Ухвала суду № 37782832, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3842/13-а(у 6-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами позивача Товариства з обмежено відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та відповідача Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» звернулися в суд з адміністративним позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.01.2013 року №0000032310 та №0000042310.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року вимоги позивача задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, з підстав викладених в апеляційних скаргах.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що Окружною державною податковою службою - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010-2011-2012 роки, за наслідками якої складено акт перевірки від 16.01.2013 року № 20/40-50/23-20/30307207.

На підставі встановлених порушень актом перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2013 року №0000032310, №0000042310 якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує відсутністю реальної можливості поставок товарів позивачу його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював за перевіряємий період господарську діяльність з ПП «Укрпромспецкомплект-3», СПД ФОП ОСОБА_5, СПД ФОП ОСОБА_6, ПП «Тімурагро», ТОВ «В.С.В.-Агро», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», Фермерським господарством «Себек-2007», ТОВ «Агроперпектива» на підставі укладених договорів поставки товарів на сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу, горох, ячмінь фуражний, насіння соняшника, пшеницю , копії яких наявні в матеріалах справи.

За умовами укладених договорів визначено, що «в товарно-транспортній накладній при відправлені товару повинно бути вказано в графі відпуск дозволив оригінальна печатка відправника на всіх 4-ох оригіналах (п.5.3. договору)»; «при відправлені автотранспорту з товаром повинні бути належним чином оформлені наступні товаросупровідні документи: товарно-транспортна накладна з печаткою відправника форми 1-ТН, сертифікат якості або посвідчення якості на партію товару (п.5.4. договору)»; «постачальник зобов'язаний самостійно і за власний рахунок забезпечити транспортування товару до пункту призначення (п.5.6. договору)»; «факсокопія ваги нетто відвантаженого товару (п.5.7. договору)»; «постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання з поставки товару з дати прийняття товару в пункті призначення (п.5.12 договору)»; «постачальник передає експедитору позивача товарно-транспорту накладну з відмітками одержувача про прийняття товару (останнє речення п.6.1. договору)».

В матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт дійсної поставки товару СПД ФОП ОСОБА_5 та ПП «Тімурагро», а ТОВ «В.С.В-Агро» за контрактом №к1009-2233. Такими документами повинні були бути відповідні товарно-транспортні накладні з відмітками постачальників і отримувачів (експедиторів) позивача, сертифікати якості або посвідчення якості на партію товару, документ ваги нетто відвантаженого товару.

Порядок перевезень автомобільним транспортом врегульовано Наказом Мінтрансу України №363 від 14.10.1997 року затверджено «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні».

Зазначені правила перевезень вантажів визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту-перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Згідно пункту першого Правил встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

У відповідності до положень пп.11.1. Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (пп.11.5 Правил).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пп.11.6, 11.7 Правил).

Колегія суддів приходить до однозначного висновку з судом першої інстанції, що вказані нормативно-правові вимоги і порядок оформлення перевезення цілком відображені у договірних відносинах позивача з СПД ФОП ОСОБА_5 та ПП «Тімурагро», ТОВ «В.С.В-Агро».

Документи перевізників позивача не стосуються відносин позивача та постачальника товару з СПД ФОП ОСОБА_5 та ПП «Тімурагро», ТОВ «В.С.В- Агро», які повинні мати власні самостійні документи щодо відносин поставки, в тому числі з питань перевезення вантажу.

В частині нарахування штрафних санкцій податковий орган безпідставно застосував ставку 50 %, замість загальної 25%, оскільки вимоги п.123.1. ст. 123 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані, у зв'язку з скасуванням в судовому порядку податкового повідомлення-рішення №0000012310 від 03.04.2012 року, що обумовлює відсутність обставин, які зумовлюють повторність визначення податкового зобов'язання/зменшення суми бюджетного відшкодування, тому в даному випадку підлягає застосуванню ставка штрафної санкції в розмірі 25 відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що СПД ФОП ОСОБА_6 (контракт к1009-3614, елеватор ВАТ «Сингаївський КХП»), ТОВ «В.С.В.-Агро» (контракт к1009-2265, Урожайненський КХП), ПП «Павлоград-Інвест-Агро» (елеватор Павлоградський КХП), Фермерське господарство «Себек-2007» (елеватор Павлоградзернопродукт), ТОВ «Агроперпектива» (елеватор Михайлівський зерносклад ЛДУ) поставляли позивачу товар на умовах EXW (франко-склад/елеватор - Інкотермс 2010, зі складу постачальника, тобто без здійснення перевезень продавцем.

В підтвердження товарності операцій позивачем надано суду копії складських квитанцій на зерно, витяги з реєстру складських документів на зерно, що засвідчують обставини як переоформлення зерна з контрагентів на ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД», так і погашення вказаних складських квитанцій.

Згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2013 року вказаними вище елеваторами (підприємствами де зберігався товар) надано суду належним чином завірені копії вагових відомостей, карточок аналізу зерна з відомостями про контрагентів позивача, складських квитанцій на зерно з відміткою «погашено».

У відповідності до положень ст. 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Наявні в матеріалах справи складські квитанції на зерно спростовують доводи податкового органу про безтоварний характер операцій.

Доводи відповідача про необхідність наявності у позивача додатково карантинних сертифікатів, спростовуються наведеними випадками, у яких об'єкти регулювання переміщуються територією України за наявності карантинного сертифіката визначені положеннями статті 29 Закону України «Про карантин рослин».

При цьому, пункт 23 Постанови КМ України № 705 від 12.05.2007 року «Про деякі питання реалізації Закону України «Про карантин рослин» передбачає, що карантинний сертифікат видається на об'єкти регулювання у разі: 1) транспортування імпортованих об'єктів регулювання, які зберігалися, перепаковувалися, розділялися на частини, змішувалися з іншими вантажами; 2)вивезення або ввезення об'єктів регулювання у карантинну зону. Інші підстави для цього відсутні.

Вказані вище обставини у відносинах між позивачем та його контрагентами були відсутні, а тому підстави для видачі карантинних сертифікатів відсутні.

За травень 2010 року ФОП ОСОБА_6 надав позивачу податкові накладні №1805 від 18.05.2010 року та №2705 від 27.05.2010 року на загальну суму податку на додану вартість в розмірі 5000 гривень, суми якого включені до складу податкового кредиту за травень 2010 року.

В матеріалах справи наявний лише договір №16 від 11.05.2010 року укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_6, та наявні акти здачі-приймання виконаних робіт до договорів № 15 та №16 від 11.05.2010 року, що свідчить про безтоварність вказаних операцій.

Разом з тим, посилання в акті перевірки на фіктивність нікчемність договору є суб'єктивною думкою перевіряючого та не тягне за собою жодних юридичних наслідків для позивача.

Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Доводи апелянта про наявність умислу на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 вищевказаного Закону України, п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Згідно пп.7.3.1. п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2. ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Твердження апелянта про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з огляду на наявність кримінальної справи, яка порушена за фактом фіктивного підприємництва не заслуговують на увагу з урахуванням положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Акт перевірки не містить жодних обставин, якими офіційно встановлено підробка директором ПП «Укрпромспецкомплект-3» накладної на товар №110 (т.2. а.с.128) та податкової накладної №110 від 05.04.2011 року (т.2 а.с. 177), а тому вказані документи є достатніми підставами для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивачем.

На момент укладання договорів, на яких ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентами, а також під час здійснення господарських операцій, контрагенти були зареєстровані в податкових органах як платники податку на додану вартість, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень від 31.05.2013 року №0000032310 та №0000042310.

Твердження апелянтів не ґрунтуються на належній доказовій базі та правильному трактуванні норм права.

Суд першої інстанції вірно застосував норми податкового законодавства України, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтами рішення.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги позивача Товариства з обмежено відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та відповідача Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 24.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.