Ухвала суду № 37787764, 20.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року справа №812/8360/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Чумака С.Ю.,

суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,

при секретарі Копиці С.В.,

за участі представника позивача Степаненко Т.О.,

представників відповідача Винокурової К.Ю., Тулупової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі № 812/8360/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.09.2013 року:

- № 0000211902, яким збільшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 3 466 468,00 грн. за звітні періоди березень 2012 року, квітень 2012 року, грудень 2012 року, лютий 2013 року, березень 2013 року та червень 2013 року.

В обґрунтування позову зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 20.09.2013 року № 0000211902 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, в зв'язку з тим, що позивач здійснив оплату постачальникам за товари (роботи, послуги) у попередніх податкових періодах : березні 2012 року, квітні 2012 року, грудні 2012 року, лютому 2013 року, березні 2013 та червні 2013 на загальну суму 3 466 468,00 грн., яку до відшкодування у зазначених періодах не заявив, оскільки це є правом платника податків, а не обов'язком. Зазначає, що позиція відповідача ґрунтується на тому, що сплативши ПДВ у складі придбаних товарів (робіт, послуг), період подання заяви про відшкодування ПДВ повинен співпадати з періодом сплати ПДВ контрагентам. Проте, податковим органом не враховано п. 200.4 ст. 200 ПК України. Крім того, Податковий кодекс України не містить жодних обмежень щодо строку заявлення до відшкодування ПДВ, а тому у податкового органу не було жодних підстав для висновків про добровільну відмову позивача від отримання суми заниження бюджетного відшкодування в розмірі 3 4 66 468,00 грн. як бюджетне відшкодування. За таких обставин, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року позовні вимоги задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.09.2013 року №0002861501, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3466468 грн., у тому числі по періодах : березень 2012 року - 60951 грн.; квітень 2012 року - 4436 грн., грудень 2012 року - 11261 грн.; лютий 2013 року - 828355 грн.; березень 2013 року - 2411465 грн.; червень 2013 року - 150000 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що податковий орган як суб'єкт владних повноважень діяв у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах наданих органами державної податкової служби України повноважень, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003 року за № 1 382 105 0023 002275, перебуває на обліку у відповідача та є платником податку на додану вартість (т. 1 а.с. 8-10).

У період з 15.08.2013 року по 29.08.2013 року відповідачем на підставі наказу від 14.08.2013 року № 66 та направлень від 14.08.2013 року № 15,16 проведено виїзну перевірку позивача щодо достовірності та законності нарахування заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за травень та червень 2013 року, результати якої оформлені актом від 12.09.2013 року № 64/19-0/05763797 та встановлено порушення : п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. а) п. 200.4 ст. 200 ПК України ( а.с. 17-81).

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведення перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.09.2013 № 0000211902, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3466468 грн., у тому числі по періодах : березень 2012 року - 60951 грн.; квітень 2012 року - 4436 грн., грудень 2012 року - 11261 грн.; лютий 2013 року - 828355 грн.; березень 2013 року - 2411465 грн.; червень 2013 року - 150000 грн.( а.с. 15).

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Виходячи з системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. При цьому, Податковий кодекс України не обмежує термін « у попередніх податкових періодах» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім до звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пункт 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом виключно платника податків, наданих йому положенням ст.. 200 ПК України, а не обов'язком.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, які були включені до податкового кредиту сплачені у лютому 2012 року на суму ПДВ 60 951,33 грн., у березні 2012 року на суму ПДВ 4435,93 грн., у квітні 2012 року на суму ПДВ 4436,00 грн., у грудні 2012 року на суму ПДВ 11261,21 грн. У підтвердження сплати позивачем надано первинні документи за лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, грудень 2012 року. Крім того, податкові накладні, які були включені до податкового кредиту за січень 2013 року, сплачені у січні 2013 року на суму ПДВ 828 355,00 грн., за лютий 2013 року сплачені у лютому 2013 року на суму 2 420 841,78 грн., за березень 2013 року сплачені у березні 2013 року у сумі 2411465,00 грн., за червень 2013 року сплачені у червні 2013 року у сумі 150000 грн. На підтвердження сплати платником податків надані первинні документи.

Реальність господарських операцій позивача, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та відповідні суми бюджетного відшкодування, податковим органом під сумнів не ставилась.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зі змісту акту перевірки не вбачається, яким чином податковий орган дійшов висновку про заниження суми бюджетного відшкодування з ПДВ за зазначені вище періоди.

З огляду на це, колегія суддів вважає висновки відповідача про заниження позивачем суми ПДВ за періоди: березень 2012 року на суму 60951,00 грн., квітень 2012 року на суму 4436,00 грн., грудень 2012 року на суму 11261,00 грн., лютий 2013 року на суму 828355,00 грн., березень 2013 року на суму 2411465,00 грн., червень 2013 року на суму 150000 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, твердження податкового органу, яке викладено у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 20.09.2013 № 0000211902, що відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України, позивач добровільно відмовився від отримання суми бюджетного відшкодування на суму 3466468 грн., оскільки заява про відшкодування від'ємного значення було подано лише у травні 2013 року, а отже зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, колегією суддів визнаються безпідставними та помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач посилався на те, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення про відмову від такого відшкодування та відповідно до п. 200.14 ст. 200 вказаного Кодексу, він враховує суми невідшкодованого ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Проте такі доводи податкового органу не грунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки Податковий кодекс України не містить прямої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення ПДВ за будь-який попередній звітний період в межах строку, визначеного Кодексом.

Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 10.10.2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення і відповідно до статті 244І КАС України є обовязковою для застосування у судовій прктиці.

Тобто, позивач мав право включити до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за травень 2013 року залишки від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, у тому числі - за березень, квітень, грудень 2012 року, березень та червень 2013 року.

Таким чином, колегія суддів вважає суб'єктивними та необґрунтованими посилання податкового органу на відсутність можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування та, у разі невідшкодування сум ПДВ у відповідному звітному періоді, обов'язковість їх зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Повний текст складений 24 березня 2014 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 29 січня 2014 року у справі №812/8360/13-а залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: С.Ю.Чумак

Судді: Д.В.Ляшенко

Л.В.Ястребова