Постанова № 37787697, 18.03.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/3940/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіФелонюк Д.Л. при секретаріПольовій В.Є. за участі:представника позивача - Федорчука О.Г. за дорученням №118 від 17.02.2014р. представника відповідача - Євчук І.В. за довіреністю №5/2220/10 від 08.10.2013р.розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 06.06.2013 року №0000862200/3461, №0000872200/3461, від 22.08.2013 року №0001082200/1246, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" (далі-позивач, товариство, ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс") звернулось в суд з позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2013 року №0000862200/3461 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 22474,50 грн., в тому числі 14983,00 грн. за основним платежем та 7491,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 06.06.2013 року №0000872200/3461 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 383195,50 грн., в тому числі 252201,00 грн. за основним платежем та 130994,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 22.08.2013 року №0001082200/1246 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 36621,00 грн. за основним платежем.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки базуються на необґрунтованих висновках позапланової виїзної перевірки, які зафіксовані у акті перевірки від 24.05.2013 року №773/22/01373335. З висновками відповідача, що операції по взаємовідносинах з ТОВ "Механічно-ливарний завод", УР ТОВ ВБК фірма "ОЛАНВО", ТОВ "Затишок", ТОВ "Вторпласт Дніпро", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Промметалресурс" фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання, що позивачем завищено показники податкового кредиту за період з 01.10.11р. по 31.12.12р. внаслідок неправомірного включення до реєстру отриманих податкових накладних суми податкового кредиту по податкових накладних від ТОВ "Механічно-ливарний завод", УР ТОВ ВБК фірма "ОЛАНВО", ТОВ "Затишок", ТОВ "Вторпласт Дніпро", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Промметалресурс", які не підтверджені відповідними первинними документами не погоджується, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є надуманими та необґрунтованими. Вважає, що має всі первинні документи, оформлення яких передбачене законодавством України, необхідні для формування податкового кредиту по операціях із зазначеними вище контрагентами. Висновки відповідача про завищення позивачем задекларованих витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування не погоджується і вважає їх надуманими. Зазначає, що відповідачем під час перевірки не було взято до уваги подані позивачем у квітні 2012 року уточнюючі декларації за період 2009-2010-2011 роки (подання уточнюючих декларацій підтверджується квитанціями про прийняття звітності). Уточнюючі декларації були подані у відповідності до вимог чинного законодавства, у відповідності із формою затвердженою Наказом №1213 від 28.09.2011р.. Дані витрати були фактично здійснені і використані позивачем у господарській діяльності та включені на підставі первинних документів згідно вимог ПК України. У додаткових поясненнях (вх.№7488 від 12.03.14р.) та заяві про уточнення (вх.№7912 від 17.03.14р.) зазначає, що позивачу належить до сплати 28485,24 грн. податку на прибуток та 14242,62 грн. штрафних санкцій з податку на прибуток, оскільки визнає завищення собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) у 2-4 кварталах 2011 року на суму 897148,00 грн. і заниження витрат у 2012 році на суму 45008,00 грн..

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини на які позивач посилається у позовній заяві та додаткових поясненнях по справі (вх.№34570 від 03.12.2013р., вх.№7488 від 12.03.2014р.), просить суд задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№32969 від 19.11.2013р.) просить відмовити в задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що перевіркою (акт №773/22/01373335 від 24.05.2013р.) встановлено порушення ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс": пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201, абз. а) п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2.12.10р. №2755-VI із внесеними змінами й доповненнями (далі - ПК України), п.4.5 р.ІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, що призвело до заниження та несплати податку на додану вартість за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. всього на суму 14983,00 грн., в тому числі за жовтень 2011р. на суму 1087,00 грн., за травень 2012р. на суму 4167,00 грн., червень 2012р. 193,00 грн., липень 2012р. 6333,00 грн., серпень 2012р. 1333,00 грн., листопад 2012р. на суму 1870,00 грн.; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.3 Підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень, п.150.1 ст.150 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 419170,00 грн. в т.ч. за 4 квартал 2012р. в сумі 157181,00 грн., за 1 квартал 2012р. в сумі 252138,00 грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 9851,00 грн. та завищення в сумі 166969,00 грн. в т.ч. за 2 квартал 2012р. в сумі 165655,00 грн., за 4 квартал 2012р. в сумі 1314,00 грн.. Вказує на те, що перевіркою встановлено порушення формування позивачем показників податкового кредиту за рахунок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ по операціях із придбання товарів, робіт (послуг) у ТОВ "Механічно-ливарний завод", УР ТОВ ВБК фірма "ОЛАНВО", ТОВ "Затишок", ТОВ "Вторпласт Дніпро", ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Промметалресурс", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання та не підтверджені відповідними первинними документами.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що приватне акціонерне товариство "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Шепетівської міської ради 11.05.1994 року про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР за №16741050014000159 (код ЄДРПОУ 01373335), що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 №181105, довідки управління статистики у Шепетівському районі Головного управління статистики у Хмельницькій області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) АБ №611101. Взято на податковий облік Шепетівською ОДПІ 16.01.1995 року №86м.

Основними видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: добування піску, гравію, глин і каоліну (08.12); надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів (09.90); неспеціалізована оптова торгівля (46.90); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (46.19); добування декоративного та будівельного каменю, вапна, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (08.11).

В період часу з 22.04.2013р. по 16.05.2013р. (термін проведення перевірки продовжувався на 5 робочих днів з 14.05.2013р. по 18.05.2013р. на підставі наказу Шепетівської ОДПІ від 13.05.2013 року за №330) працівниками Шепетівської ОДПІ на підставі направлень від 22.04.2013р. №115, №116, №117, виданих Шепетівською ОДПІ, згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.3, 78.1.4 п.78.1, п.78.4 ст.78 та пп.82.2 ст.82 ПК України та відповідно до наказу Шепетівської ОДПІ від 19.04.13р. №300 проведено документальну позапланова виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

У період, за який проводилась перевірка, ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" було платником: податку на прибуток; податку на додану вартість (свідоцтво від 23.05.2011р. №100337877, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 013733322206); прибуткового податку з доходів фізичних осіб; плати за землю; збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики; плати за користування надрами; екологічного податку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 24.05.2013 року №773/22/01373335 про результати позапланової виїзної перевірки ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс", код за ЄДРПОУ 01373335, з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення: пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201, абз. а) п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.4.5 р.ІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. №41, що призвело до заниження та несплати податку на додану вартість за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. всього на суму 14983,00 грн., в тому числі за жовтень 2011р. на суму 1087,00 грн., за травень 2012р. на суму 4167,00 грн., червень 2012р. 193,00 грн., липень 2012р. 6333,00 грн., серпень 2012р. 1333,00 грн., листопад 2012р. на суму 1870,00 грн.; пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.3 Підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень, п.150.1 ст.150 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 419170,00 грн. в т.ч. за 4 квартал 2012р. в сумі 157181,00 грн., за 1 квартал 2012р. в сумі 252138,00 грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 9851,00 грн. та завищення в сумі 166969,00 грн. в т.ч. за 2 квартал 2012р. в сумі 165655,00 грн., за 4 квартал 2012р. в сумі 1314,00 грн..

Не погоджуючись із висновками викладеними в акті позапланової виїзної перевірки, позивач подав до Шепетівської ОДПІ заперечення до акта №474 від 30.05.2013р., на що отримав відповідь від 06.06.2013р. №3457/10-206 про те, що висновки зроблені за результатами позапланової перевірки залишаються в силі, є правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства України.

На підставі висновків акту перевірки від 24.05.2013 року №773/22/01373335 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2013 року №0000862200/3461 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 22474,50 грн., в тому числі 14983,00 грн. за основним платежем та 7491,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 06.06.2013 року №0000872200/3461 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 383195,50 грн., в тому числі 252201,00 грн. за основним платежем та 130994,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (скарга №561 від 18.06.2013р.) та Міністерства доходів і зборів України (скарга №847 від 29.08.2013р.). За результатами розгляду скарги позивача Головним управлінням Міндоходів у Хмельницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги №3521/10/22-01-10-02-014 від 19.08.2013 року, яким збільшено на 36621,00 грн. суму грошового зобов'язання по податку на прибуток визначену в податковому повідомленні-рішенні Шепетівської ОДПІ від 06.06.13р. №0000872200 та залишено без змін податкове повідомлення-рішення Шепетівської ОДПІ від 06.06.2013р. №0000862200. Рішенням Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду скарги №11442/6/99-99-10-01-15 від 19.09.13р. від 19.09.2013 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення Шепетівської ОДПІ від 06.06.2013р. №0000872200/3461, №0000862200/3461 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги (податкове повідомлення-рішення від 22.08.2013р. №0001082200/1246), а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Підставою для визначення податкового зобов'язання на прибуток приватних підприємств є викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.3 Підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень, п.150.1 ст.150 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього в сумі 419170,00 грн. в т.ч. за 4 квартал 2012р. в сумі 157181,00 грн., за 1 квартал 2012р. в сумі 252138,00 грн., за 3 квартал 2012р. в сумі 9851,00 грн. та завищення в сумі 166969,00 грн. в т.ч. за 2 квартал 2012р. в сумі 165655,00 грн., за 4 квартал 2012р. в сумі 1314,00 грн. та висновки Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області викладені в рішенні від 19.08.2013р. №3521/10/22-01-10-02-014 про результати розгляду первинної скарги згідно яких встановлено заниження податку на прибуток визначеного в податковому повідомленні-рішенні Шепетівської ОДПІ від 06.06.2013р. №0000872200 на 36621,00 грн. внаслідок допущеної арифметичної помилки при розрахунку податку на прибуток за 4-й квартал 2011р., а саме двічі враховано від'ємне значення в сумі 159221,00 грн..

Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив та враховує наведене нижче.

Відповідно до п.138.1. ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.8. ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього кодексу.

Так, проведеною відповідачем перевіркою встановлено: завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) у сумі 954415,00 грн. внаслідок відображення у декларації з податку на прибуток за ІІ-IV квартал 2011р. витрат операційної діяльності в сумі 897148,00 грн., які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (згідно даних позивача собівартість реалізованої продукції становить 3468925,00 грн., перевіркою встановлено - 2571777,00 грн., завищення становить 897148,00 грн.) (порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України); не віднесення позивачем витрат в сумі 45008,00 грн., які документально підтверджені прибутковими накладними, актами приймання-передачі наданих послуг, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, банківськими та касовими документами, договорами, первинними бухгалтерськими документами, актами списання матеріальних засобів (цінностей) до складу собівартості реалізованих товарів, робіт та послуг (прямі матеріальні витрати) (порушення пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України); віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування витрати в сумі 57267,00 грн. по операціях із придбання запчастин у ТОВ "Промметалресурс", що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Судом встановлено, що 25.05.2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Промметалресурс" (продавець) та ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" (покупець) укладено договір поставки №25/05/54, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п.1.1 договору); документи на товар, який продавець повинен передати покупцю на момент поставки товару: рахунок, накладна, податкова накладна (п.1.2 договору); покупець перераховує на поточний рахунок продавця оплату за окремі партії товару (п.2.1 договору); передача партій товару здійснюється за рахунок покупця (п.3.1 договору).

На виконання умов зазначеного договору, позивачем було придбано у ТОВ "Промметалресурс" товар: 25.05.2012р. траки ЕКГ-5 в кількості 10 шт. загальною вартістю 25000,00 грн.; 27.07.2012р. броня корпусна 1280.05.206.1 вартістю 38000,00 грн.; 06.11.2012р. стрічна транспортерна 18,5 м вартістю 5720,00 грн..

Фактична реалізація зазначених договірних відносин підтверджується видатковими накладними №2505-5 від 25.05.12р., №2707-5 від 27.07.2012р., №0611 від 06.11.12р., рахунками на оплату №2507-1 від 25.07.12р.. Розрахунки проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №200 від 25.05.12р. на суму 25000,00 грн., №310 від 27.07.12р. на суму 3000,00 грн., №359 від 30.08.12р. на суму 5000,00 грн., №425 від 12.10.12р. на суму 10000,00 грн., №448 від 06.11.12р. на суму 5720,00 грн., №474 від 19.11.12р. на суму 12000,00 грн., №481 від 22.11.12р. на суму 8000,00 грн..

Перевезення товару від ТОВ "Промметалресурс" до позивача здійснювалось за рахунок позивача ФОП ОСОБА_7, згідно договорів-замовлення №28/05-1 на вантажні перевезення автомобільним транспортом від 28.05.2012р. та №24/07-1 від травня місяця 2012р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених договорів-замовлень; рахунків-фактури; рахунку; товарно-транспортних накладних №28/05-1 від 28.05.12р., №25/07-1 від 25.07.12р.; актів виконаних робіт 29/05-1 від 29.05.12р., 26/07-1 від 26.07.12р..

Від ТОВ "Промметалресурс" позивачем отримані податкові накладні від 06.11.2012р. №1, від 25.05.12р. №72, від 27.07.2012р. №87.

Отримавши податкові та видаткові накладні, які підтверджують факт поставки товару, та оплативши його вартість, позивач відносив витрати на придбання товару до витрат звітного періоду, а податок на додану вартість в ціні товару - до податкового кредиту звітного періоду.

Отриманий товар використано в господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача що відсутності фактичного здійснення господарських операцій із придбання товару (траки ЕКГ-5, броня корпусна 1280.05.206.1, стрічна транспортерна) у ТОВ "Промметалресурс" та, відповідно, відсутності у позивача права на формування витрат та податкового кредиту за цими операціями, які ґрунтуються на відсутності (не обумовлені) у договорі поставки від 25.05.12р. істотних умов договору; відсутності у транспортних документах інформації хто відпустив та отримав вантаж, у зв'язку з викладеним нижче.

За змістом ч.1 ст.656 ЦК України предметом купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару.

Відповідно до ч.2 ст.317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відтак, відсутність у власника майна складських приміщень для його зберігання не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

Відповідно до п.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., на які посилається відповідач в акті перевірки від 23.09.2013р. №680/220/21319929, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Отже, у графі "вантажовідправник" вказується та особа, яка безпосередньо подає вантаж перевізнику для перевезення, а не постачальник товару. Графа "постачальник" у типовій формі товарно-транспортної накладної №1-ТН, затвердженої наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346, не передбачена.

Суд також відзначає, що в даному випадку відсутність в товарно-транспортних накладних інформації про того хто відпустив та одержав товар не може свідчити про безтоварність господарської операції.

Як випливає з преамбули наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, яким затверджені Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, вони розроблені у виконання цілого ряду державних документів, направлених на забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби із злочинністю.

Дотримання Правил №363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами Глававтотрансінспекції, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Отже, ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу. Перевізником, що здійснив транспортування товару до покупця (позивача) в даному випадку був ФОП ОСОБА_7, який здійснював перевезення згідно договорів з позивачем.

Також, суд зважає на те, що ТТН є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ТТН не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої ПК України.

Крім того, наказ Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.95р. №488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", чинний на момент виникнення спірних правовідносин, яким затверджена форма ТТН і встановлена обов'язковість її застосування всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, не пройшов державну реєстрацію в Міністерстві юстиції, а, отже, його можна рахувати таким, що не набув чинності.

Досліджені судом докази свідчать проте, що господарські операції з придбання в ТОВ "Промметалресурс" товару (траки ЕКГ-5, броня корпусна 1280.05.206.1, стрічна транспортерна) спричинили зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування витрат - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент ТОВ "Промметалресурс" не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договору, а й виконали договір. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про отримання позивачем товару (траки ЕКГ-5, броня корпусна 1280.05.206.1, стрічна транспортерна) від ТОВ "Промметалресурс".

Результати цієї операції відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відсутності реального характеру правочину здійсненого позивачем з ТОВ "Промметалресурс" з посиланням на інформацію Криворізької центральної МДПІ у м.Кривому Розі, акт перевірки від 10.10.12р. №2994/220/32407444, акт про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №003372/2301/32407444 від 30.10.12р., висновки ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ДПС, оскільки дані акти та висновки не можуть бути оцінені як належні докази по справі.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.317 Цивільного кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Тому, відсутність у власника майна основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не є перешкодою для здійснення ним повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження, які в сукупності складають зміст права власності.

В судовому засіданні судом не встановлено та не доведено відповідачем, що придбані позивачем від ТОВ "Промметалресурс" товари на момент поставки належали іншому власнику.

Суд також вважає, що доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Промметалресурс" необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, спростовуються, оскільки судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що товар придбано позивачем у іншої юридичної чи фізичної особи.

Суд також враховує, що всупереч вимогам гл.8 ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за №34/18772, акт перевірки від 24.05.2013 року базується не на дослідженні первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ "Промметалресурс", а на акті Криворізької центральної ОДПІ від 10.10.12р. №2994/220/, в процесі якої не досліджувались первинні документи позивача.

Крім того, суд зазначає, що в розумінні ст.16 ПК України, навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та витрат.

В силу ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Зазначена інформація не може бути належним доказом, яка підтверджувала б спрямованість дій позивача на ухилення від сплати податків та спростовується дослідженими судом доказами, які свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагент виконали укладений договір в повному обсязі. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог чинного законодавства

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. Невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Відтак, суд вважає, що позивач правомірно відніс до складу витрат витрати на придбання товару у ТОВ "Промметалресурс" та ПДВ сплачене в ціні товару до податкового кредиту.

Щодо посилання позивача на неправомірність дій відповідача, які виразились у неврахуванні під час проведення перевірки уточнюючих декларацій за період 2009-2010-2011 років (згідно даних яких позивачем самостійно виправлено помилки) і, як наслідок, неправомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 06.06.13р. №0000872200/3461 та від 22.08.13р. №0001082200/1246, то судом враховується наступне.

Відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно п.50.2 ст.50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Судом встановлено, що позивачем 22.04.2013 року подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011р., що не заперечується позивачем та підтверджується копією квитанції, яка міститься в матеріалах справи. Оскільки дана декларація, якою позивачем було зменшено показники собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) та збільшено показник "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду", була подана позивачем під час проведення позапланової перевірки, то відповідачем правомірно не було взято її до уваги, як таку що суперечить вимогам п.50.2 ст.50 ПК України.

Суд погоджується із висновками відповідача щодо відсутності у позивача підстав для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2-4 квартал 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2009р., 2010р., 1 квартал 2011р. сформованого за результатами поданих в квітні 2012 року уточнюючих податкових декларацій за 2009 рік, 2010 рік, перший квартал 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (в тому числі податковими деклараціями, уточнюючими податковими деклараціями) та знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи.

Так, згідно поданих уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток: за 2009 рік №9003144244 від 27.04.2012 року від'ємне значення об'єкта оподаткування становить 739263,00 грн.; за 2010 рік №9007085302 від 28.04.2012р. від'ємне значення об'єкта оподаткування становить 1051512,00 грн.; за 1 квартал 2011 року №90166661268 від 28.04.2012р. від'ємне значення об'єкта оподаткування становить 1882472,00 грн.; за 2-4 квартали 2011 року №9016663595 від 28.04.2012 року об'єкт оподаткування становить мінус 1760881,00 грн..

Позивачем допущено порушення порядку визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток та об'єкт оподаткування, що призвело до завищення витрат на суму 1723251,00 (сума від'ємного значення за 2-4 квартали 2011 року, задекларовані позивачем на суму 1882472,00 грн. з врахуванням від'ємного значення першого кварталу 2011 року в сумі 159221,00 грн., які підтверджені актом перевірки від 15.11.2011р. №2483/23/01373335 за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р.)

Відповідно до п.3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України визначено особливості застосування у 2011 році п.150.1 ст.150 ПК України. Дана норма застосовується у 2011 році з урахуванням якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011р. є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011р. здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011р., у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п.150.1 ст.150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Тобто, позивач відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повинен був відобразити витрати в повному обсязі (задекларував позитивне значення об'єкта оподаткування), ним не були враховані витрати минулих податкових періодів в першому кварталі 2011 року (у податкових деклараціях 2009-2010рр. витрати позивачем не декларувалися і не було подано уточнюючі розрахунки до податкових декларацій у звітному періоді за попередні податкові періоди). Уточнюючі податкові декларації за 2009 рік від 27.04.12р., за 2010р. від 28.04.12р. позивачем подані з порушенням порядку формування об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 року №0000872200/3461 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 383195,50 грн., в тому числі 252201,00 грн. за основним платежем та 130994,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) слід визнати протиправним та скасувати в частині основного платежу в сумі 12026,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 4925,50 грн..

Підставою для визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість є викладені в акті перевірки висновки відповідача про порушення позивачем пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201, абз. а) п.198.1 п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, п.4.5 р.ІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. №41, що призвело до заниження та несплати податку на додану вартість за період з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. всього на суму 14983,00 грн., в тому числі за жовтень 2011р. на суму 1087,00 грн., за травень 2012р. на суму 4167,00 грн., червень 2012р. 193,00 грн., липень 2012р. 6333,00 грн., серпень 2012р. 1333,00 грн., листопад 2012р. на суму 1870,00 грн. а саме: включення до реєстру отриманих податкових накладних сум податкового кредиту не підтверджених відповідними документами податкового та бухгалтерського обліку по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) у ТОВ "Механічно-ливарний завод" на суму ПДВ 767,00 грн., ТОВ ВБК Фірма "ОЛАНВО" на суму ПДВ 11453,00 грн., ТОВ "Затишок" на суму ПДВ 1333,00 грн., ТОВ "Вторпласт Дніпро" на суму ПДВ - 320 грн., ФОП ОСОБА_6 на суму ПДВ 193,00 грн., ТОВ "Промметалресурс" на суму ПДВ 11453,00 грн., що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Досліджуючи правомірність зазначених вище висновків відповідача, суд встановив та враховує наведене нижче.

В силу п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податковим органом вищевказані санкції були застосовані до позивача унаслідок не підтвердження позивачем господарських відносин позивача з його контрагентами за перевіряємий період.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у розмірі 2358847,00 грн.. Проведеною відповідачем перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. встановлено завищення податкового кредиту на суму 14983,00 грн., в тому числі за жовтень 2011р. на суму 1087,00 грн. (ТОВ "Механічно-ливарний завод", ТОВ "Вторпласт Дніпро"), за травень 2012р. на суму 4167,00 грн. (ТОВ "Промметалресурс"), за червень 2012р. на суму 193,00 грн. (ФОП ОСОБА_6), за липень 2012р. на суму 6333,00 грн. (ТОВ "Промметалресурс"), за серпень 2012р. на суму 1333,00 грн. (ТОВ "Затишок"), за листопад 2012р. на суму 1870,00 грн. (ТОВ ВБК Фірма "ОЛАНВО", ТОВ "Промметалресурс") внаслідок включення до реєстру отриманих податкових накладних суми податкового кредиту, не підтверджені податковими накладними та відповідними первинними документами відповідно до вимог ст.44 ПК України.

29.03.2011 року між ТОВ "Механічно-ливарний завод" (продавець) та ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" (покупець) укладено договір №15, предметом даного договору являється продаж продавцем товару для покупця (п.1.2 договору); продавець зобов'язується поставляти продукцію згідно специфікації, яка являється невід'ємною частиною даного договору (п.1.3 договору); розрахунок за продукцію проводиться шляхом 50% передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на протязі трьох днів після виставлення рахунка, решта грошових коштів повинна бути перерахована не пізніше двадцяти днів після відвантаження партії продукції (п.2.1 договору); поставка продукції зі складу продавця відбувається за рахунок і транспортним засобом покупця, прийом-передача продукції відбувається на складі продавця з належним оформленням відповідних документів (п.3.1 і п.3.2 договору). Згідно специфікації №1 до договору №15 від 29.03.2011р. визначено найменування, кількість та вартість товару.

На виконання умов договору від 29.03.2011 року №15 позивачем було придбано у ТОВ "Механічно-ливарний завод" товар згідно специфікації, в тому числі втулку прижимну (юбка) 1249.05.306 вартістю 4600,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000345 від 26.10.11р., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "розрахунки з постачальниками" і 207 "запчастини".

Отримавши від продавця товару (ТОВ "Механічно-ливарний завод") податкові накладні (№44 від 26.10.2011р., №10 від 06.10.2011р.) позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні в сумі 766,66 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

Розрахунок позивачем за отриманий товар - втулку прижимну (юбка) 1249.05.306 в сумі 4600,00 грн. не проведено, що підтверджується актом звіряння розрахунків позивача і ТОВ "Механічно-ливарний завод") з 01.10.2011р. по 01.01.2013р. від 01.01.2013р., товар (втулку прижимну (юбка) 1249.05.306) повернуто продавцю (ТОВ "Механічно-ливарний завод"). Позивачем проведено сторнування придбання в листопаді 2011 року на суму - 4600,00 грн. за кредитом рахунку 631 "розрахунки з постачальниками" та дебетом рахунків 207, 644, при цьому показники податкового кредиту позивачем не відкориговано, що не заперечується представником позивача в судовому засіданні.

При цьому, судом враховується, що за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по взаємовідносинах між позивачем і ТОВ "Механічно-ливарний завод" числиться розбіжність в червні 2012р. на суму 766,66 грн., а саме знято податкові зобов'язання ТОВ "Механічно-ливарний завод" та наявність податкового кредиту у позивача.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит за жовтень 2011 року на суму 767,00 грн..

В листопаді місяці 2012 року позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних та відображено у податковій декларації за листопад 2012 року операцію з ТОВ ВБК Фірма "ОЛАНВО" на загальну суму 5500,00 грн. в тому числі ПДВ 916,67 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "розрахунки з постачальниками" та дебетом 631 рахунку і кредитом рахунку 311.4 "рахунки в банку" на суму оплачених коштів за жовтень 2012 року (платіжне доручення №1627 від 18.10.2012р.). Оплативши вартість товару, отримавши податкову накладну від 18.10.12р. №38 на суму 5500,00 грн. в тому числі ПДВ 916,67 грн. позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні в сумі 916,67 грн. - до податкового кредиту за листопад 2012р. (так як податкова накладна невчасно отримана). У листопаді 2012 року ТОВ ВБК Фірма "ОЛАНВО" повернуто кошти позивачу (платіжне доручення №26341 від 01.11.2012р.) в сумі 5500,00 грн.. При цьому показники податкового кредиту позивачем не відкориговано, що не заперечується представником позивача в судовому засіданні.

При цьому, судом враховується, що за даними автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по взаємовідносинах між позивачем і ТОВ ВБК Фірма "ОЛАНВО" числиться розбіжність за листопад 2012р. на суму 916,67 грн., а саме знято податкові зобов'язання ТОВ ВБК Фірма "ОЛАНВО" та наявність податкового кредиту у позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит за листопад 2012 року на суму 917,00 грн..

07.08.2012 року між ТОВ "Затишок" (постачальник) та ПАТ "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" (покупець) укладено договір №07/08/2012/93, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару) - запасні частини до фронтальних навантажувачів вітчизняного та закордонного виробництва, спец шини, шини, тощо в кількості та цінах, вказаних у видаткових накладних (або рахунках-фактури), що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до продавця та є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити вказаний товар (п.1.1 договору); предметом поставки є товар з найменуванням, зазначений у видаткових накладних (або рахунках-фактури), і є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2 договору); ціни на товар, що постачається постачальником, є звичайними та визначаються по взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку. Сторони визначають, що ціни на товар, погоджені сторонами, є попередніми і можуть змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють вартість товару (собівартість, витрати) протягом строку дії договору, та які встановлюються на кожну партію окремо (п.2.1 договору); асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ) остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видаткових накладних (або рахунках-фактури) по кожній партії окремо (п.2.2 договору); асортимент, кількість товару визначаються за взаємним погодженням сторін та вказується у рахунку-фактурі або видаткових накладних, оформлених на передачу постачальником товару покупцю (п.3.1 договору); приймання-передача партії товару, що постачається постачальником здійснюється на підставі Інструкції П-6 за кількістю та Інструкції П-7 за якістю та оформлюються відповідною первинною документацією (п.3.2 договору).

На виконання умов договору від 07.08.2012 року №07/08/2012/93 позивачем (представником позивача Дигодюк А.В. за довіреністю ВП№27від 07.08.12р.) отримано від ТОВ "Затишок" товар (спецшину б/у) в кількості 1 шт. загальною вартістю 8000,00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 1333,33 грн., що підтверджується видатковою накладною №27 від 07.08.2012р., податковою накладною від 07.08.2012р..

Оплата товару проведено за рахунок реалізації щебеневої продукції, яку ТОВ "Затишок" отримало на суму 8000,00 грн., що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "розрахунки з постачальниками" за кредитом 631 рахунка та дебетом 207 рахунку "запчастини", накладними №2495, №2494 від 07.08.12р., №2975 від 29.08.12р., №2808 від 23.08.12р., актом звіряння розрахунків позивача з ТОВ "Затишок" з 01.10.11р. по 01.01.2013р. від 01.01.2013р..

Отриманий від ТОВ "Затишок" товар (спецшину б/у) позивачем оприбутковано на складі, що підтверджується лімітно-забірною карткою по складу за серпень 2012 року та використано в господарській діяльності.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарська операція з придбання в ТОВ "Затишок" товар (спецшина б/у) спричинила зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Отримавши від постачальника товару (ТОВ "Затишок") податкову накладну від 07.08.2012 року, яка засвідчує факт придбання товару, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні в сумі 1333,33 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача що позивачем неправомірно сформований податковий кредит податкової декларації за серпень 2012 року на суму 1333,00 грн., які ґрунтуються на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ "Затишок", а саме в зв'язку з наявністю розбіжностей за серпень 2012 року на суму 1333,33 грн. (податковий кредит більший за податкові зобов'язання задекларовані постачальником), у зв'язку з викладеним нижче.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Законів №168/97-ВР та №334/94-ВР, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, виникнення у платника податку на прибуток права на віднесення понесених витрат до складу валових витрат, від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Саме таку правову позицію викладено в Ухвалах Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 р. у справі №К-23404/07, від 28.10.2010 р. у справі №К-19470/07, від 08.07.2010 р. у справі №К-23280/07, інформаційних листах Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" та від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Зокрема, Вищим адміністративним судом України в Інформаційних листах від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 та від 02.06.2011 року №742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції); 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів); 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку); 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Згідно усної домовленості між позивачем та ТОВ "Вторпласт Дніпро" позивачем (представником позивача Дигодюк А.В. за довіреністю) у жовтні 2012 року придбано у зазначеного контрагента товар (трос стальний) загальною вартістю 24000,00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 4000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №10/5 від 19.10.2011р., податковими накладними від 19.10.11р. №9, від 14.10.2011р. №7, від 01.10.2011р. №1.

Оплата товару проведена у жовтні 2011 року, що підтверджується копіями платіжних доручень від 03.10.11р. №1239 на суму 12000,00 грн., від 14.10.11р. №361 на суму 10080,00 грн.., оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "розрахунки з постачальниками" за кредитом 631 рахунка та дебетом 201 рахунку "матеріали", актом звіряння розрахунків позивача з ТОВ "Вторпласт Дніпро" з 01.10.11р. по 01.01.2013р. від 01.01.2013р..

Отриманий від ТОВ "Вторпласт Дніпро" товар (трос стальний) позивачем оприбутковано на складі, що підтверджується карткою складського обліку матеріалів та використано в господарській діяльності, що не заперечується відповідачем.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарська операція з придбання в ТОВ "Вторпласт Дніпро" товару (трос стальний) спричинила зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Отримавши від постачальника товару (ТОВ "Вторпласт Дніпро") податкові накладні, які засвідчують факт придбання товару, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні в сумі 160,00 грн. - до податкового кредиту звітного періоду.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача що позивачем неправомірно сформований податковий кредит податкової декларації за жовтень 2011 року на суму 320,00 грн., які ґрунтуються на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ "Вторпласт Дніпро", а саме в зв'язку з наявністю розбіжностей за жовтень 2011 року на суму 320,00 грн., у зв'язку з викладеними вище висновками які зроблені судом при дослідженні судом правомірності формування податкового кредиту за операціями з ТОВ "Затишок".

Згідно усної домовленості, позивачем у червня 2012 року придбано у ФОП ОСОБА_6 товар (підшипники) загальною вартістю 129,00 грн. в тому числі ПДВ в сумі 21,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №175 від 14.06.2012р., податковою накладною від 14.06.12р. №175.

Оплата товару проведена у червні 2012 року, що підтверджується платіжним дорученням, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 "розрахунки з постачальниками" за кредитом 631 рахунка та дебетом 207 рахунку "запчастини", актом звіряння розрахунків позивача з ТОВ "Вторпласт Дніпро" з 01.10.11р. по 01.01.2013р. від 01.01.2013р..

Отримані від ФОП ОСОБА_6 товар (підшипники) позивачем оприбутковано на складі, що підтверджується карткою складського обліку матеріалів та використано в господарській діяльності, що не заперечується відповідачем.

Досліджені судом докази свідчать про те, що господарська операція з придбання в ФОП ОСОБА_6 товар (підшипники) спричинила зміни в структурі активів позивача та його зобов'язань. Зазначений товар оплачений позивачем та використаний позивачем у власній господарській діяльності.

Отримавши від постачальника товару (ФОП ОСОБА_6 товар (підшипники) податкову накладну, яка засвідчує факт придбання товару, позивач відніс податок на додану вартість, сплачений в його ціні до податкового кредиту звітного періоду.

Суд відхиляє, як необґрунтовані, доводи відповідача що позивачем неправомірно сформований податковий кредит податкової декларації за червень 2012 року на суму 193,00 грн., які ґрунтуються на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України по взаємовідносинах між позивачем та ФОП ОСОБА_6 товар (підшипники), а саме в зв'язку з наявністю розбіжностей за червень 2012 року на суму 193,25 грн., у зв'язку з викладеними вище висновками які зроблені судом при дослідженні судом правомірності формування податкового кредиту за операціями з ТОВ "Затишок".

Крім того суд враховує, що станом на момент вчинення господарських правовідносин, ТОВ "Затишок", ТОВ "Вторпласт Дніпро", ТОВ "Промметалресурс", ФОП ОСОБА_6 зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності. Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Отже, укладаючи договори із своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагентів договорів (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо).

За таких обставин позивач, як покупець товару (робіт, послуг), не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі.

Відповідно до вимог ст.218 ГК України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Відповідачем не наведено та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість формування витрат-як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отримавши від постачальників товару (ТОВ "Затишок", ТОВ "Вторпласт Дніпро", ТОВ "Промметалресурс", ФОП ОСОБА_6) видаткові накладні, рахунки, які засвідчують факт придбання товару та оплативши їх вартість, позивач відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені в ціні товару.

В процесі судового розгляду судом не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи ці договори, позивач та його контрагенти, діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договорів: позивач та його контрагенти (ТОВ "Затишок", ТОВ "Вторпласт Дніпро", ТОВ "Промметалресурс", ФОП ОСОБА_6) не тільки вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договорів, а й виконали договори. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про отримання позивачем товару.

Досліджені судом докази свідчать про те, що зазначені договори укладені позивачем та зазначеними вище контрагентами, в межах їх господарської діяльності і безпосередньо направлені на отримання доходу, та фактично виконані ними.

В судовому засіданні суд встановив, що податкові накладні на поставку товарів, оформлені ТОВ "Затишок", ТОВ "Вторпласт Дніпро", ТОВ "Промметалресурс", ФОП ОСОБА_6 відповідають вимогам ПК України.

Відтак, суд вважає, що наявність у позивача зазначених податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, постачальником товару, які засвідчують факт придбання товару та робіт, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні ПДВ до податкового кредиту.

Відповідач не подав та суд не встановив будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ним податкової вигоди - як-от безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, завідоме придбання товарів у осіб, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємництва, спрямування операцій на одержання прибутку виключно за рахунок податкової вигоди тощо. Суд не встановив також порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту по операціях ТОВ "Затишок", ТОВ "Вторпласт Дніпро", ТОВ "Промметалресурс", ФОП ОСОБА_6.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 року №0000862200/3461 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 22474,50 грн., в тому числі 14983,00 грн. за основним платежем та 7491,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) слід визнати протиправним та скасувати в частині основного платежу в сумі 13299,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 6649,50 грн..

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 3 ст.94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.06.2013 року №0000862200/3461 в частині основного платежу в сумі 13299,00 грн. (тринадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять гривень) та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 6649,50 грн. (шість тисяч шістсот сорок дев'ять гривень 50 коп.).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції від 06.06.2013 року №0000872200/3461 в частині основного платежу в сумі 12026,00 грн. (дванадцять тисяч двадцять шість гривень) та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 4925,50 грн. (чотири тисячі двадцять п'ять гривень 50 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь приватного акціонерного товариства "Шепетівський гранкар'єр "Пронекс" судові витрати у розмірі 191,39 грн. (сто дев'яносто одна гривня 39 коп.), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21 березня 2014 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк