Ухвала суду № 37783918, 18.03.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 р.Справа № 818/8969/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 818/8969/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Насоселектромаш"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Насоселектромаш", звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 30.09.2013 року № 0003741501/9730 та № 0003731501/9727.

Вирішено питання про розподіл судового збору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.14.139 п.14.1 ст. 14, пп.14.1.156 п.14.1 ст. 14, п.57.1 ст. 57, п.87.1 ст. 87, п.126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2013 року податковим органом було проведено камеральну перевірку щодо сплати до бюджету визначеного грошового зобов'язання по авансових внесках з податку на прибуток згідно податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем був складений акт камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 13 вересня 2013 року №926/18-19-15-1-28/32318056/371.

Відповідач зазначає, що при проведенні камеральної перевірки встановлено, що підприємством порушені терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до :

-податкової декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року № 9069934256 від 08.11.2012 року авансовий внесок в розмірі 1/9 податку на прибуток на січень - лютий 2013 року нараховано в сумі - 6108.3 грн. Так за січень 2013 р. за граничним терміном сплати 18.01.2013 року сплачено: 2600.0 грн. - 30.01.2013 p. кількість днів затримки сплати - 12; 58483.0 грн. - 31.01.2013 p., кількість днів затримки сплати 13. За лютий 2013 р. за граничним терміном сплати 20.02.2013 р. сплачено 144,2 грн. - 28.03.2013 p., кількість днів затримки сплати - 36;

-податкової декларації з податку на прибуток за 2012 рік № 9087260108 від 11.02.2013 р. авансовий внесок в розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації на березень грудень 2013 року та січень - лютий 2014 року нараховано в сумі - 47888 грн. Так за березень 2013 р. за граничним терміном сплати 30.03.2013 р. сплачено 145.44 грн. - 30.04.2013 року, кількість днів затримки сплати - 30. За квітень 2013 р. за граничним терміном сплати 30.04.2013 р. сплачено 145.44 грн., - 28.05.201.3 p., кількість днів затримки сплати - 28.

За результатами камеральних перевірок ТОВ «Насоселектомаш» ДПІ у м. Сумах були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року №0003741501/9730, яким застосовано штраф у розмірі 10 відсотків погашених сум податкового боргу в розмірі 6137.38 грн. та від 30 вересня 2013 року №0003731501/9727, яким застосовано штраф у розмірі 20 відсотків погашених сум податкового боргу в розмірі 28.84 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як свідчать встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги в період з 01.01.2013 року до 31.07.2013 року, в тому числі і на дати сплати авансових внесків з податку на прибуток, у позивача існувала переплата з податку на прибуток приватних підприємств.

Так, станом на 01 січня 2013 року переплата складала 339924,63 грн., а станом на 31.03.2013 року 147559,63 грн., що підтверджується актом № 1334-20 17535/10/20.2-45 від 04.04.2013 року звірення розрахунків з бюджетом з податку на прибуток приватних підприємств за 1 квартал 2013 року.

Згідно п.п.17.1.10 Податкового кодексу України платники податків мають право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом. А за п.43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Пункт 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України визначає джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції, що сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Тобто, в даному випадку відповідач повинен був самостійно без будь-якої заяви позивача здійснити зарахування суми надміру сплаченого ним платежу з податку на прибуток у рахунок авансового платежу з податку на прибуток, чого відповідач не зробив. Внаслідок цього і виникла затримка сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Крім того, в акті перевірки № 925/18-19-15-1-28/32318056/372 від 13.09.2013 року зазначено, що сума податку на прибуток в розмірі 2600,00 грн. була сплачена 30.01.2013 року при цьому граничний термін сплати обмежено датою 18.01.2013 року. Вказані доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки зазначена сума (2600,00 грн.) була сплачена позивачем на рахунок відповідного бюджету 15.01.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням №22 від 15 січня 2013 року.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу необґрунтованості доводів відповідача, що зарахування переплати з податку на прибуток підприємств в рахунок сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток може здійснювались тільки на підставі заяви платника податку, оскільки для сплати платниками щомісячних авансових внесків з податку на прибуток виділено спеціальні коди бюджетної класифікації, у зв'язку з чим Держказначейством України відкрито відповідні рахунки, з огляду на те, що п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України не містить зазначених відповідачем обмежень на зарахування переплати.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2014р. по справі № 818/8969/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.