Постанова № 37782901, 13.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2014 р. Справа № 814/3079/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Косцової І.П.

за участю секретаря - Півень М. О.

за участю представників позивача -Вдовіченко О.Г., Трипольський О.М.

за участю представника відповідача - Шевчук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства « Вознесенськ Транзит» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства « Вознесенськ Транзит» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Вознесенськ Транзит" (далі - позивач) звернулось з позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просив суд визнати нечинним і скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000042301 від 04.03.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 696 грв. (далі - ПДВ) і застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 924 грв., посилаючись на безпідставность висновків ОДПІ про безтоварний характер правочину із контрагентом, так як вони зроблені всупереч наявних у позивача всіх первинних документів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року - в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ПП "Вознесенськ Транзит", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить постанову суду від 10.10.2013 року -скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив лише з того, що в акті про неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента позивача ПП "Нольга" зафіксовано відсутність у підприємства власних основних фондів, обладнання, працівників окрім директора, а тому не існувало об'єктивної неможливості постачання пального суб'єктом господарювання, який не має для цього жодних виробничих передумов.

Однак з таким висновком суду погодитись неможливо з наступних підстав.

Судом встановлено, що в листопаді-грудні 2012 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо визначення правомірності формування податкового кредиту з ПДВ, задекларованого в податкових деклараціях за жовтень 2011 р., при здійсненні взаєморозрахунків із ПП "Нольга", результати якої оформлені актом від 6 грудня 2012 р. № 3033/22/34024422 (далі - акт перевірки) (а. с. 11-27).

У висновку акту перевірки вказано на порушення ст. 203, ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим правочин позивача із ПП "Нольга" розцінено ОДПІ як нікчемний, а також зазначено про порушення вимог ст. 198 п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6., Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ за жовтень 2011 р., який підлягав сплаті до бюджету в сумі 49321,0 грн.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Нольга" зафіксовано, що підприємство взагалі не має власних основних фондів, обладнання, працівників окрім директора, нерухоме майно за підприємством не зареєстровано, статутний фонд складає 100 грн., особа зареєстрована в квартирі, а тому суд приходить до висновку про об'єктивну неможливість постачання пального суб'єктом господарювання, який не має для цього жодних виробничих передумов (а. с. 53-63).

4 березня 2013 р. ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000042301, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання із ПДВ на 15696,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 3924,0 грн. (а. с. 10).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивач 21 жовтня 2011 р. уклав договір поставки із ПП "Нольга", за умовами якого контрагент зобов'язувався поставити позивачу 10234,38 л дизельного пального, на суму 98250,05 грн. (а. с. 32).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору, ПП "Нольга" здійснило поставку дизельного пального відповідно до податкової накладної на загальну суму 98 250, 05 грв. ПП "Вознесенськ Транзит", за отриманий товар було здійснено оплату відповідно до платіжного доручення № 279 від 24.10.2011 р. в сумі 98250,05 грн. На виконання вимог Податкового Кодексу України ПП "Нольга" виписало ПП "Вознесенськ Транзит" податкову накладну № 103 від 21.10.2011р.

Тобто, лише на підставі лише акту перевірки контрагенту ПП "Нольга" податковий орган зробив висновок щодо нікчемності даної угоди.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Крім того, статтею 1 Закону України від 16.07.99 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, поставка товарів/послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Таким чином, в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із контрагентом правочину.

У разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив всі обставини справи, прийняв постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 254 КАС

України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства « Вознесенськ Транзит» - задовольнити.

Постанову Мколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року по справі за позовом Приватного підприємства « Вознесенськ Транзит» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання нечинним і скасування податкового повідомлення - рішення -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства « Вознесенськ Транзит» - задовольнити. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0000042301 від 04.03.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15 696 грв. і застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 924 грв.,

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2014 року.

Головуючий:

Судді: