоги норма Закону не містила, та не визначала будь-якого іншого порядку щодо призначення вказаної допомоги.

Однак, пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III, а саме: дію статті 13 Закону № 2811-ХІІ з 01 січня 2008 року поширено і на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III виключено статті 40-44.

В той же час, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Аналіз указаних правових норм свідчить про те, що з 01 січня 2009 року відновлено дію вищезазначених положень Закону № 2240-III, у тому числі, і статті 43 цього Закону, приписи якої мали б бути застосовані Позивачем при нарахування ОСОБА_2 у 2010,2011 році указаної допомоги, адже даною нормою Закону чітко визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму.

Правлінням Фонду у 2010,2011 роках будь яких рішень щодо визначення розміру указаної допомоги не приймалось.

Статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон № 2154-VI) передбачено, що у 2010 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Однак, розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Спірний період, за який, за позицією Позивача, настала переплата сум допомоги - лютий 2010 рік -липень 2011 рік.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», як і аналогічний Закон про Державний бюджет на 2011 рік, не містили будь-яких положень щодо розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХІІ або делегування повноважень по визначенню такого розміру Кабінету Міністрів України.

За таких обставин, у 2010, 2011 роках виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, повинні здійснюватися у розмірі, визначеному статтею 43 Закону № 2240-III, а саме - у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму.

Позивачем визнано та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 у спірний період допомога по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку була нарахована та виплачувалась саме у розмірі прожиткового мінімуму.

Таким чином, підстави для стягнення з ОСОБА_2 переплати вищевказаної допомоги саме тому, що вона не мала права на отримання допомоги у розмірі прожиткового мінімуму (мала право на отримування допомогу лише у розмірі 130 грн.), у Позивача були відсутні, як і відсутні підстави для задоволення його вимог.

На підставі викладеного, та керуючись приписами статті 202 КАС України, колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 205,207 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2013 року у справі № 174/576/13-а(2а/174/29/2013) у частині задоволених вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області коштів, виплачених надмірно у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у розмірі 12080,64 грн. - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Департаменту соціально-гуманітарної політики Вільногірської міської ради Дніпропетровської області - відмовити в повному обсязі.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 20 березня 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко