Постанова № 37786492, 18.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14164/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сабріз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сабріз» до Київської регіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України про визнання недійсним та скасування рішення та зобов'язання повернути кошти, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сабріз» (далі - Позивач, ТОВ «Сабріз») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці Міндоходів (далі - Відповідач-1, Митниця), Державної казначейської служби України (далі - Відповідач-2, ДКС України) про: визнання недійсним та скасування рішення Митниці від 12.07.2013 року №100260000/2013/230435/2 про коригування митної вартості товарів; стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сабріз» надлишкового сплачені суми митного тарифу 7 643,70 грн. та суми податку на додану вартість в сумі 24 762,40 грн. на загальну суму 32 406,10 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.11.2013 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача Державну казначейську службу України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що неподання Позивачем визначених Митницею додаткових документів підтверджує обґрунтованість сумнівів Відповідача-1 про правомірність формування Позивачем митної вартості імпортованого товару, а відтак позовні вимоги є безпідставними.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на тому, що судом не було надано всебічну та повну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, згідно з контрактом поставки від 01.07.2011 року №32/3, укладеного між підприємством SHANGHAI HANYAN INTERNATIONAL TRADING CO. LTD. - Постачальник (Китай) та ТОВ «Сабріз» - Покупець (Україна), Постачальник на базисних умовах FOB-Шанхай (Інкотермс 2010) і в порядку, визначеному Контрактом, зобов'язується достачити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти товар і сплатити до нього обумовлено Контрактом ціну.

У зв'язку з проведенням імпортної операції Позивачем до Митниці подано вантажну митну декларацію від 02.07.2013 року №100000000/2013/139473 (далі - ВМД) для митного оформлення імпортованого Позивачем за вказаним вище контрактом товару - засоби для догляду за взуттям.

Митна вартість товару Позивачем визначена за ціною договору. На підтвердження заявлених відомостей ТОВ «Сабріз» подані наступні документи, зокрема, зовнішньоекономічний контракт від 01.07.2011 року №32/3; інвойси від 15.05.2013 року №HY-130511 на суму 40 187,71 доларів США та №HY-130511 на суму 2 700,00 доларів США; інвойс від 21.12.2013 року №HY-121210 за попередньою поставкою товару; лист Постачальника від 11.07.2013 року, що останнім жодних інших послуг окрім купівлі-продажу, Позивачу не надавалися.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду поданих документів Відповідач-1 направив 11.07.2013 року декларанту електронні повідомлення, в яких декларанту було запропоновано надати наступні додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Крім того, було зобов'язано надати переклад українською мовою копії митної декларації країни відправлення відповідно до ст. 254 МК України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог Митниці Позивачем було подано додаткові документи: платіжні доручення, що підтверджують оплату за попередні поставки, лист ТОВ «Сабріз» від 11.07.2013 №б/н, лист компанії SHANGHAI HANYAN INTERNATIONAL TRADING CO. LTD. від 11.07.2013 року №б/н, договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.08.2011 року №106/1/11.

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 12.07.2013 року №100260000/2013/230435/2 з застосуванням шостого (резервного) методу митну вартість товару «засоби для догляду за взуттям» скориговано з 3,9167 долари США/шт. до 5,1453 доларів США/шт., а товару «інструменти ручні побутові» з 3,2938 долари США/шт. до 3,4949 долари США/шт. Крім того, у вказаному рішенні зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв'язку з прийняттям вищевказаного рішення Відповідачем-1 відмовлено у митному оформленні ВМД, а також прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів через митний кордон України 12.07.2013 року №100260000/3/10099.

На підставі встановлених вище обставин, проаналізувавши приписи ст. ст. 51, 53, 54, 55, 57, 58 МК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність застосування Митницею шостого методу при визначенні митної вартості імпортованого Позивачем товару за відсутності можливості застосувати перший - п'ятий методи.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписи ч. 1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару визначено у ст. 53 МК України. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, визначені цією ж статтею.

Тобто, декларанту надається право протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Як було встановлено раніше, на вимогу Митниці Позивачем не було додано, зокрема, договору із третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору.

При цьому колегією суддів враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З наведеного випливає, що у випадку невключення витрат на транспортування у вартість імпортованого товару, декларант зобов'язаний надати транспорті (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваний товарів.

Як було встановлено раніше, до вартості імпортованого Позивачем товару не включалися витрати на транспортування. При цьому ТОВ «Сабріз» зазначено, що останнім до митної вартості товару не було включено жодних інших витрат, у зв'язку з чим необхідність надання Позивачем рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), колегія суддів вважає необґрунтованим.

Крім того, за твердженням Апелянта, останнім подавався до Митниці експертний висновок Київської торгово-промислової палати №Ц-436 від 05.07.2013 року, яким підтверджено обґрунтованість визначеної вартості імпортованого Позивачем товару. Відтак визначена Митницею необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями є безпідставною.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу (ч. 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач-1, вказуючи на наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, жодним чином не зазначає, які саме розбіжності та в яких документах були допущені.

Поряд з цим, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що Позивачем не було подано Відповідачу-1 виписку з бухгалтерської документації та договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Разом з тим, неподання таких документів, на думку суду апеляційної інстанції, не може бути підставою для визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом з огляду на наступне.

Перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначено ст. 57 Митного кодексу України.

Так, згідно ст. 57 МК України 1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами статті 59 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Отже, аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З наведеного випливає, що застосуванню другорядних методів повинна обов'язково передувати процедура консультації між митним органом та декларантом. Однак, як вбачається з матеріалів справи, такої процедури між сторонами проведено не було, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у Відповідача-1 права на застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.

При цьому, зі змісту рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що другий та третій методи визначення митної вартості товару неможливо застосувати у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Однак, у запереченні проти позову Митницею зазначено, що «після проведення заходів порівняння рівня заявленої митної вартості з рівнем подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, було встановлено, що митна вартість таких товарів 5,1454 (товар №1) доларів США/кг та 3,4949 (товар №2) доларів США». Тобто, здійснюючи коригування митної вартості товару за шостим (резервним) методом, Відповідач-1 у власному запереченні проти позову спростовує викладені в рішенні про коригування митної вартості товару висновки щодо відсутності цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає передчасними твердження Окружного адміністративного суду м. Києва про правомірність позиції митного органу при застосуванні шостого (резервного) методу визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару.

Крім того, судова колегія погоджується з доводами Апелянта про те, що рішення про коригування митної вартості товару прийняте Митницею завчасно, оскільки ТОВ «Сабріз», отримавши 11.07.2013 року повідомлення про необхідність подання додаткових документів, був вправі подати останні до 21.07.2013 року включно, у той час як оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару прийнято Відповідачем-1 12.07.2013 року, тобто з порушенням права особи на подання додаткових документів та проведення консультацій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи Апелянта в частині протиправності висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування рішення Митниці від 12.07.2013 року №100260000/2013/230435/2 про коригування митної вартості товарів.

Разом з тим, оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог ТОВ «Сабріз» до ДКС України про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Сабріз» надлишкового сплачені суми митного тарифу 7 643,70 грн. та суми податку на додану вартість в сумі 24 762,40 грн. на загальну суму 32 406,10 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для однозначного висновку про те, що повернуті можуть бути лише сплачені суми. Разом з тим, жодних доказів сплати митних платежів та податку на додану вартість у зв'язку з прийняттям Митницею рішення про коригування митної вартості товару Позивачем не надано. Оскільки юридичного факту, а саме сплати платежів, не було, відсутні підстави для виникнення правовідносин з приводу повернення .помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

У зв'язку з чим підстави для задоволення позову у вказаній частині відсутні.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість тверджень суду першої інстанції щодо правомірності прийнятого Митницею рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сабріз» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сабріз» до Київської регіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України про визнання недійсним та скасування рішення та зобов'язання повернути кошти - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №100260000/2013/230435/2 від 12.07.2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.