Ухвала суду № 37783078, 20.03.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Ракалович В.М.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"20" березня 2014 р. Справа № 806/235/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Євпак В.В.

Капустинського М.М.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю представника відповідача: Федун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А1586 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А1586 про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити прерахунок та виплатити заборгованість ,

ВСТАНОВИВ:

Колишній військовослужбовець ОСОБА_4 у січні 2014 року звернувся з позовом до військової частини А 1586, у якому просив зобов"язати військову частину А 1586 здійснити перерахунок грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової допомоги у розмірі 40% від грошового забезпечення з урахуванням виплаченої суми, та зобов"язати військову частину А 1586 виплатити йому 5658, 30 грн., безпідставно утриманих з суми грошової допомоги при звільненні як податок з доходів фізичних осіб. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач при звільнені його в запас нарахував грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний рік календарної вислуги без урахування у складі цього грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40%. яку він отримував на день звільнення. Окрім того, через відсутність коштів одноразова грошова допомога була виплачена йому через декілька днів після звільнення з військової служби, і відповідач, помилково вважаючи цю виплату не пов"язаною з виконанням обов"язків військової служби, утримав з неї податок з доходів фізичних осіб у сумі 5658,30 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду Житомирської області від 10 лютого 2014 року позов задоволено повністю. Зобов"язано військову частину А 1586 здійснити перерахунок ОСОБА_4 грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% від грошового забезпечення з урахуванням виплаченої суми.

Зобов"язано військову частину А 1586 виплатити ОСОБА_4 5658,30 грн. безпідставно утриманих з суми грошової допомоги при звільненні як податок з доходів фізичних осіб.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне:

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А2081, яка перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині А 1586. Має 29 років календарної вислуги. Наказом командира 8 армійського корпусу від 08.11.2013 року ОСОБА_4 був звільнений з військової служби у відставку за п. "в" частини шостої (за віком). Наказом командира військової частини А 2081 (по стройовій частині) від 24.12.2013 року № 259 цього числа ОСОБА_4 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. При звільненні йому була нарахована і виплачена одноразова грошова допомога, при обчисленні якої відповідач не врахував щомісячну додаткову винагороду, яка була призначена позивачеві у розмірі 40% місячного грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що в цьому випадку відповідач діяв протиправно, з огляду на слідуюче:

Так, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у разі звільнення з військової служби за віком, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби .

Згідно ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України. Перелік додаткових видів грошового забезпечення (підвищення, надбавки, винагороди, забезпечення) був визначений у додатку 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. N 1294.

Постановою КМ України від 22 вересня 2010 року N 889 була встановлена ще одна щомісячна додаткова грошова винагорода. Із 1 вересня 2013 року вона була встановлена і позивачеві у розмірі 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 38.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329, військовослужбовцям, звільненим з посад, на які вони були призначені, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 і 38.2 цієї Інструкції (в т.ч. за віком), до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються: оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Із наведеного слідує, що, до складу місячного грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховувалась одноразова грошова допомога при звільненні, необхідно було включити і щомісячну додаткову винагороду, яка була призначена позивачеві у розмірі 40% місячного грошового забезпечення на підставі Постанови КМ України від 22 вересня 2010 року № 889.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку з яким погоджується колегія суддів, що посилання відповідача в його запереченнях на пункт 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (затверджена наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489) є помилковим, оскільки в зазначеному пункті Інструкції йдеться про обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (матеріальна допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова допомога на початкове обзаведення, тощо), які дійсно обчислюються без врахування передбаченої Постановою КМ України від 22 вересня 2010 року № 889 винагороди, а не про одноразову грошову допомогу при звільненні, яка в перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення не входить, а отже відповідач зобов'язаний перерахувати суму одноразової грошової допомоги при звільненні і виплатити позивачеві різницю.

Що стосується порушеного права позивача при утриманні із суми одноразової грошової допомоги податку з доходів фізичних осіб, то колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Всупереч цим вимогам, позивача виключили зі списків особового складу військової частини без його згоди, не виплативши йому одноразової грошової допомоги. Даний факт апелянтом визнається і в апеляційній скарзі. Зазначена допомога була виплачена позивачу через 3 дні після звільнення, що й потягло за собою небажані для позивача наслідки.

Відповідно до пункту 168.5 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Оскільки відповідач помилково вважав, що позивач не має права на відповідну компенсацію, так як на час виплати одноразової грошової допомоги (через 3 дні після звільнення) вже не був військовослужбовцем, а тому повинен платити податок на загальних підставах, тому позивачеві втрата його доходу компенсована і не була.

Колегія суддів не може погодитись з такою позицією відповідача, оскільки одноразова допомога була нарахована позивачеві у зв'язку з виконанням ним обов'язків військової служби, а затримка з її виплатою сталася з вини самого відповідача, який допустив поспішність при звільненні, а тому що до спірних правовідносин повинно застосовуватись правило пункту 168.5 Податкового кодексу України, зміст якого наведено вище.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги зміст листа заступника Голови ДПС України Ігнатова А.П. від 2 серпня 2012 року, копія якого приєднана відповідачем до своїх заперечень, оскільки його тлумачення Податкового кодексу України звужують обсяг прав платників податків, визначений самим кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів ті обставини, на яких грунтуються доводи його апеляційної скарги, в той час як позивачем правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення доказана повністю.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини А1586 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) В.Б. Шидловський

судді: (підпис) В.В. Євпак

(підпис) М.М. Капустинський

З оригіналом згідно: суддя _______ В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "20" березня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_4 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Військова частина А1586 смт.Гуйва,Житомирський район, Житомирська область,12442