Ухвала суду № 37786961, 19.03.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 729/1263/13-к Головуючий у І інстанції Булига Н. О. Провадження № 11-кп/795/200/2014 Категорія - ч. 1 ст. 296 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригорєвої В. Ф. суддів - Воронцової С.В., Миронцова В.М.

секретаря судового засідання - Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12013260080000021 від 10 січня 2013 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 січня 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Хабаровськ, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

з участю учасників кримінального провадження: прокурора Михайлової О.О., обвинуваченого - ОСОБА_2, потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника потерпілих ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И Л А:

До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2, в якій він просить обвинувальний вирок щодо нього скасувати повністю, а кримінальне провадження відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Даним вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку в 1 рік не вчинить нового злочину. Початок іспитового строку слід рахувати з моменту проголошення вироку.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_2 такі обов'язки: 1) не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; 2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 11200 гривень, 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги в сумі 6000 гривень, а всього стягнути 18200 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 гривень та витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги в сумі 6000 гривень, а всього стягнути 7000 гривень.

Питання речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_2 вказує, що вирок суду не відповідає Закону та фактичним обставинам справи, суперечить обвинувальному акту, базується тільки на припущеннях та надуманих показанням потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_3 та їх родичів. Вважає, що показання основних свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які зазначили, що він не вчиняв ніяких хуліганських дій, а навпаки потерпілі та їх родичі перебували в барі у стані сп'яніння, вели себе агресивно, чіплялися до відвідувачів бару, потім у п'яному вигляді поїхали на автомобілі і невідомо, де його пошкодили, не були враховані, а протокол з показаннями даних свідків з матеріалів справи зник, а замість диску з показаннями цих свідків, йому надали диск з музикою. Вказує, що з порушеннями ст. 291 КПК України був складений обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, та дата і підпис про їх отримання виконані різними чорнилами від його імені, а він їх взагалі не отримував. Вважає, що нічим не підтверджена ні майнова, ні фізична шкода завдана потерпілим, а слідчий експеримент проведено з порушенням ст. 240 КПК України, із зазначеними пошкодженнями автомобіль експлуатується і на даний час, також потерпілими невірно зазначено місце події. Зазначає, що з порушенням ст. 102 було складено протокол огляду місця подій від 23 лютого 2013 року, тоді як слідчо-оперативна група виїздила на місце події 06 листопада 2012 року, при огляді автомобіля оригінал технічного паспорту не надавався, реєстрація автомобіля не перевірялась. Вказує, що суддя неправомірно відмовила в задоволенні його клопотання про виклик до суду працівників міліції, який засвідчили, що на нього здійснювався фізичний та психологічний тиск з боку адвоката ОСОБА_5, який примушував написати його неправдиві показання.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Суд першої інстанції встановив, що 06 листопада 2012 року о 21 годині 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з хуліганських мотивів, знаходячись на привокзальній площі м. Бобровиця, безпричинно, з мотивів явної неповаги до суспільства, підійшов до автомобіля марки ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, який знаходився на привокзальній площі м. Бобровиця та належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительці АДРЕСА_2 та скляною пляшкою почав бити по автомобілю, а згодом кидати каміння по автомобілю, тобто з хуліганських мотивів пошкодив її майно (особлива зухвалість), чим спричинив ОСОБА_4 матеріальних збитків на суму одинадцять тисяч двісті гривень. Також з хуліганських мотивів намагався спровокувати бійку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6. Крім цього, ОСОБА_2 продовжуючи свою злочинну діяльність, виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а потім власним автомобілем марки «Фольксваген-Джета» намагався здійснити наїзд на ОСОБА_3, ОСОБА_4

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу і просив вирок скасувати повністю, а кримінальне провадження відносно нього закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, пояснення потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника потерпілих ОСОБА_5, які погодились з призначеним судом покаранням обвинуваченому ОСОБА_2 і просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, думку прокурора Михайлової О.О., яка просила апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок суду без змін, оскільки він обґрунтований, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції встановлено, що 06 листопада 2012 року о 21 годині 30 хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з хуліганських мотивів, знаходячись на привокзальній площі м. Бобровиця, безпричинно, з мотивів явної неповаги до суспільства, підійшов до автомобіля марки ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1, який знаходився на привокзальній площі м. Бобровиця та належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, жительці АДРЕСА_2 та скляною пляшкою почав бити по автомобілю, а згодом кидати каміння по автомобілю, тобто з хуліганських мотивів пошкодив її майно (особлива зухвалість), чим спричинив ОСОБА_4 матеріальних збитків на суму одинадцять тисяч двісті гривень. Також з хуліганських мотивів намагався спровокувати бійку з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6. Крім цього, ОСОБА_2 продовжуючи свою злочинну діяльність, виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а потім власним автомобілем марки «Фольксваген-Джета» намагався здійснити наїзд на ОСОБА_3, ОСОБА_4

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, який підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і досліджених в судовому засіданні доказів, яким судом першої інстанції дана оцінка в сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийнято законне та обґрунтоване рішення суду. Дії ОСОБА_2 судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 як в суді першої інстанції так і в засіданні апеляційного суду свою вину у скоєнні вказаного кримінального правопорушення не визнав та зазначив, що 06 листопада 2012 року близько 22 години, він разом зі своїм товаришем ОСОБА_7, перебував в барі «Золотий фазан», що розташований на привокзальній площі м. Бобровиця. Коли він вийшов з бару, то на іншій стороні вокзалу, побачив компанію людей з 20 чоловік, які між собою сварилися. Він поспостерігав за ними та повернувся назад до бару. Потерпілим ОСОБА_4 ніякої шкоди не завдавав та не пошкоджував їх автомобіль, нецензурної лайки та погроз в їх бік не висловлював. Ніяких грошей, як вказують потерпілі за розбите лобове скло автомобіля, він їм не пропонував. Позовну заяву про стягнення з нього на користь потерпілих матеріальної, моральної шкоди та витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги, не визнав. Він не вчиняв даного злочину, він не бив автомобіль потерпілих. До нього в ранці, на другий день, приїхали потерпілі і сказали, щоб він віддав їм гроші в сумі 600 гривень, за скло, або через суд відсудять 10 тисяч гривень, вийшло 18 тисяч гривень. У нас був конфлікт з потерпілими, але ми просто поговорили, бійки не було і він не стосується машини. Довідка - фактурі підроблена. Скло коштує 300 гривень, вони оцінили в 10 тисяч. Така машина, в даний час, на ринку коштує 25 тисяч, вони оцінили у 18. Він вважає, що це не правомірно. Він думає, що п'яна компанія між собою розбиралася, хтось, щось кинув, пошкодили машину. Свідок ОСОБА_10 і інші свідки давали на його користь показання, їх не прийняли на його користь в суді.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується показаннями потерпілих, свідків, висновками експертиз, протоколами слідчих дій та дослідженими судом першої інстанції доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_4, як у суді першої інстанції, так і в апеляційному суді підтверджено, що 06 листопада 2012 року вона близько 21 години перебувала зі своїми подругами в барі «Золотий фазан», що розташований на привокзальній площі м. Бобровиця. Пізніше до них під'їхав її чоловік ОСОБА_3 з товаришами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Коли вони всі разом сиділи за столом, до них підійшов ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, та між ним та ОСОБА_12 виник конфлікт. Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_12 пішли на вулицю, а вона разом з чоловіком та ОСОБА_13 пішли слідом за ними. На ганку кафе відбулася сварка між обвинуваченим та ОСОБА_12 Вона та її чоловік разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_12, щоб уникнути конфлікту, попрямували до її автомобіля ВАЗ, який стояв на іншому боці вокзалу, за путями. ОСОБА_2 послідував за ними, при цьому виражаючись в їх адресу нецензурною лайкою. Коли всі підійшли до автомобіля, то ОСОБА_2 почав наносити удари пляшкою по вказаному автомобілю, а потім, взявши біля рейсів каміння, також почав кидати ним по автомобілю, в результаті чого розбив лобове скло. Коли чоловік почав викликати міліцію, ОСОБА_2 кудись пішов, а потім під'їхав на автомобілі Фольксваген та намагався здійснити наїзд на неї, її чоловіка, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які в цей час знаходились біля її автомобіля. Під час цих дій ОСОБА_2 через відкрите скло словесно погрожував їм - потерпілим фізичною розправою та нецензурно лаявся. В результаті хуліганських дій ОСОБА_2 було пошкоджено належний їй автомобіль ВАЗ 210994-20, д.р.н. НОМЕР_1, а саме: криша автомобіля, капот, переднє ліве та праве крило, ліва та права передні дверці та розбито лобове скло. ОСОБА_2 під час проведення досудового розслідування пропонував заплатити за розбите скло 400 гривень.

Також показаннями потерпілого ОСОБА_3, як у суді першої інстанції, так і апеляційному суді підтверджено, що 06 листопада 2012 року близько 21 години він приїхав з товаришами ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в бар «Золотий фазан», що розташований на привокзальній площі м.Бобровиця, де перебувала його дружина ОСОБА_4 з подругами. Коли вони всі разом сиділи за столом, до них підійшов ОСОБА_2, та між ним та ОСОБА_12 виник конфлікт. Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_12 пішли на вулицю, а він разом з дружиною та ОСОБА_13 пішли слідом за ними. На ганку кафе відбулася сварка між обвинуваченим та ОСОБА_12 Потім він з дружиною, ОСОБА_13 та ОСОБА_12, щоб уникнути конфлікту, попрямували до автомобіля ВАЗ, який стояв на іншому боці вокзалу, за путями. ОСОБА_2 послідував за ними, при цьому виражаючись в їх адресу нецензурною лайкою. Коли всі підійшли до автомобіля, то ОСОБА_2 почав наносити удари пляшкою по крилах, капоту, кришці радіатора, дверцях та криші автомобіля, а потім, взявши біля рейсів каміння, також почав кидати ним по автомобілю, в результаті чого розбив лобове скло. Коли він почав викликати міліцію, ОСОБА_2 кудись відійшов, а хвилин через 15 під'їхав на автомобілі Фольксваген та намагався здійснити наїзд на нього, його дружину, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які знаходились біля автомобіля потерпілої ОСОБА_4 Під час цих дій ОСОБА_2 через відкрите скло словесно погрожував йому фізичною розправою та нецензурно лаявся в його адресу, незважаючи на те, що навкруги було багато людей. Отже, ОСОБА_2 пошкодив автомобіль спочатку пляшкою, а потім - камінням. ОСОБА_2 був п'яним, кричав, погрожував, лаявся. Автомобіль на даний час не відремонтований, бо він вважає, що його повинен ремонтувати той, хто пошкодив.

Показаннями свідка ОСОБА_12 в суді першої інстанції підтверджено, що 06 листопада 2012 року близько 21 години він приїхав разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_13 в бар «Золотий фазан», що розташований на привокзальній площі м.Бобровиця, де перебувала дружина потерпілого ОСОБА_4 з подругами. Коли вони всі разом сиділи за столом, до них підійшов хлопець, як потім вияснилось ОСОБА_2, через деякий час між ними виник конфлікт через дівчину. Потім він з обвинуваченим вийшли на вулицю, за ними вийшли потерпілі та ОСОБА_13 На ганку кафе відбулася сварка між ним та ОСОБА_2, під час якої останній виражався нецензурною лайкою та погрожував йому фізичною розправою. Щоб уникнути конфлікту, він разом з потерпілими та ОСОБА_13 попрямували до автомобіля ВАЗ, який стояв на іншому боці вокзалу, за путями. ОСОБА_2 пішов за ними, при цьому виражаючись в їх адресу нецензурною лайкою. Коли всі підійшли до автомобіля та сіли в нього, ОСОБА_2 почав витягувати ОСОБА_12 з автомобіля, а потім, взявши біля рейсів каміння, почав кидати ним по автомобілю, в результаті чого пошкодив: крила, капот, радіатор, дверцята та кришу автомобіля, також розбив лобове скло. Разом з ОСОБА_2 були і якісь інші особи. Коли потерпілий ОСОБА_3 почав викликати міліцію, ОСОБА_2 кудись відійшов, а хвилин через 10-15 під'їхав на автомобілі Фольксваген та намагався здійснити наїзд на потерпілих, на нього та ОСОБА_13, які знаходились біля автомобіля потерпілої ОСОБА_4 Під час цих дій ОСОБА_2 через відкрите скло словесно погрожував потерпілим фізичною розправою та нецензурно лаявся в їх адресу, за те що ОСОБА_3 викликав міліцію.

Свідок ОСОБА_13 дав аналогічні показання, що й свідок ОСОБА_12 та додав, що він впевнений в тому, що саме ОСОБА_2 бив автомобіль ВАЗ, належний потерпілій ОСОБА_4, пляшкою та кидав в нього каміння, при цьому висловлюючи погрози та брутальну лайку в бік потерпілих.

Показаннями свідка ОСОБА_14 у суді підтверджено, що 06 листопада 2012 року він перебував в складі слідчо-оперативної групи та ним, пізно ввечері, спільно зі слідчим, дільничним інспектором та експертом криміналістом було здійснено виїзд на привокзальну площу м.Бобровиця, де виявлено побитий автомобіль темно-сірого кольору, опитано потерпілих ОСОБА_4, які вказували, що автомобіль побив з хуліганських мотивів хлопець ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_15 дала аналогічні показання, що й свідок ОСОБА_14 та підтвердила, що 06 листопада 2012 року пізно ввечері, спільно із оперуповноваженим, дільничним інспектором та експертом криміналістом було здійснено виїзд на привокзальну площу м.Бобровиця, де виявлено побитий автомобіль. Як було вияснено, автомобіль побив пляшкою з хуліганських мотивів хлопець на ім'я ОСОБА_2, особа якого на той час ще не була встановлена, також з пояснень власника автомобіля, той хлопець висловлювався в його адресу та його дружини нецензурною лайкою.

Також винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, підтверджується протоколом огляду місця події від 23 лютого 2013 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 13 січня 2014 року ( т.1а.с.13-20, т.2 а.с.82 - 94).

Свідок ОСОБА_16 у суді зазначив, що 06.11.2012 року близько 22 години, він разом з ОСОБА_2, ОСОБА_7 та іншим товаришем, перебували в барі «Золотий фазан». Коли вони вийшли з бару, то побачили на іншій стороні вокзалу компанію людей, які між собою сварилися. Вони пішли, щоб подивитися, який там відбувався конфлікт. Не дійшовши до вказаного місця, вони повернулися назад та на автомобілі ОСОБА_2 поїхали до центру м.Бобровиця. Ніякого конфлікту у кафе між ОСОБА_2 та кимось іншим не було.

Свідок ОСОБА_7 зазначив, що 06.11.2012 року близько 22 години, він разом з ОСОБА_2, ОСОБА_16, перебували в барі «Золотий фазан». У ОСОБА_2 з невідомим йому хлопцем виник конфлікт і вони вийшли з кафе на вулицю. Конфлікт був словесний, після чого ОСОБА_2 повернувся до кафе, а невідомий хлопець кудись пішов. Він не чув, щоб ОСОБА_2 кому-небудь погрожував, спиртних напоїв в той вечір обвинувачений не вживав. Як потім, йому пояснював ОСОБА_2, через 2 дні потерпілі вимагали від нього гроші в сумі 600 гривень за розбите скло їх автомобіля.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що 06.11.2012 року ввечері, він разом з ОСОБА_8 відпочивав в барі «Золотий фазан». Коли вони вийшли на вулицю, то зустріли ОСОБА_2 з іншими хлопцями. В цей час на іншому боці вокзалу, почулася якась сварка і тому всі разом пішли, щоб подивитися, що там відбувається. ОСОБА_2 також пішов. Вони побачили біля стоянки таксі автомобіль ВАЗ та приблизно 30 чоловік, які сварилися. Далі вони повернулися назад до кафе. Він не чув, щоб ОСОБА_2 виражався нецензурною лайкою в чию-небудь адресу та не бачив конфлікту ОСОБА_2 з кимось іншим. Пізніше ОСОБА_2 говорив, що від нього вимагали гроші за побиту машину.

Свідок ОСОБА_8 в суді дав аналогічні показання, що й ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_10 у суді першої інстанції зазначила, що 06.11.2012 року вона святкувала з подругами День народження в барі «Золотий фазан», що розташований на привокзальній площі м.Бобровиця. До них прийшли ОСОБА_3 з друзями, серед них був і ОСОБА_12 Трохи пізніше до них підійшов ОСОБА_2 ОСОБА_12 намагався обійняти ОСОБА_10, тому ОСОБА_2 попросив його вийти на вулицю, щоб поговорити. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також вийшли на вулицю. Свідок вийшла слідом, а потім повернулася назад в кафе, а коли вийшла, приблизно хвилин через 20, то ОСОБА_2 на вулиці вже не було, вона побачила лише скупчення людей на іншій стороні вокзалу під мостом, на стоянці таксі та вирішила, що ОСОБА_2 також знаходиться там, тому пішла до нього, щоб забрати його і їхати додому. Коли вона забрала ОСОБА_2 з іншого боку вокзалу, то вони разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_16 підвезли її додому. Куди далі поїхав ОСОБА_2 їй не відомо. Ніякої бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_12 вона не бачила. Також не бачила, щоб ОСОБА_2 спричиняв якусь шкоду автомобілю потерпілої та не чула, щоб він висловлювався на адресу потерпілих нецензурною лайкою.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що показання основних свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які, на думку обвинуваченого, підтвердили, що він не вчиняв ніяких хуліганських дій, спростовуються наведеними доказами у кримінальному провадженні, як показаннями потерпілих, так і показаннями свідків, протоколом огляду місця події ( т.1а.с.13-20), протоколом проведення слідчого експерименту від 13.01.2014 року за участю: потерпілих, підозрюваного ОСОБА_2, захисника - адвоката ОСОБА_17, представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5, експерта - криміналіста ОСОБА_18 ( т.2 а.с.82 - 94), речовим доказом (т.1 а.с.40) і підтверджують винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно критично оцінив показання свідків захисту ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_16, ОСОБА_10, оскільки зазначені свідки були залучені до провадження в ході судового розгляду в суді першої інстанції за клопотанням сторони захисту і їх показання мають суперечності, як між собою так і показаннями обвинуваченого та потерпілих, з іншими матеріалами справи.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі на те, що під час проведення досудового розслідування працівники міліції чинили на нього тиск та порушували його права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги, оскільки жодних дій зазначених осіб в ході досудового розслідування стороною захисту у встановленому законом порядку оскаржено не було, і такі посилання не заслуговують на увагу, оскільки вони не підтверджені будь-якими доказами, в зв'язку з чим суд обгрунтовано вважав дані показання обвинуваченого під час судового розгляду як спосіб захисту своїх інтересів, щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що з порушеннями ст. 291 КПК України був складений обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, та дата і підпис про їх отримання виконані різними чорнилами від його імені, а він їх взагалі не отримував, спростовується розпискою обвинуваченого про їх отримання, а останній підтвердив у судовому засіданні апеляційного суду, що на його розписці стоїть його підпис, але дійсно дата отримання зазначена чорним чорнилом, а підпис - синім (т.2 а.с. 6).

Аналізуючи зібрані докази у даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення доведена повністю.

Умисні дії ОСОБА_2 судом вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд першої інстанції, у відповідності з вимогами ст.ст. 65, 66, 67 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його посередню характеристику з місця проживання, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання і обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, призначивши при цьому покарання у вигляді обмеження волі та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, тобто застосувавши ст.75 КК України.

З огляду на вимоги ст. 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що обрана судом першої інстанції міра покарання обвинуваченому ОСОБА_2 є необхідною й достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Проте, вирішуючи цивільний позов у кримінальній справі в частині відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди та витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги, суд першої інстанції не дотримався вимог чинного законодавства, задовольняючи цивільний позов потерпілих частково, суд не мотивував свого рішення належним чином, попри те, що з'ясування таких обставин має істотне значення для правильного вирішення кримінального провадження, чим допустив однобічність судового розгляду.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 заявили цивільний позов (у подальшому уточнивши та збільшивши позовні вимоги) про відшкодування матеріальної шкоди 11 200 грн., моральної шкоди на суму 10 000 грн. та витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги на суму 12 000 грн. (т. 1 а.с. 42-43, т. 2 а.с. 37-38, 95-100). Суд, задовольняючи позовні вимоги потерпілих про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 11 200 грн. - у повному обсязі, яка визначена лише рахунком-фактурою № 14 від 08.11.2012 року, які необхідні для ремонту належного їм автомобіля марки ВАЗ-210994-20, державний номерний знак НОМЕР_1, який був пошкоджений внаслідок протиправних хуліганських дій ОСОБА_2, проти чого заперечував останній, не провівши товарознавчу експертизу та не визначивши дійсну вартість матеріальної шкоди, що потребує при новому розгляді цивільного позову в порядку цивільного судочинства визначити це питання. Також потребує перевірці визначення витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги потерпілим, оскільки розрахунок цих витрат заявлений представниками потерпілих - адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_5, підписаний лише одним ОСОБА_5, у розмірі 11 408 грн., а стягнуто 12 000 грн., тобто по 6 000 грн. кожному (т. 2 а.с. 97-99). Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала. Суду при новому розгляді цивільного позову про відшкодування моральної шкоди необхідно врахувати розумність та справедливість і характер моральних страждань, їх тривалість.

За таких обставин вирок суду в частині розв'язання цивільного позову підлягає скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 16 січня 2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати в частині вирішення цивільного позову потерпілих: ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а матеріали направить для розгляду в порядку цивільного судочинства в той же суд в іншому складі суддів.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Григорєва В.Ф. Воронцова С.В. Миронцов В.М.