Ухвала суду № 37782974, 04.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

04 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-6674/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

04 березня 2014 року м. Одеса Справа № 2а-6674/12/1470

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.

суддів - Бойка А.В.

- Яковлєва О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Спеціалізованої фірми «Мисфа» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 року № 0000982360,

В С Т А Н О В И Л А :

Публічного акціонерного товариства «Спеціалізованої фірми «Мисфа» (далі ПАТ «Спеціалізованої фірми «Мисфа») звернулося до суду з позовом до ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0000982360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17 401,000 грн. (у т.ч. основний платіж - 13 921,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 480,25 грн.).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 12.12.12 року № 0000982360 на суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість збільшено на 17 401,25 грн., у тому числі за основним платежем - 13 921,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 480,25 грн.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ПАТ «Спеціалізованої фірми «Мисфа» є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва як платник податків.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Спеціалізованої фірми «Мисфа» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «ПВК Лоджистик», за наслідками якої складено акт від 16.11.2012 року № 3471/22-100/05473097, у якому, зокрема, встановлено порушення платником податків вимог: підпункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13 921,00 грн.

На підставі цього акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 0000982360, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 17 401,000 грн. (у т.ч. основний платіж - 13 921,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 3 480,25 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит сформовано та обґрунтовано заявлено до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року, нарахованих у зв'язку з послуг з будівництва на підставі податкової накладної і первинних бухгалтерських документах, оформлених належних чином відповідно до норм податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Податковим кредитом в розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В силу вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 № 1401/18696 (далі Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено судом першої інстанції, у вересні 2011 року між позивачем та ТОВ «ПВК Лоджистік» існували господарські операції щодо надання послуг з будівництва на виконання укладеного між ними договору від 22.09.2011 року № 178.

Фактичне виконання спірного договору підтверджується належним чином оформленими накладною, податковою накладною та платіжними дорученнями.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «ПВК Лоджистик» правочину є необґрунтованими належними засобами доказування та є лише припущеннями.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв