Рішення № 37784392, 24.03.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2014 р. Справа № 926/171/14

За позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» м.Чернівці

До приватного підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці

Про стягнення заборгованості в сумі 2510,57 грн.

Суддя С.М. Гушилик

За участю представників:

від позивача - Білянський М. І. - юрисконсульт (дов. від 25.12.2013р.)

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: МКП «Чернівцітеплокомуненерго» 05.02.2014р. звернулося з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Чернівці про стягнення заборгованості в сумі 2510,57 грн., в тому числі 2226,10 грн. - сума основного боргу, 94,75 грн. - пеня, 65,47 грн. - інфляційні нарахування, 124,25 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до договору № 491 на постачання теплової енергії в гарячій воді від 19.09.2006 року, укладеного між сторонами, позивач взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами і у визначені вищезазначеним Договором строки. В порушення істотних умов Договору, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості за період з 01.11.2012р. по 31.12.2013р. в сумі 2226,10 грн. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 94,75 грн., 3 % річних в сумі 124,25 грн. та збитки завдані інфляцією в сумі 65,47 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2014 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 24.02.2014 року.

Ухвалами суду від 24.02.2014 року та від 12.03.2014 року розгляд справи було відкладено в зв'язку з нез'явленням представника відповідача.

В судове засідання, яке відбулося 24.03.2014 року, представник відповідача в друге не з'явився, причини нез'явлення суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Отже відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні та представлення відзиву. Всі ухвали господарського суду були направлені відповідачу на його юридичну адресу: АДРЕСА_1, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, проте ухвала суду від 05.02.2014 року повернена без вручення поштою з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи, а тому на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, ухвалами суду від 24.02.2014 року та від 12.03.2014 року відповідач був попереджений про те, що у разі неявки його представника у судове засідання на дату і час зазначений у резолютивній частині вказаної ухвали, судовий розгляд буде проведено без його участі за наявними в справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 24.03.2014 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» укладено договір № 491 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), згідно якого, теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 Договору).

Згідно додатку № 1 до договору №491 від 19.09.2006р. енергопостачальна організація постачає Споживачу теплову енергію на об'єкт - магазин по АДРЕСА_2.

Частиною 2 розділу 2 Договору встановлено, що розмір щомісячної плати за теплопостачання на момент укладення Договору становить 154,63 грн. в тому числі за центральне опалення 4,70 грн. з ПДВ (за 1м3 опалювальної площі при висоті приміщення до 2,5м). Частиною 4 розділу 2 Договору передбачено, що в разі зміни тарифів споживач послуг сплачує за теплову енергію за новими тарифами з дня введення їх в дію.

Теплова енергія надавалася протягом опалювального періоду із жовтня по квітень місяці відповідного року. Кількість спожитої теплової енергії обчислюється теплолічильником або при його відсутності за розрахунком згідно з Правилами користування тепловою енергією.

Згідно п. 1 розділу 4 Договору та ч. 6 ст. 276 ГК України - «Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органам місцевого самоврядування тарифів на підставі показань приладів обліку чи розрахунків».

Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 року N 507-ХІІ - передбачено зміну рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно затверджують або регулюють ціни (тарифи). Рішення Чернівецької міської ради та зміни до них були прийняті на підставі ст.ст. 7, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 Закону України «Про теплопостачання».

Розмір оплати було визначено згідно тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008 року» від 30.12.2008 року № 1031/24, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про встановлення скоригованих двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) води та визнання такими, що втратили чинність рішення виконавчого комітету з цього питання» від 22.02.2011 року № 122/4, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 22.02.2011р. № 122/4, від 30.12.2008р. № 1031/24 щодо встановлення двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) води» від 22 листопада 2011 року № 724/20, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 16.03.2012р. № 140 «Про встановлення тарифів на теплову енергію МКП «Чернівцітеплокомуненерго», рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 року № 1031/24 «Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одно ставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008 року №499/13» та рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 338/10 від 25.06.2013р.

Нарахування проводилися у відповідності до умов діючого договору на підставі затверджених тарифів.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що даний Договір набирає чинності з дня його підписання і діє протягом одного року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п.10.2 Договору).

Дані про визнання зазначеного Договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Стаття 19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року передбачає, що споживач, в даному випадку - відповідач, повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично відпущену теплову енергію, а статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських правовідносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Як вбачається з матеріалів справи, (а саме: журналу обліку використання теплової енергії в гарячій воді на тепловому пункті абонента № 0012 по АДРЕСА_2, звіту про нарахування та оплату, відповідач в період з 01.11.2012 року по 31.12.2013 року отримав теплову енергію на загальну суму 2226,10 грн., проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, за надані послуги не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 2226,10 грн.

Відповідно до п.4.8 Договору та ст.549 Цивільного кодексу України відповідачу було нараховано позивачем пеню в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день розрахунку. Пеня за несвоєчасну оплату послуг за період з 01.08.2013 року по 01.02.2014 року, відповідно до розрахунку проведеного позивачем, становить - 94,75 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується із ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо проведення розрахунку за отриману продукцію, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Зокрема, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в сумі 94,75 грн., а відтак вона підлягає стягненню з останнього.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором, а тому позивачем правомірно нараховано відповідачу за період з 01.12.2012 року по 01.01.2014 року збитки заподіяні інфляцією в сумі 65,47 грн. та 3% річних за аналогічний період в сумі 124,25 грн.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а також заслухавши представника позивача суд прийшов до висновку, що вимоги позивача засновані на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Суд також вирішив, що судові витрати слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (код НОМЕР_1) на користь міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» м. Чернівці, вул.Максимовича, 19-а, (р/р 26034314050000, код 34519280) - 2226,10 грн. боргу, 94,75 грн. пені, 124,25 грн. 3% річних, 65,47 грн. збитків завданих інфляцією та 1827 судового збору.

Повне рішення складено 24.03.2014 року

Суддя С.М. Гушилик