Ухвала суду № 37790801, 11.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2014 року

справа № 804/8677/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі №804/8677/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська до публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и В :

Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м.Дніпропетровська звернулося до суду з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» суму витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 1 в розмірі 1279806, 89 грн. В обґрунтуванні заявлених вимог, позивач посилається на те, що ПАТ «Дніпрометробуд», в порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не перераховувало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв’язку з чим має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах (список №1).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено. Постанова суду мотивована обов’язком підприємства відшкодовувати Фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство «Дніпрометробуд» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що позивачем не надано, а судом не встановлено доказів, які б свідчили про фактично понесені Фондом витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

У судове засідання відповідач не з’явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю прибуття у судове засідання представника. Вивчивши подане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, при цьому колегією суддів врахована відсутність з боку відповідача клопотань про дослідження нових доказів у справі, щоб унеможливлювало розгляд справи за наявними матеріалами справи і відповідно було б перешкодою для розгляду справи у відсутності відповідача. Надання пріоритетності тим чи іншим засіданням, участь у цих засіданнях, є правом відповідача, але таке право, зокрема, не повинно перешкоджати розгляду справи судом у розумні строки.

Представник позивача, у судовому засіданні, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання вимог Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663, Управлінням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська було направлено відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період квітень – травень 2013 року на загальну суму 1279806, 89 грн. (з урахуванням збільшення за передній період) для відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за рахунок підприємства.

Відповідно до абз.абз. 1, 3 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації - робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" діяв Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", абз. 4 п. 1 ст. 2 якого передбачалось, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, відповідно до абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Враховуючи, що положення абз. 4 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальними щодо абз. 3 п. 2 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про існування у відповідача обов'язку відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як вбачається з апеляційної скарги, не заперечуючи свого обов’язку відшкодовувати Фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідач посилається на те, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що такі витрати були фактично понесені.

З такими доводами заявника апеляційної скарги колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи до позову Фондом долучено докази, які свідчать про розрахунок сум, що підлягають відшкодуванню, вказують на прізвища пенсіонерів, що отримують пільгову пенсію та її розмір, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які були направлені на адресу підприємства, що з огляду на доводи апеляційної скарги не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, отримавши розрахунки Фонду, про що не заперечував відповідач, підприємство було зобов’язаного сплатити такі суми у строки, які визначено п.6.8. Інструкції. При цьому, чинне законодавство не зобов’язує органи ПФУ направляти платникам будь-які інші докази на підтвердження фактичних витрат, ніж розрахунок, який складено у спосіб, передбачений Інструкцією №21-1.

Таким чином, враховуючи те, що апеляційна скарга відповідача не містить будь-яких інших обставин, з якими б заявник апеляційної скарги пов’язував незаконність та необґрунтованість судового рішення, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Крім цього, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги, оскільки сплата судового збору, за клопотанням відповідача, була відстрочена до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, становив 2294 грн. із наступного розрахунку.

На час подання апеляційної скарги та вирішення питання Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом про прийняття апеляційної скарги, Закон України “Про судовий збір” діє в редакції Закону від 19.09.2013р. №590-VII, яким змінено розміри ставок судового збору з 23.10.2013р.

Так, Законом України «Про судовий збір», відповідно до положень якого, ставки судового збору встановлено у таких розмірах: за подання апеляційної скарги до адміністративного суду заявник сплачує 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону).

Згідно із ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1147,00 грн..

Таким чином, враховуючи те, що адміністративний позов носить майновий характер, розмір судового збору, який підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги, складає 2294грн., що становить 50 відсотків від 4-х розмірів мінімальної заробітної плати.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі №804/8677/13-а – без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дніпрометробуд» на користь держави судовий збір у розмірі 2 294грн.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України

(Повний текст ухвали виготовлено 12.03.2014 р.).

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк