Рішення № 37780922, 18.03.2014, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/468/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

18.03.2014 р. Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Павленко І. В.

при секретарі Жовтій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Калинівка справу за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в позовній заяві вказує, що 21.11.2004 року ВАТ КБ «Надра» (відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» найменування юридичної особи Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» змінено на Пубцічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра») та ОСОБА_3 уклали договір №24/11/2004/840-АВ/68, відповідно до якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 12995 дол. США для споживчих потреб, зі сплатою 15,5% річних за користування кредитом.

Отримання коштів підтверджується заявою на видачу готівки №NL-1 від 24.11.2004 року, згідно якої ОСОБА_3 отримав грошову суму у розмірі 12 995 доларів США.

Відповідно до п.п.3.4.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом.

Згідно п.5.2. кредитного договору, у разі порушення позичальником строку сплати мінімального необхідного платежу по погашенню кредиту, визначених умов кредитного договору, позичальник спочує банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

24.11.2004 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3 укладено додатковий правочин №1 до кредитного договору №24/11/2004/840-АВ/68.

Відповідно до даного додаткового правочину п.3.4. кредитного договору викладений в слідкуючій редакції: «Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за фактичною кількістю календарних днів у періоді. Роком погоджується сторонами період, що дорівнює 360 календарних днів. В місяці враховується фактична кількість календарних днів. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту».

Відповідно до п. 2 додаткового правочину, цей додатковий правочин вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за кредитним договором №24/11/2004/840-АВ/68 від 24.11.2004 року.

На забезпечення виконання зобов'язань позичальник згідно кредитного договору між ВАТ КБ «Надра» Філія Вінницьке РУ та ОСОБА_2 24 листопада 2004 року укладено договір поруки.

Відповідно до п.п. 1.1 даного договору поруки, поручитель поручається за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору №24/11/2004/840-АВ/68 від 24.11.2004 року.

Станом на 27.11.2013 рік заборгованість позичальника за кредитним договором становить: 1983 долари 04 цента США, що відповідно до курсу долара США до гривні встановленого НБУ на дату розрахунку заборгованості, еквівалентно 15850 грн. 44 коп. в тому числі: - відсотки 426,46 доларів США, що еквівалентно 3408,70 грн.; пеня - 1556 доларів США, що еквівалентно 12441,74 грн.

На даний час кредитна заборгованість відповідачем не погашена, тому позивач звертається з даним позовом до суду.

В судове засідання представник позивача за довіреністю Самолюк Ю.І. не з'явилася, однак від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Представники відповідача ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на письмове заперечення, наявне в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позові необхідно відмовити з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ПАТ КБ «Надра» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №24/11/2004/840-АВ/68 від 24.11.2004 року.

Відповідно до даного договору позичальник ОСОБА_3, отримав в ПАТ КБ «Надра» кредитні кошти. При цьому сторони встановили пунктом 8.5. договору строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів відповідно до п.п.3.4.2. та 3.4.3. до п'ятого числа поточного місяця.

Кінцевий термін повернення кредиту - 24.11.2009 року. Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідач перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з 07 березня 2007 року, в той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом банк звернувся 31 січня 2014 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Так, ч. 1 ст. 261 ЦК України вказує, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У даному випадку, відповідно умов кредитного договору (п.п.3.4.1, 3.4.2) позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) в розмірі та в строки, визначені договором та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення графіку повернення кредиту та процентів за користування ним. Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами кожного 5 числа місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Таким чином, вважаємо, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо основної вимоги, а вказівка на строк дії договору до його повного виконання не є тією подією, яка має неминуче настати, а тому строк або термін дії договору не може визначатися у такий спосіб.

Крім того, як вбачається з умов п.1.2.договору даний кредит надавався позичальнику для придбання товару (продукції), відповідно ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» носить ознаки споживчого кредиту.

За правилами п.7 ч.ІІ ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту строк давності якого минув.

Аналогічні позиції викладені у постановах ВСУ від 06.11.2013 року у справі 6-11цс13 та ВССУ від 12.06.2013 року і 20.11.2013 року.

Також, позивач в позивній заяві просить суд стягнути з відповідачів, на підставі п. 5,2 договору, пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. При цьому, як вбачається із розрахунку сум заборгованості, позивач розраховує пеню строк за один рік, але починаючи з дня звернення до суду. Однак, жодна норма чинного законодавства не містить зазначений порядок розрахунку пені. Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається ст.610ЦК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.551 ЦК України та умов договору (п. 5.2) розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання визначений у розмірі 1% від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не обмежується.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення і до тих пір поки зобов'язання не буде виконано, її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Аналогічні висновки містяться в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2011 року та від 7 листопада 2012 року.

Отже аналіз норм ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що вимога про стягнення пені починається з дня (місяця) , з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою, а відтак, позивачем пропущений строк позовної давності, як до вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором і відсотками, так і за вимогами про стягнення пені.

Також, відповідно до норм п.4 ст.559 ЦК України «...порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Так як, позивач до матеріалів справи надав дві вимоги, які датовані 09.02.2007 року та 03.02.2014 року, а строк виконання основного зобов'язання сплив 24.11.2009 року, можна зробити висновок, що порука припинилася 24.05.2010 року, тому у позивача відсутні правові підстави вимагати поручителя виконувати взяті на себе зобов'язання.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, то вимоги щодо стягнення судового збору з відповідача у розмірі 243 грн. 60 коп. задоволенню не підлягають.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 251-253,256,257,258,261, 266,267,549, ч.4 ст. 559 ЦК України, ст.ст. 8,10,11,60, 209,212,213-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: