Ухвала суду № 37790799, 06.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2014 року

справа № 804/10231/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі № 804/10231/13-а за позовом державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року задоволено позов державного підприємства «Придніпровська залізниця» та визнано нечинним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів від 30.05.2013 р. №000272200, яким підприємству збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість, у тому числі за основним платежем – 1275828, 23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 318957, 06 грн.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, посилаючись на порушення норм матеріального права, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 15.04.2013 року по 13.05.2013 року посадовими особами СДПІ у м.Дніпропетровську проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Придніпровська залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з наступними підприємствами: ДТ МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач» за період: січень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, серпень 2012 року; ТОВ «ДИАД» за період: липень 2012 року; ТОВ «ТРАНСЕЛЕКТРО- КОМПЛЕКТ» за період: серпень 2012 року за скаргами на постачальників про порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2013 року №339/22.3-01073828, в якому вказано на порушення підприємством вимог: п.33.1 ст.33, п.198.2, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, в результаті чого ДП «Придніпровська залізниця»

занижено податок на додану вартість на суму 1 275828,23грн. в тому числі по періодах:

- квітень 2012 року у сумі - 115 427,34 грн.;

- травень 2012 року у сумі - 994 190,81 грн.;

- липень 2012 року у сумі - 66 440,39 грн.;

- серпень 2012 року у сумі - 99 769,69 грн.

Такі висновки, з огляду на акт перевірки, ДПІ ґрунтуються на наступному.

Перевіркою встановлено, що ДП «Придніпровська залізниця» до ДПІ подано податкові декларації з ПДВ за квітень 2012 року (вх.№9028433128 від 21.05.2012р.), травень 2012 року (вх.№9034769244 від 19.06.2012р.), липень 2012 року (вх.№9050256472 від 20.08.2012р.), серпень 2012 року (вх.№604 від 20.09.2012р.), разом з заявами про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (по ДТ МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач», ТОВ «ДИАД», ТОВ «Транселектрокомплект») за формою згідно додатку 8. До вказаних заяв ДП «Придніпровська залізниця» включені податкові накладні:

- заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) від 17.05.2012 (стосується податкових накладних від 14.03.2012 № 815 та №1063);

- заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) від 30.08.2012 (стосується податкових накладних від 07.05.2012 № 912; від 24.07.2012 № 1219 та №37);

- заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) від 18.06.2012 (стосується податкових накладних від 25.04.2012 № 1337 та №1338; від 18.04.2012 № 1342; від 19.04.2012 №1351: від 28.04.2012 №1352; від 23.04.2012 №1354; від 25.04.2012 №1335; від 24.04.2012 №1356; від 19.04.2012 №1358; від 18.04.2012 №1361 та №1362).

Не заперечуючи реальність господарських операцій ДП «Придніпровська залізниця» з ДТ МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач», ТОВ «ДИАД», ТОВ «Транселектрокомплект», не заперечуючи факт сплати ДП «Придніпровська залізниця» у вартості поставлено товару (робіт, послуг) податку на додану вартість, ДПІ вказує на завищення ДП «Придніпровська залізниця» податкового кредиту з огляду на наступне.

Буквальне тлумачення норм Податкового кодексу України, якими визначаються підстави та порядок формування платником податкового кредиту, за позицією ДПІ, свідчить про те, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних платник податку-покупець товарів/послуг має можливість скористатися своїм правом та подати заяву зі скаргою на постачальника разом з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати постачальнику або факт отримання товар/послуг, що підтверджується відповідними документами. Отже, платник податку втрачає право на включення до складу податкового кредиту звітного податкового періоду сум ПДВ, включених на підставі наданої ним заяви зі скаргою на постачальника, що відмовився у наданні податкової накладної та/або надано неналежним чином оформлений документ (відсутні чи помилково заповненні обов’язкові реквізити податкової накладної, передбачені чинним законодавством), у разі надання такої заяви до звітної декларації по операціям, перша подія по яким сталася в періоді іншому, ніж звітний (стор.20 Акту перевірки).

Таким чином, позиція ДПІ полягає у тому, що право платника на включення ПДВ до складу податкового кредиту, у випадку передбаченому п.201.10 ст.201 ПК України, може бути реалізовано лише шляхом подання покупцем заяви із скаргою на постачальника разом з декларацією за звітний період, в якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Оскільки, встановлені перевіркою обставини свідчать про те, що до декларацій з податку на додану вартість були надані додатки 8 (заяви про відмову постачальника надати податкову накладну/порушення ним порядку заповнення та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за відповідні звітні періоди (квітень, травень, липень, серпень 2012 року), до яких були включені податкові накладні попередніх звітних періодів, то ДП «Придніпровська залізниця» втратило право на включення сум ПДВ по цим накладним до складу податкового періоду, і відповідно включення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту призвело до завищення податкового кредиту підприємства, на загальну суму 1275828,23грн.

Будь-яких інших обставин, з якими б ДПІ пов’язувала порушення ДП «Придніпровська залізниця» вимог податкового законодавства, Акт перевірки від 17.05.2013 року №339/22.3-01073828 не містить.

На підставі акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 року № 000272200, яким підприємству збільшено суми грошового зобов’язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 1275828, 23 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 318957, 06 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком яких є поставка товарів (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з Акту перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ДПІ не ставиться під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та ДТ МТЗЗТУ «Укрзалізничпостач», ТОВ «ДИАД», ТОВ «Транселектрокомплект», на заперечується сплата позивачем у вартості придбаного товару сум ПДВ, не заперечується і використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача.

Фактично спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм матеріального права, які надають платнику право на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної або її складення з порушенням порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі.

Як зазначено вище, позиція ДПІ полягає у тому, що право платника на включення ПДВ до складу податкового кредиту, у випадку передбаченому п.201.10 ст.201 ПК України, може бути реалізовано лише шляхом подання покупцем заяви із скаргою на постачальника разом з декларацією за звітний період, в якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.201.10 ст..201 ПК України, в редакції на час подання позивачем заяв із скаргами на постачальників, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З аналізу вказаної норми права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що чинним законодавством не конкретизований звітний податковий період в якому покупець має право додати до податкової декларації заяву із скаргою на постачальників. Тобто, не визначено того, що це має бути звітний податковий період, в якому у платника податків виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту або, що це звітний податковий період, у якому платник податків включає відповідні суми до податкового кредиту.

Оскільки, будь-яких інших порушень вимог податкового законодавства, що призвело б до завищення позивачем податкового кредиту, Акт перевірки не містить, то суд першої інстанції вірно вказав на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач лише посилається на висновки, які зроблено в акті перевірки, натомість, вказаним обставинам, як зазначене вище, судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існую.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2013 року у справі № 804/10231/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 11.03.2014 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк