Рішення № 37784514, 24.03.2014, Господарський суд Чернігівської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 672-847

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

« 20 » березня 2014 року Справа №927/187/14

За ПОЗОВОМ: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

До ВІДПОВІДАЧА: Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла"

14005, м. Чернігів, вул. Комунальна, 2

Про стягнення 70478,90 грн.

Суддя І.В. Кушнір

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від Позивача: ОСОБА_1 - особисто, паспорт.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" про стягнення 70478,90 грн., в тому числі 61000 грн. основного боргу, 4594,27 грн. пені та 4884,63 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем договору №1 про перевезення вантажів від 12.02.2012.

У судовому засіданні 20.03.2014 Позивачем надана заява, відповідно до якої Позивач просить зменшити позовні вимоги та остаточно стягнути з Відповідача 70246,40грн., в тому числі 61000 грн. основного боргу, 4375,05 грн. пені, 4871,35 грн. - 3% річних. До заяви додані відповідні розрахунки суми пені та 3% річних.

Даною заявою фактично зменшено суму пені та 3% річних у зв'язку з уточненням періодів їх нарахування.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови отримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом Позивача, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказану заяву Позивача як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника у судові засідання 27.02.2014, 12.03.2014 та 20.03.2014 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.

До початку судових засідань 27.02.2014 та 12.03.2014 від Відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю на підприємстві особи, яка б могла належним чином представляти інтереси Відповідача.

Ухвалами суду від 27.02.2014 та від 12.03.2014 розгляд справи було відкладено на 12.03.2014 та 20.03.2014 відповідно.

У судове засідання 20.03.2014 представник Відповідача не з'явився, заяв та клопотань не надіслав.

Про поважність причин нез'явлення представника Відповідача у судове засідання 20.03.2014 останнім суд не повідомлено.

Відповідно до ч.3. ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п.3.9.2. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи, що Відповідач не скористався своїм правом брати участь у судових засіданнях, надати відзив або заперечення на позов з відповідними доказами навіть без явки його представника, суд приходить висновку про розгляд справи за наявними матеріалами та без участі представника Відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд,

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) та Публічним акціонерним товариством "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (Відповідач) був укладений договір №1 про перевезення вантажів (далі - Договір).

Згідно з п.1.1. Договору Виконавець (Позивач) відповідно до даного Договору зобов'язується надавати Замовнику послуги з перевезення вантажів до пункту призначення, в тому числі шляхом залучення за згодою Замовника для виконання перевезень третіх осіб (перевізників), та видачі їх особі, яка має право на одержання вантажів, оформлення відповідної документації, а також: надаватиме інші послуги, пов'язані з перевезенням вантажів відповідно до Замовлення, а Замовник (Відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги.

Відповідно до п.2.2.1., п.2.1.5. Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з перевезення вантажів відповідно до умов п.1.1. цього Договору та згідно із Замовленням, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити вартість наданих послуг.

За умовами п.п.3.1.-3.2. Договору вартість послуг визначається в Замовленні та в подальшому зазначається в Акті наданих послуг. Підставою для проведення розрахунків по даному Договору є підписаний сторонами Акт наданих послуг, рахунок та оригінал товаротранспортної накладної (СМК) з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. Замовник зобов'язаний підписати Акт наданих послуг протягом 1 (одного) банківського дня з моменту його пред'явлення Виконавцем або у такий саме термін письмово повідомити Виконавця про свої заперечення. Замовник зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг протягом 2-3 (двох-трьох) банківських днів з моменту підписання Акту наданих послуг.

Відповідно до п.3.4. Договору Замовник здійснює оплату за Договором у безготівковій та готівковою формою на рахунок Виконавця або за наявністю у Виконавця приходно-касового ордеру, згідно формули 50/50 (50% передоплата та 50% згідно п.3.2. Договору).

Вартість наданих послуг визначена в п.3.5. Договору.

Згідно з п.7.1. Договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 чи повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За період з лютого 2012р. по травень 2013р. Позивачем надані Відповідачу послуги з перевезення вантажу на загальну суму 663770,54 грн., що підтверджується відповідними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за надані послуги з перевезення розрахунок здійснив частково, сплативши 592770,54 грн., що підтверджується копіями банківських виписок, наявних в матеріалах справи.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного між сторонами та скріпленого печатками сторін, за період з 01.01.2012 по 13.11.2013, станом на 13.11.2013 заборгованість Відповідача становила 71000,00 грн.

Як вбачається з копій банківських виписок від 15.11.2013 та від 06.12.2013, що містяться в матеріалах справи, Відповідачем було сплачено 5000,00 грн. та 5000,00 грн. відповідно, тобто 10000,00 грн.

04.02.2014 Позивачем цінним листом була надіслана Відповідачу претензія №1 про сплату 70470,41 грн. заборгованості та штрафних санкцій за договором №1 від 12.02.2012.

З урахуванням викладеного, Позивач просить стягнути з Відповідача 61000,00 грн. основного боргу.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України:

"1. Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

2. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них."

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України:

"1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

2. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

3. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

4. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу."

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України

"Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

Як передбачено ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):

"Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:

"Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору."

За умовами ч.2 ст.193 ГКУ:

"Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором."

Згідно з ч.1 ст.216 ГКУ:

"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:

"Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції."

Згідно з ч.1 ст.218 ГКУ:

"Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. "

Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:

"Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання."

Згідно з п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.7. Договору за несвоєчасну оплату послуг Замовник сплачує пеню, що дорівнює розміру подвійної ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення Відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договору, Позивач у позовній заяві просив стягнути з Відповідача пеню у розмірі 4594,27грн. за період з 12.02.2013 по 18.11.2013 та 3% річних у сумі 4884,63 грн. за період з 28.02.2012 по 08.02.2014 відповідно до наданих розрахунків.

Як вбачається із заяви про зменшення розміру позовних вимог, наданої Позивачем у судовому засіданні 20.02.2014, у зв'язку з уточненням періодів нарахування, остаточно Позивач просить стягнути з Відповідача 4375,05 грн. пені за період з 14.02.2013 по 18.11.2013, 4871,35 грн. - 3% річних за період з 01.03.2012 по 07.02.2014. Відповідні розрахунки пені та 3% річних додані до зазначеної заяви.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів своєчасної оплати за надані послуги перевезення вантажу, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України:

"Судовий збір покладається:

· у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

· у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору."

У п.4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вказано, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.

Також Позивач просив стягнути з Відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 2980,00 грн., пов`язаних з розглядом даної справи.

В обґрунтування даних витрат Позивачем надані договір про надання правової допомоги адвокатом від 28.01.2014, свідоцтво №13 про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.04.1994, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, видаткові касові ордери від 28.01.2014 №1 на суму 2000,00 грн., від 26.02.2014 №2 на суму 980,00 грн., розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу за договором про надання правової допомоги адвокатом.

Крім того, до початку судового засідання 20.03.2014 від Позивача надійшла заява, в якій останній просить покласти судові витрати на Відповідача.

До зазначеної заяви Позивачем додані видатковий касовий ордер від 19.03.2014 №2 на суму 590,00 грн., розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 19.03.2014 за договором про надання правової допомоги адвокатом.

Таким чином, загальна сума витрат на правову допомогу за договором про надання правової допомоги адвокатом від 28.01.2014 складає 3570,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає належним чином обґрунтованою та співрозмірною суму витрат на правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи, в розмірі 3570,00 грн., що підлягає стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Чернігівська кондитерська фабрика "Стріла" (14005, м. Чернігів, вул. Комунальна, 2, ідентифікаційний код 00382295) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 61000 грн. 00 коп. основного боргу, 4375 грн. 05 коп. пені, 4871 грн. 35 коп. - 3% річних, 3570 грн. 00 коп. на відшкодування витрат за оплату послуг адвоката та 1827 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24 березня 2014 року.

Суддя І.В. Кушнір