Ухвала суду № 37790792, 06.03.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 березня 2014 рокусправа № 200/11648/13-а (2-а/200/451/13)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2013 року

у справі № 200/11648/13-а (2-а/200/451/13)

за позовом представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

до управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася з позовом у Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська до управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, зобов'язання поновити та виплачувати пенсію та надбавку до пенсії з 07 жовтня 2009 року.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2013 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії щодо відмови у поновленні виплати пенсії та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відновити пенсію за віком, яку ОСОБА_2 отримувала до виїзду за кордон України згідно чинного законодавства з 27 березня 2013 року на вказаний в заяві банківський рахунок.

Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, не погодившись з постановою суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи просить змінити постанову суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 наполягає на доводах та вимогах апеляційної скарги, заперечує проти задоволення апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Представник управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, будучи належним чином, повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримувала пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17 травня 1993 року. Виплата пенсії припинена у 1994 році у зв'язку з виїздом позивача до Ізраїлю на постійне місце проживання (а.с. 13, 14).

ОСОБА_2 27 березня 2013 року звернулася до управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська з заявою про поновлення виплати пенсії та додатковими документами.

Листом від 29 березня 2013 року управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у відповідь на звернення, повідомив заявника, що триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання рішення Конституційного суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міжнародних договорів щодо пенсійного забезпечення. Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07 жовтня 2009 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач набув право на поновлення пенсії.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_2 є громадянкою України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Другим реченням статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року N25-рп/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49 та положення другого речення статті 51 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Частиною 2 статті 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Інших законів, які регламентують виплату пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, не прийнято.

Отже, відсутні перешкоди щодо поновлення виплати пенсії ОСОБА_2.

Частиною 2 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язок або право органу Пенсійного фонду України автоматично здійснювати відновлення пенсії без відповідного волевиявлення пенсіонера.

Заяву про поновлення пенсії позивач подав лише 27 березня 2013 року.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Враховуючи те, що судом першої інстанції прийнято рішення про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії, позовні вимоги щодо зобов'язання виплачувати підвищення дітям війни є передчасними.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим