Ухвала суду № 37781483, 24.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3131/14 Справа № 201/13638/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Демченко Е.Л. Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Городничої В.С.

при секретарі - Денисенко А.Л.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2014 року по справі за позовом комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпропетровської міської ради (далі - КП «Теплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що вони надають теплову енергію в квартиру АДРЕСА_1, згідно особливого рахунку НОМЕР_1 відповідальним квартиронаймачем є відповідач ОСОБА_3, який мешкає за даною адресою разом з іншими членами сім`ї.

Зазначали, що оплату за послуги з жовтня 2009 року по жовтень 2013 року ОСОБА_3 не здійснює, у зв'язку виникла заборгованість в розмірі 12.419 грн.84 коп., яку вони просять стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2014 року позовні вимоги КП «Теплоенерго» задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 6.336 грн.97 коп. та судові витрати в сумі 229 грн.40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2014 року та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог КП «Теплоенерго» у повному обсязі, зазначаючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, обговоривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин у справі та їх повноту, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду.

Частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, суд на підставі доказів дійшов до правильного висновку про те, що відповідач отримував послуги з теплопостачання та їх не оплачував.

Згідно ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1. На підставі відкритого особового рахунку за НОМЕР_1 є абонентом послуг позивача та користується послугами постачання теплової енергії до його оселі.

З довідки КП «Теплоенерго» від 31 жовтня 2013 року вбачається, що станом на 01 жовтня 2013 року у ОСОБА_2 існує заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення у розмірі 12.419 грн.84 коп. (а.с.5).

Відповідно до п.п.1,9 п.29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення споживач має право на зменшення розміру плати у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення від їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, а також на звільнення від плати за послуги у разі їх ненадання.

Статтями 10,60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Місцевий суд під час розгляду справи, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши обставини справи, в межах строку позовної давності, дійшов правильного висновку та обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України та наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.7,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо-та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Статтями 20,21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання згідно з типовим договором.

Із матеріалів справи убачається, що між сторонами відсутній письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг, проте послуги відповідачу з опалення та гарячого водопостачання надавалися, а відповідач їх приймав та не оплачував. Таким чином, відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для не стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.

Таким чином, неукладення відповідачем договору про надання послуг не звільняє його обов'язку оплатити отримані послуги.

Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи знаходиться копія ухвали суду від 22 жовтня 2013 року, яка ніким не посвідчена, є хибними, оскільки даний документ є ксерокопією, оригінал якого завірений судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не взято до уваги, що позов пред'явлено лише до ОСОБА_2, проте в квартирі зареєстровано дві особи, колегія суддів вважає безпідставними, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.12 постанови «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 21 червня 2009 року №5, що при пред'явленні позову до частини відповідачів (наприклад, при солідарному обов'язку боржників згідно зі ст.543 ЦК України) суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Лише у випадку неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин (наприклад, при розгляді справ про захист гідності, честі та ділової репутації за участю засобів масової інформації) суд залучає його чи їх до участі у справі зі своєї ініціативи (ст.ст.32,33 ЦПК)). Мотиви, з яких суд визнав неможливим розгляд справи без зазначених осіб, повинні бути зазначені в ухвалі, копія якої разом з копією позовної заяви невідкладно надсилається залученим особам.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Частиною 2 ст.308 ЦПК України визначено, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2014 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 13 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: