Постанова № 37787079, 14.03.2014, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року Справа № 803/242/14

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Ковальчук М.Ю.,

за участю представника позивача Тимофєєвої І.В.,

представників відповідача Кузьменко О.О., Янчук Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лутекс» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лутекс» (надалі - ТзОВ «Лутекс», позивач) звернулось з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (надалі - Луцька ОДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0009262201 від 07.11.2013 року та №0010512201 від 16.12.2013 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 292327, 54 грн. та 67169 грн. відповідно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лутекс» з питань достовірності показників, задекларованих у податкових деклараціях за землю за 2010-2013 роки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Волинській області складено акт від 22.10.2013 року № 1124/22.1/31881194, в якому виявлено ряд порушень, та за висновками якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з викладеними у зазначеному акті перевірки висновками податкового органу та винесеними на його підставі податковими повідомленням-рішеннями з огляду на наступне. Відповідачем неправомірно застосовано до спірних правовідносин правила визначені пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, оскільки право власності на об'єкти нерухомості виникло у позивача до набрання чинності Податковим кодексом України, а саме в 2005 році. Крім того, податковим органом невірно було визначено площу земельної ділянки, яка є базою оподаткування плати за землю.

Зважаючи на викладене позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем надано суду письмові заперечення, що обґрунтовані наступним.

Висновки податкового органу викладені в акті перевірки від 22.10.2013 року № 1124/22.1/31881194 ґрунтуються на тому, що платником земельного податку є товариство з обмеженою відповідальністю «Лутекс», оскільки користується земельною ділянкою, на якій розміщені об'єкти нерухомого майна, що є власністю товариства. Крім того, відповідно до наданих Держземагенством у Волинській області витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідачем було обчислено і нараховано земельний податок. Таким чином, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області правомірно винесла оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених в поданому письмовому запереченні, та просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що з 07.10.2013 року по 15.10.2013 року Луцькою ОДПІ проведено виїзну документальну позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Лутекс» з питань достовірності показників, задекларованих у податкових деклараціях по земельному податку за 2010-2013 роки, про що складено акт від 22.10.2013 року № 1124/22.1/31881194.

Перевіркою встановлено порушення товариством п. п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, внаслідок чого не подано вчасно до податкового органу декларації з плати за землю за 2011-2013 роки; ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 269, 271, 286, п. 287.1, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, внаслідок чого було занижено земельний податок на суму 300622, 1 грн., в т.ч. за 2011 рік - 134336, 96 грн., за 2012 рік - 134336, 96 грн., за 9 місяців 2013 року 31948,2 грн.

За результатами перевірки податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення № 0009262201 від 07.11.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 292 327, 54 грн., в тому числі: за основним платежем - 233 454 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 58873, 54 грн.

Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до Головного управління Міндоходів у Волинській області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лутекс» 12.12.2013 року отримало рішення Головного управління Міндоходів у Волинській області № 3500/10/10.2-06 від 09.12.2013 року про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу позивача було залишено без задоволення та вирішено збільшити донараховану суму грошового зобов'язання по земельному податку на суму 67 169 грн.

На підставі вказаного рішення податковим органом було винесено та надіслано позивачу податкове повідомлення-рішення № 001052201 від 16.12.2013 року, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з земельного податку в розмірі 67 169 грн., в тому числі: за основним платежем - 67 168 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Враховуючи те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Луцькою ОДПІ як суб'єктом владних повноважень, то при вирішенні даного спору вони перевірялись судом на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду, відповідач заперечуючи проти адміністративного позову, не довів правомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 22.05.2013 року № 0003592205 та № 0003602205 з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно акту перевірки від 22.10.2013 року № 1124/22.1/31881194 позивачем не були подані податкові декларації по земельному податку у 2011-2012 роках та за 9 місяців 2013 року. З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Як вбачається з зазначеного акту перевірки ТзОВ «Лутекс» не сплачувало земельний податок з 01.01.2011 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України. Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Податкового кодексу України.

Згідно з пп. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст.270 Податкового кодексу України).

Згідно п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з свідоцтв про право власності на приміщення оздоблювального виробництва з 50 по 57 вісь виданого на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 01.02.2005 року № 20 та ткацького цеху № 2 виданого на підставі рішення виконкому Луцької міської ради від 31.05.2005 року № 288, а також технічних паспортів цих об'єктів нерухомості виготовлених станом на 16.02.2005 року 15.02.2005 року відповідно. ТзОВ «Лутекс» використовує зазначені об'єкти нерухомості у господарській діяльності, а тому є користувачем земельних ділянок, на яких вони знаходяться. Відтак, позивач в силу ст. 287 Податкового кодексу України є платником земельного податку, що і було встановлено Луцькою ОДПІ під час перевірки.

Згідно з п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію та дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань.

З акту перевірки вбачається, що Луцькою ОДПІ самостійно було нараховано грошове зобов'язання по земельному податку. За базу оподаткування відповідачем було взято дані витягів головного управління Держкомагенства у Волинській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок: ткацький цех № 2 та приміщення оздоблювального виробництва з 50 по 57 вісь від 31.07.2013 року.

При цьому судом було враховано, що в ході перевірки з 07.10.2013 року по 15.10.2013 року позивачем податковому органу були надані технічні паспорти забудов, в яких площа забудов не співпадає з площею зазначеною у витягах головного управління Держкомагенства у Волинській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. В зв'язку з чим, Луцькою ОДПІ було направлено лист (вих. № 5154/10/22.1 від 23.10.2013р.) Держземагенству у Волинській області про надання інформацію щодо неоднозначності грошової оцінки земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомості позивача, та визначення площі нерухомого майна для обчислення та нарахування земельного податку. В акті перевірки від 22.10.2013 року № 1124/22.1/31881194 зазначено, що станом на дату підписання вказаного акту перевірки відповіді Держземагенства у Волинській області на лист Луцької ОДПІ надано не було. А відтак, при нарахуванні земельного податку Луцька ОДПІ керувалась непідтвердженими даними з витягів головного управління Держкомагенства у Волинській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 31.07.2013 року.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що в ході проведеної перевірки податковим органом правомірно було встановлено платника земельного податку - ТзОВ «Лутекс», однак невірно обчислено та нараховано суми земельного податку на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №№0009262201 від 07.11.2013 року та №0010512201 від 16.12.2013 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0009262201 від 07.11.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області №0010512201 від 16.12.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лутекс» сплачений судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 19 березня 2014 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер