Ухвала суду № 37790767, 21.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"21" січня 2014 р.справа № 2а-0870/7720/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - «Вакатов і компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури - «Вакатов і компанія» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0000540806 від 06.06.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки викладені податковим органом в акті перевірки про допущенні порушення, зроблені з тих міркувань, що правочини укладені позивачем з указаними в акті перевірки контрагентами є нікчемними, не носять реального характеру, в той же час факт отримання товарів та послуг від підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Крім того послуги отримані в результаті організації Державної пожежної частини № 23 є пов'язаними з охороною праці та відносяться до складу валових витрат, а тому висновок податкового органу що ці витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача є помилковими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року позов задоволений.

Не погодившись з прийнятим рішенням, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі ДПС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, а тому відповідно до ст. 41 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Запоріжжі була проведена виїзна документальна позапланова перевірка Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури - Вактов» і компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 28.02.2011.

За наслідками вказаної перевірки було складено акт від 20.05.2011 №23/08-06/05755559, висновками якого встановлено порушення КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія» пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, ч. 2 ст. 205, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, підприємством занижено податок на додану вартість в розмірі 636 642,00 грн., у тому числі по періодах: квітень 2010 року - 7 272 грн.; травень 2010 року - 302 027 грн.; червень 2010 року - 6 740 грн.; липень 2010 року - 319 871 грн.; серпень 2010 року - 732 грн.

На підставі висновків акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 06.06.2011 року було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000540806, яким КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія» було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 795 802,00 гривень, в тому числі 636 642,00 гривень за основним платежем, 159 160,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення рішення було залишено без змін.

Так у перевіряє мий період позивач мав господарські операції з підприємствами ТОВ «МКПК «Агентія Трейд», ПП «ІТАП», ТОВ «Алькар ЛТД».

Висновки про допущені порушення були зроблені з тих підстав, що на актом перевірки ТОВ «МКПК «Агентія Трейд» від 15.04.2011 № 552/230/36418198, складеним Центральною МДПІ у м. Кривий Ріг, встановлена недійсність правочинів, здійснених між ТОВ «МКПК «Агентія Трейд» та його контрагентами, з огляду на те, що у вказаного суб'єкта господарювання відсутні необхідні умови для ведення господарської, економічної діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Вказані висновки були зроблені податковим органом на підставі того, що на момент проведення перевірки первинні документи відсутні, підприємство ухиляється від проведення перевірки, місце проживання директора не відомо.

В той же час рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2011 у справі № 35/5005/13142/2011 визнано недійсним з часу укладання договір поставки № 11/5/10-11 від 11.05.2010р., що укладений між відкритим акціонерним товариством «ЗЗВА», правонаступником якого є КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія», та ТОВ «Міжнародна комерційно-посередницька компанія «Агентія Трейд». Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.03.2012, апеляційну скаргу ТОВ «Міжнародна комерційно-посередницька компанія Агенія Трейд» задоволено, у позові відмовлено.

По взаємовідносинам з ПП «ІТАП» в акті перевірки вказується, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя листом від 16.05.2011 № 3087/7/15-2 надана інформації про не надання податкової звітності вказаним контрагентом позивача в період квітень-липень 2010 року та анулювання його свідоцтва платника ПДВ 09.07.2010.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Алькар ЛТД», то, в акті перевірки зазначено, що його податкова звітність згідно довідки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 21.09.2010 № 5001/7/08-06-012 має статус «до відома», місцезнаходження платника не встановлено, основні фонди відсутні, тому на думку податкового органу підприємство фізично не може здійснювати такий обсяг роботи (згідно фактичних обставин загальний обсяг постачання у спірному випадку становить лише 8198,40 гривень за 4 одиниці втулки та 4 одиниці пуансонів), угоди укладені без мети реального настання правових наслідків.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно зпп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія» здійснює діяльність з виробництва електротехнічних машин, устаткування, апаратури і виробів виробничого призначення, для чого він придбавав у вищевказаних суб'єктів господарювання товар: леговану швидкоріжучу сталь у ТОВ «МКПК «Агентія Трейд», канцтовари у ПП «ІТАП», втулки та пуансони у ТОВ «Алькар ЛТД». На підтвердження реальності вказаних господарських операцій оформлені (договори, видаткові та податкові накладні). По вказаним поставкам КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія» розрахувалося у безготівковій формі. Також, ТОВ «МКПК «Агентія Трейд», ПП «ІТАП», ТОВ «Алькар ЛТД» були виписані КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія» податкові накладні, які відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення.

Крім того, ТОВ «МКПК «Агентія Трейд», ПП «ІТАП», ТОВ «Алькар ЛТД» на момент вчинення спірних господарських операцій були зареєстрованими суб'єктами господарської діяльності та платниками податків, в тому числі і податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за вказаних обставин у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту. Крім того відсутність товарно-транспортних накладних обумовлено визначеними у специфікаціях умовами поставки за місцезнаходженням товару: м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 27А (специфікація № 1 від 28.05.2010) та м. Донецьк, вул. Шахтобудівників, буд. 37 (специфікація № 2 від 26.07.2010).

В той же час чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

На момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за якими не визнала податкова інспекція, продавці знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» було встановлено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними (ч.1, ч.2 ст.18 Закону).

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що усі первинні документи складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, те, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В періоді, що перевірявся підприємство мало також відносини з Головним управлінням Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Запорізькій області: взаємовідносини здійснювались на підставі договору «Про організацію Державної пожежної охорони МНС України на ВАТ «ЗТР», ВАТ «ЗЗВА», ВАТ «ЗКЗ», на підставі договору № GI001225 від 10.01.2008, та додатків до вищевказаних договорів.

На виконання п. 5.6 Договору № GI001225 КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія» отримало Акти виконаних Державною пожежною частиною № 23 робіт. В бухгалтерському обліку взаємовідносини між позивачем та ГУ МНС України в Запорізькій області відображені бухгалтерською проводкою Дт 92 «Адміністративні витрати» Кт 631.2 «Розрахунки з постачальниками за надані послуги».

Розрахунки за вищевказаними договорами здійснювались грошовими коштами на розрахунковий рахунок ГУ МНС України в Запорізькій області платіжним дорученнями. В бухгалтерському обліку КТ «ЗЗВА - Вакатов і компанія» оплата за виконані роботи відображена бухгалтерською проводкою Дт 631.2 «Розрахунки з постачальниками послуг» Кт 31.1.1 «Розрахунковий рахунок».

Актом перевірки встановлено, що витрати пов'язані з укладанням Договору № GI001225 від 10.01.2008 не призводять до отримання доходу, відповідно такі витрати не вважаються здійсненими з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону праці» № 2694-XII від 14 жовтня 1992 року (далі - Закон № 2694-XII), охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону № 2694-XII, зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Згідно ст. 2 Закону України «Про пожежну безпеку» № 3745-XII від 17.12.1993 забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств, установ та організацій.

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Відповідно до ст. 5 Закону № 3745-XII, власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи (далі - власники), а також орендарі зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу, тощо.

Положенням про Державну пожежну охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1994 року №508, передбачається укладання договорів з підприємствами, установами і організаціями на створення підрозділів Державної пожежної охорони та пожежно-технічне обслуговування таких підприємств, яке здійснюється Державною пожежною охороною відповідно до покладених на неї завдань.

З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що отримані в результаті організації та діяльності Державної пожежної частини №23 послуги є пов'язаними з охороною праці у позивача.

Оскільки такі витрати, понесені у зв'язку з охороною праці, відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94 включаються до складу валових витрат і безумовно використовуються позивачем саме у зв'язку із здійсненням ним господарської діяльності, а тому висновки податкового органу про те, що витрати, пов'язані з укладанням вищенаведеного договору, не призводять до отримання доходу і відповідно не вважаються здійсненими з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності не відповідають дійсним обставинам справи.

Під час виконання вищевказаного договору ГУ МНС України в Запорізькій області, як платник податку на додану вартість, видавав КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія» податкові накладні, які повністю відповідають вимогам законодавства України. На підставі вказаних податкових накладних КТ «ЗЗВА - Вакатов» і компанія» включало суму сплаченого ПДВ до податкового кредиту квітня - серпня 2010 року.

Крім того акти виконаних робіт на виконання вказаного договору відповідають формі, яка вимагається ГУ МНС України в Запорізькій області.

Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму ПДВ в загальному розмірі 21 342,48 гривень, сплачену ГУ МНС України в Запорізькій області на виконання договору № GI001225 від 10.01.2008 р.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова