Постанова № 37782703, 12.03.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/448/14

12 березня 2014 року 15год. 30хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Лукащик Ю.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Грищук О.Ф., Кушнір О.С.,

відповідача: представник Довгалюк І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що при проведенні перевірки відповідачу надавався весь обсяг первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій з контрагентом ПрАТ «Агентство економічної безпеки». Однак, відповідачем бухгалтерські документи не були взяті до уваги, в той же час, відповідач, як на доказ нереальності господарської операції послався на акт зустрічної перевірки контрагента. Позивач зазначає, що такі дії відповідача суперечать нормам податкового законодавства, акт перевірки не містить жодного доказу на підтвердження висновків відповідача, отже наведені в акті висновки відповідача є необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення належать до скасування.

Представники позивача в судовому засіданні надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві. Просили позов задовольнити повністю.

Відповідач в судовому засіданні надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в письмових запереченнях. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить до задоволення, при цьому виходить з наступного.

Так, посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2010р. при здійсненні взаєморозрахунків з ПрАТ «Агентство економічної безпеки» про що складений акт №683/17-16-22-01/13990932 від 19.09.2013р. (а. с. 13-30 т.1).

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем, пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 297801грн., в т.ч. за липень 2010р. на суму 99995грн., за серпень 2010р. на суму 63713грн., за вересень 2010р. на суму 53987грн., за жовтень 2010р. на суму 80106грн.

Також висновком було встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток за 2010 рік на загальну суму 546422грн., в т.ч. за 3 квартал 2010р. в сумі 273211грн., 4 квартал 2010р. в сумі 273211грн.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем, з урахуванням вимог п.102.1 ст.102 ПК України ( податкова декларація з ПДВ за серпень 2010 з виправленням помилок у липні 2010 подана до відповідача 20.09.2010р. (а. с. 14-16 т.2), а відтак сума грошового зобов'язання визначена в межах 1095 днів), були винесені податкові повідомлення рішення:

- №0004542342 від 03.10.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового

зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 683027,50грн., з яких 546422грн. основного платежу та 136605,50грн. штрафних санкцій (а. с. 11 т.1);

- №0004552342 від 03.10.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового

зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 167616,25грн., з яких 134093грн. основного платежу та 33523,25грн. штрафних санкцій (а. с. 12 т.1).

Зазначені вище по тексту постанови висновки акту перевірки обґрунтовані відповідачем тим, що до Державної податкової інспекції у м. Рівному ГУ Міндоходів в Рівненській області від ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області надійшов лист від 01.08.2013р. за №1699/22-10 (вх. №490/7/0301-27) «Про направлення матеріалів перевірок», яким отриманий акт про неможливість проведення перевірки суб'єкта господарювання ПрАТ «Агентство економічної безпеки» (код ГДРІІОУ 20852449) за період: 01.07.2010р. 29.02.2012р. від 31.07.2013р. за № 142/22-10/20852449.

В подальшому, в акт перевірки відповідача вкладений повністю зміст акту зустрічної звірки контрагента ПрАТ «Агентство економічної безпеки» (а. с. 239-250 т.1).

Вважаючи зустрічний акт перевірки належним та достатнім доказом, відповідач прийшов до висновку про проведення позивачем транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а відтак вчинені позивачем господарські операції з його контрагентом не мають реального товарного характеру та суперечать інтересам держави.

Однак, суд не погоджується з наведеними висновками відповідача та виходить з наступного.

Так, у перевіряємому періоді позивач здійснював господарські операції з контрагентом ПрАТ «Агентство економічної безпеки».

З'ясовуючи реальність господарських операцій, судом встановлено наступне.

25 серпня 2008р. позивачем укладена Угода з вказаним контрагентом про надання послуг по охороні №303/22.

Предметом вказаної Угоди є надання послуг по забезпеченню охорони об'єктів, а також здійснення комплексу інших правових заходів та досліджень. Об'єктом охорони, згідно Угоди, є лінійна частина магістрального нафтопродуктопроводу, притрасових споруд та обладнання на ділянці 43: від 123км до 351км; від 433км до 441км; траса «В» 0-9км відповідно до технічної документації. 30 грудня 2008р. укладений Додаток до Угоди від 25.08.2008р. (а. с. 35-41 т.1).

Зазначені господарські операції з надання послуг оформлені такими документами: податковими накладними, актами здачі-прийняття виконаних робіт, звітами про наслідки виконаної роботи (а. с. 42-49, 163-177 т.1). Отримані послуги позивачем повністю оплачені, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а. с. 50-55).

Вказані документи, надавалися позивачем до перевірки, що вбачається як з акту перевірки, так і не заперечується сторонами в засіданні.

Жодних зауважень та сумнівів у їх достовірності відповідачем не висловлено.

Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував валові витрати та податковий кредит у перевіряємому періоді, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (а. с. 191 т.1). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

Крім того, реальність надання послуг ПрАТ «Агентство економічної безпеки» позивачу, підтверджується також: повідомленнями контрагента про виявлені порушення під час здійснення охорони об'єктів, повідомленнями про кількість працівників охорони та кількість транспортних засобів, які були задіяні для охорони об'єктів, інформацією про проведену роботу по охороні об'єктів (а. с. 192-222 т.1).

На підставі вказаних повідомлень, позивач звертався в органи внутрішніх справ для проведення відповідних розслідувань, на що отримав відповідь (а. с. 223-228 т.1), що також є беззаперечним доказом на підтвердження фактичного отримання послуг від ПрАТ «Агентство економічної безпеки».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту у перевіряємому періоді по взаємовідносинах із контрагентом ПрАТ «Агентство економічної безпеки» .

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати, зокрема, на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинні на час виникнення спірних правовідносин), визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. А згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Згідно з пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом та повинна відповідати вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Отже, визначено, що нарахування податкового кредиту може здійснюватись лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Посилання відповідача на акт зустрічної перевірки контрагента як на доказ нереальності вчинених позивачем господарських операцій, судом до уваги не беруться з огляду на таке.

Як вбачається із акту зустрічної перевірки від 31.08.2013р., 26.07.2013р. працівниками податкового органу Залізничного району м. Львова ГУ Міндоходвів у Львівській області здійснено вихід на юридичну та фактичну адреси ПрАТ «Агентство економічної безпеки» м. Львів, вул. Папоротна 10/7 для вручення наказу та направлення про проведення перевірки посадовим особам. Однак, на момент виходу за вказаною адресою встановлено відсутність посадових осіб, про що складений відповідний акт.

Разом з тим, із з акту зустрічної перевірки вбачається, що підприємство ПрАТ «Агентство економічної безпеки» належним чином зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та є платником податків. За період з 01.07.2010р. по 29.02.2012р. податкова звітність ПрАТ «Агентство економічної безпеки» подавалась належним чином, крім того вказаним підприємством формувались податкові зобов'язання (а. с. 242-243 т.1).

Також, в судовому засіданні встановлено, що 23.09.2013р. ПрАТ «Агентство економічної безпеки» направило податковому органу Залізничного району м. Львова ГУ Міндоходвів у Львівській області письмові пояснення за №235-А із копіями документів, що стосуються взаємовідносин щодо формування податкового кредиту за липень-жовтень 2010р. з ДП «ПрикарпатЗахідтранс» (а. с. 160-163 т.1).

Враховуючи викладене суд вважає безпідставним посилання відповідача лише на акт зустрічної перевірки контрагента позивача.

Також відповідач, на обґрунтування правомірності висновків акту перевірки позивача, посилається на те, що у акті зустрічної перевірки встановлені господарські операції ПрАТ «Агентство економічної безпеки» з іншими контрагентами по ланцюгу постачання, які спрямовані на надання податкової вимоги з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та які не мають реального товарного характеру.

В той же час відповідачем не наведено жодного доказу, що послуги, які мали надаватися переліченими в акті зустрічної перевірки постачальниками для ПрАТ «Агентство економічної безпеки», безпосередньо пов'язані з охороною лінійної частини магістрального нафтопродуктопроводу, притрасових споруд та обладнання ДП «ПрикарпатЗахідтранс». Більше того, в судовому засіданні встановлено відсутність обізнаності податкового органу, що саме шість контрагентів мали надавати для ПрАТ «Агентство економічної безпеки»: продавати товари, виконувати роботи чи надавати послуги.

Вказане додатково свідчить про те, що акт зустрічної перевірки, в даному випадку, не може бути належним доказом на підтвердження нереальності господарських операцій між ДП «ПрикарпатЗахідтранс» та ПрАТ «Агентство економічної безпеки».

Підсумовуючи, суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини («Булвез АД проти Болгарії» від 22 січня 2009р., «Центр підтримки бізнесу проти Болгарії» від 18 березня 2010р., «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007р.) забороняє визначення податкових зобов'язань платника податків в залежності від правовідносин його контрагентів із третіми особами.

Крім того, на момент існування господарських правовідносин між позивачем і вказаним вище суб'єктом господарювання, останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, належним чином був зареєстрований платником ПДВ. Відтак, віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум ПДВ, сплачених цим постачальникам в ціні за отримані послуги, є правомірним і таким, що відповідає вимогам п.5.2.1, п.5.2, абз.4 пп.5.3.9. п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні було встановлено безпідставність тверджень відповідача про безтоварний характер операцій між позивачем та контрагентом, вказаним в акті перевірки.

Таким чином, відповідачем на надано доказів на підтвердження висновків, що були наведені в акті перевірки, а також не надано суду підтверджень, які б вказували на його звільнення від доказування на підставі ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, судом не було встановлено вчинення позивачем порушень порядку відображення в деклараціях сум податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Досліджені в судових засіданнях документи первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджують правильне формування валових витрат та податкового кредиту. Ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлюють обов'язку платника податків, здійснювати перевірку сплати податку своїми постачальниками або контрагентами своїх постачальників чи перевірку факту надання такими суб'єктами господарювання податкової звітності. Законодавство України також не містить вимоги до покупця підтверджувати в будь-який спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника. Протилежний висновок суперечить не лише змісту законодавства України, а й практиці Європейського суду з прав людини як джерело права («Бульвез АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 р., «Центр підтримки бізнесу проти Болгарії» від 18 березня 2010 р., «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007р.).

Зважаючи на вище викладене, позов позивача належить до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0004552342 та №0004542342 від 03 жовтня 2013 року визнати протиправними та скасувати у повному обсязі.

Присудити на користь позивача - дочірнього підприємства "ПрикарпатЗахідтранс" Південно-Західного відкритого акціонерного товариства трубопровідного транспорту нафтопродуктів із Державного бюджету судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.