Постанова № 37780512, 18.03.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"18" березня 2014 р. Справа № 902/1548/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Чекеренда Т.М.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Шейгець (довіреність №4 від 18.03.14р.);

Вакуляк О.В. (довіреність №5 від 18.03.14р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги Позивача-Товариства з обме-женою відповідальністю «Кусто Агро Трейдинг» на рішення господарсткого суду Вінницької області від 28.01.2014р. у справі №902/1548/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кусто Агро Трейдинг» м.Київ

до Фермерського господарства «Слобідське»

с.Клекотина Шаргородського району Віннийької області

про стягнення 22 799 грн. 86 коп. збитків,-

Представникам Відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.02.2014р. у справі №902/1548/13 (суддя Нешик О.С.) відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кусто Агро Трейдинг» (надалі в тексті - Товариство) до Фермерського господарства «Слобідсь-ке» (надалі в тексті - Фермерське господарство) про стягнення 22 799 грн. 86 коп. збитків.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що збитки виникли внаслідок витрат, які понесло Товариство, сплативши елеваторній компанії суму коштів за доведення зерна до якості, передбаченої договором купівлі-продажу від 25.12.2012р. На час приймання першої партії зерна сої для складського зберігання Позивач, як покупець зерна, був обізнаний, що якість продукції, яка поставляється, не відповідає умовам договору, проте повідомив про це продавця ли-ше 18.03.2013, направивши претензію про відшкодування збитків, тобто після того, як приймання зерна сої було повністю завершено. Фермерське господарство, як продавець за договором від 25.12.2012р., передаючи зерно покупцеві, не знав і не міг знати про його невідповідність вимогам по якості, оскільки лабораторні дослідження зерна сої фермерським господарством не проводи-лись, що не заперечується сторонами.(арк.справи 143-149).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Вінницької області від 28.01.2014р. у даній справі, Товариство подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а також неправи-льно застосував норми матеріального та процесуального права. Вважає неправомірним висновок суду про відсутність вини продавця у заподіянні збитків та відсутність склад цивільного правопо-рушення. Однак зауважує, що вмотивовуючи даний висновок, місцевий господарський суд не за-перечує факту понесених Товариством збитків внаслідок поставки неякісного товару. Вважає без-підставним покликання суду на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, оскільки дані норми регулюють від-шкодування позадоговірної шкоди та підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, які не є предметом спору. Також відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначає, що Відповідач не знав і не міг знати про його невідповідність вимогам якості, оскільки поставка то-вару припинилась 14.01.2013р., а претензія була направлена 18.03.2013р. - тобто у двомісячний тер-мін. На думку Скаржника, зазначений строк повідомлення Продавця про неякісний товар є достат-ньо розумним, тому висновок суду про неповідомлення Відповідача про неякісний товар є непра-вомірним.(арк.справи 154-158).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 27.02.2014р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.(арк.спра-ви 152).

Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів Скарж-ника, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задово-лення.(арк.справи 161-165).

В судове засідання 18.03.2014р. представник Позивача не з'явився, хоч про час та місце розгляду скарги сторону було повідомлено у встановленому порядку.(арк.справи 159).

Проте, така неявка не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою від 27.02.2014р. у даній справі явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи надають можливість розглянути скаргу по суті.

Представники Відповідача у судовому засіданні 18.03.2014р. заперечили проти вимог апе-ляційної скарги в повному обсязі та просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залиши-ти без задоволення. Зазначили, що у відзиві на апеляційну скаргу повністю обґрунтували безпідс-тавність заявленого позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуа-льного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2012р. ТзОВ «Елеваторна компанія «Кряж» (нова назва - ТзОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро»), діючи як зерновий склад та ТзОВ «Кусто Агро Трейдінг»-поклажодавець уклали Договір складського зберігання №20-Ж (надалі в тексті - Дого-вір складського зберігання), відповідно до якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерно-вий склад зобов'язується прийняти сільськогосподарську культуру врожаю 2012р. (надалі - зерно) на зберігання на визначених цим договором умовах і в установлений строк повернути його у стані, передбаченому цим договором та законодавством, поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач.

Розрахунки проводяться шляхом банківського переказу на поточний рахунок зернового складу або внесення готівки в касу зернового складу.(п.5.1 Договору складського зберігання).

Надані Зерновим складом послуги оплачуються у відповідності з базовими тарифами (ціна-ми) згідно Додатку №1, враховуючи податок на додану вартість (ПДВ).(п.5.4 Договору складсько-го зберігання).

Згідно п.8.2 - Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до виконання сторо-нами своїх зобов'язань. Договір підписано директорами ТзОВ «Елеваторна компанія «Кряж» та Товариства, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 25-32).

Матеріалами справи стверджено, що 25.12.2012р. Товариство-покупець та Фермерське гос-подарство-продавець уклали договір купівлі-продажу №П091ВІ-С (надалі в тексті - Договір), від-повідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця сою для техніч-них потреб врожаю 2012 року (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору. Поставка товару здійснюється на умовах FCA Вінницька об-ласть, Шаргородський район, с.Клекотина (згідно правил Інкотермс 2010), склад продавця - «Еле-ватор».

Пунктом 2.2 Договору сторони погодили показники якості товару, а саме: вологість не біль-ше 12%; сміттєва домішка (сор) не більше 2%; білок не менше 35%; вміст олії не менше 21%.

Залікова вага та якість продукції визначаються згідно реєстру накладних на прийняте зер-но Форма 3хС-3, виданого елеватором (п.2.5 Договору).

Продукція постачається та/або відвантажується у повному обсязі в термін до 10 січня 2013р. включно. Постачання продукції покупцеві підтверджується наступними документами: складською квитанцією зернового складу; видатковою накладною, виписаною за довіреністю Покупця; подат-ковою накладною, що заповнена відповідно до чинного податкового законодавства України; ра-хунком-фактурою Продавця з точним зазначенням кількості, ціни Продукції без ПДВ, суми ПДВ, всього до сплати; реєстром накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобо-вою пробою Форма 3хС-3. Право власності на продукцію переходить від продавця до покупця з моменту оформлення зерновим складом складської квитанції на ім'я покупця. Датою переходу права власності від продавця до покупця є дата оформленої складської квитанції на ім'я покупця. Датою постачання продукції вважається дата оформлення складської квитанції на продукцію на ім'я покупця.(п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 Договору).

Покупець сплачує 50% вартості продукції на поточний рахунок продавця протягом 3 бан-ківських днів з дати надання покупцеві документів, перелічених у п.4.2 Договору, залишок 50% по факту відвантаження об'єму, вказаного в п.2.1 Договору.(п.5.1 Договору).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що сторона, яка порушила умови цього договору, відш-кодовує іншій стороні завдані своїми діями або бездіяльністю збитки та втрачену вигоду у перед-баченому чинним законодавством України порядком.

Покупець залишає за собою право відмовитися від приймання продукції у випадку, якщо складська квитанція оформлена без якісних показників продукції або з іншими порушеннями за-конодавства.(п.6.3 Договору).

Договір підписано директорами Товариства та Фермерського господарства і скріплено від-битками печаток сторін.(арк.справи 18-20).

З матеріалів справи вбачається, що через представника Бурдейний П.О., який діяв на підс-таві довіреності №6 від 11.01.2013р., згідно накладної №/-0000000001 від 14.01.2013р. Фермерсь-ке господарство передало, а Товариство - прийняло 438,084 тон сої на загальну суму 1 861 857 грн., які перевезено згідно товарно транспортних накладних протягом 03-14 січня 2013р. Зазначена нак-ладна містить посилання на Договір. Зерновим складом оформлено складські квитанції на зерно на ім'я Позивача та реєстри накладних. Платіжними дорученнями №550 від 28.12.2012, №551 від 28.12.2012р., №596 від 16.01.2013р. Товариство сплатило Фермерському господарству 1 861 857 грн. за поставлений товар.(арк.справи 21-23, 24, 34-80).

В матеріалах справи міститься копія Акту виконаних робіт від 31.01.2013 №41, згідно яко-го ТзОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро»-виконавець на підставі Договору складського збе-рігання №20-Ж від 05.09.2012р. провела роботи зі зберігання, приймання, очистки та сушки сої на загальну суму 35 642 грн. 44 коп., а Товариство-замовник прийняло зазначені роботи без претензій до виконавця і платіжним дорученням від 22.02.2013 №754 - оплатило їх вартість.(арк.справи 81, 82).

Пропозиція сплатити 22 981 грн. 37 коп. витрат, які понесені Позивачем для покращення елеватором якості продукції та приведення якісних показників до встановлених норм, яка вбачає-ться з претензії Позивача №79 від 18.03.2013 - відхилена Відповідачем листом від 29.03.2013р. з мотиву відсутності запрошення представників Відповідача та Державної хлібної інспекції для від-бору проб, а сушку і чистку зерна сої проведено без погодження з Фермерським господарством. (арк.справи 83-87).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга безпідставна і не підлягає задо-воленню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язання у ст.173 Гос-подарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України).

Згідно ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (переда-ти майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи стверджено, що з моменту укладення Договору між сторонами в силу ч.2 ст.180 ГК України та ч.1 ст.638 ЦК України виникли господарські правовідносини, які з підстав ч.1 ст.655 ЦК України є відносинами купівлі-продажу, оскільки одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець прий-має або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору ку-півлі-продажу.(ст.673 ЦК України).

Предметом даного спору є стягнення збитків, завданих продажем неякісної продукції.

Якість товарів, що поставляються, відповідно до ч.1 ст.268 ГК України - повинна відповдаі-ти стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх яко-сті, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Як вбачається з п.2.1 Договору, загальну кількість товару сторони визначили у розмірі 500 тон. Умови щодо якісних показників зерна сої узгоджені пунктом 2.2 Договору, а саме: вологість не більше 12%; сміттєва домішка не більше 2%; білок не менше 35%; вміст олії не менше 21%.

Особливих умов щодо порядку прийняття товару за якістю сторони у Договорі не узгоджу-вали. Проте, у разі поставки товару з показниками, відмінними від погоджених покупець вправі зняти відсоткову знижку з ціни 1:1 плюс вартість послуг за очистку та доведення якісних пока-зників.(п.2.3 Договору).

Судом першої інстанції з підстав ст.ст. 509, 530, 629, 655 ЦК України вірно встановлено, що на виконання умов Договору протягом 03-14 січня 2013р. Відповідач поставив на елеватор і офор-мив на ім'я Позивача товар - 438 тон сої на загальну суму 1 861 857 грн., а останній 28.12.2012р. та 16.01.2013р. повністю оплатив товар.(арк.справи 145). Тобто Договір виконано повністю, що сто-рони ствердили актом взаємних розрахунків від 31.01.2013р., з якого вбачається відсутність забор-гованості.(арк.справи 107).

Вимогу Позивача про стягнення 22 799 грн. 86 коп. збитків колегія суддів вважає безпідс-тавною, приймаючи до уваги на наступне.

Статтями 16 ЦК України та 20 ГК України передбачено право особи на відшкодування збит-ків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, що випливають з договору. Обґрунтовуючи обраний спосіб захисту майнового права Позивач посилається на ст.ст. 224, 225 ГК України, які регулюють порядок відшкодування збитків у сфері господарювання. Між тим, відшко-дування збитків здійснюється також на підставі ст.22 ЦК України, глави 51 ЦК.

Положення цивільного законодавства щодо гарантії якості товару регламентовані в ст.ст. 673-681 ЦК України. Зокрема, ст.673 ЦК України передбачає, що продавець повинен передати по-купцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Стаття 688 ЦК України також передбачає, що покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо... якості...у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням Відповідачем умов Договору щодо якості то-вару та вимагає відшкодувати пов'язані з цим збитки у вигляді коштів, сплачених ТзОВ «Елева-торна компанія «Кряж», яке змінило назву на ТзОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро».

Як вбачається з доводів Скаржника, невідповідність якості переданого зерна сої обґрунто-вується тим, що його вологість перевищувала 12%, а сміттєва домішка перевищувала 2%, що було виявлено працівниками елеватора - ТзОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро» після передачі зерна та відображено у складських квитанціях та реєстрах накладних.

Разом з тим, доказами завдання збитків в сумі 22 799 грн. 86 коп. Позивач вважає Акт ви-конаних робіт від 31.01.2013 №41, яким стверджено проведення ТзОВ «Елеваторна компанія «Кус-то Агро» робіт зі зберігання, приймання, очистки та сушки сої на загальну суму 35 642 грн. 44 коп. на підставі укладеного з Позивачем Договору складського зберігання №20-Ж від 05.09.2012р. та платіжне доручення від 22.02.2013 №754 про оплату робіт згідно Договору від 05.09.2012р.(арк. справи 81, 82).

Зважуючи на характер зазначеної вимоги, як вимоги про стягнення збитків, судова колегія приймає до уваги, що згідно зі ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті пору-шення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному об-сязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмі-рі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а та-кож витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реа-льні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Правила відшкодування збитків закріплені у ст.623 ЦК України, якою передбачено, що борж-ник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збит-ків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з ураху-ванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги креди-тора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задово-льнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ух-валення рішення.

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкоду-вати кредиторові завдані цим збитки. До складу збитків що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, частиною 1 ст.225 ГК України віднесено зокрема до-даткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'-язання другою стороною.

Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за завдані збитки є наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність збитків; б) протиправна поведінка запо-діювача; в) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

Аналогічний порядок відшкодування збитків встановлено ч.1 ст.225 ГК України.

Судова колегія звертає увагу, що вимоги про стягнення збитків можуть бути задоволені ли-ше у випадку, якщо Позивач доведе кожний з елементів складу правопорушення.

Частиною 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зо-бов'язання, доказується кредитором. Тобто, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру, а їх стягнення (відшкодування) передбачено на випадок будь-якого господарського правопору-шення, якщо інше не передбачене законом. Для цього необхідно виконати певні розрахунки і під-кріпити їх відповідними доказами, які беззастережно підтверджували б їх реальний розмір на виз-начену дату.

Матеріалами справи стверджено, що в період з 03.01.2013р. по 14.01.2013р. відповідно до умов Договору - зерно сої приймав і зараховував на користь ТзОВ «Кусто Агро Трейдинг» еле-ваторний склад - ТзОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро», який діє на підставі Сертифікату від-повідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, виданого Державною інспек-цією сільського господарства України.(арк.справи 131-133)

Порядок приймання та обслуговування зерна передбачений Інструкцією про ведення облі-ку й оформлення операцій з зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних і зернопе-реробних підприємствах, затвердженою наказом Мінагрополітики України №661 від 13.10.2008 та зареєстрованою Мін'юстом України 18.11.2008 за №1111/15802. Ця Інструкція встановлює проце-дуру обліку і оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на елеваторах, хлібних базах, хлібоприймальних, борошно приймальних і комбікормових підприємствах незалежно від їх форм власності.

Оформлення документів при надходженні зерна, згідно п.2.3 Інструкції, проводиться за йо-го кількістю та якістю щодо кожного поклажодавця. При прибутті транспортного засобу на склад (елеватор) проводяться наступні обов'язкові дії: реєстрація охороною транспортного засобу, відбір проб зерна працівником лабораторії, направлення партії зерна на місце доробки чи зберігання, зважування, розвантаження. Всі ці дії повинні проводитись у присутності особи, яка доставила зерно.

На протязі доби в лабораторії визначаються якісні характеристики партії зерна, які оформ-люються карточкою аналізу зерна за підписом особи, яка проводила аналіз.

В подальшому прийняття на зберігання партії зерна певної визначеної кількості і якості вноситься до реєстру накладних на прийняте зерно з визначенням якості за середньодобовою про-бою та посвідчується складською квитанцією на зерно.

Згідно ч.2 ст.334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчу-женого без зобов'язання доставки. Право власності у набувача майна за договором виникає з мо-менту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, право власності на товар переходить від продавця з моменту оформ-лення зерновим складом складської квитанції на ім'я покупця. Датою переходу права власності від продавця до покупця є дата оформленої складської квитанції на ім'я покупця.(п.4.3 Договору).

Колегія суддів звертає увагу, що розділи «ІІ» реєстрів накладних та складські квитанції за період 03-14 січня 2013р. містять відомості, що за наслідками лабораторних аналізів середньодо-бових зразків, які були відібрані працівниками елеватора - вологість сої перевищує 12%, а сміттє-ва домішка у більшості випадків перевищує 2%.(арк.справи 34, 35, 38, 39, 44, 45, 50, 51, 56, 57, 62, 63, 69, 70, 76, 77).

При цьому, зазначені реєстри і складські квитанції не містять відомостей, що досліджуване зерно сої належало Фермерському господарству, документи складено працівниками елеватора.

Чинне законодавство крім того, регулює порядок приймання товару за якістю. Таким нор-мативним актом є Інструкція про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначен-ня і товарів народного споживання по якості, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. №П-7. Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стан-дартами, технічними умовами, іншими для сторін правилами не встановлений інший порядок при-йомки продукції по якості.

З матеріалів справи не вбачається, що товар народного споживання, яким є зерно сої прий-мався по якості відповідно до даної Інструкції. В свою чергу, у Договорі не вказані особливості при-йомки зерна сої. Акти приймання товару за якістю відповідно до Інструкції №П-7 як на складі Від-повідача, так і надалі на елеваторі-ТзОВ «Елеваторна компанія «Кусто Агро» - не складались і в матеріалах справи відсутні, натомість проби для лабораторного аналізу сої відбирались за участі лише працівників елеватора; представник Фермерського господарства для відбору проб не викли-кався.

Крім застосування принципу вини при розгляді спорів про відшкодування шкоди господар-ським судам також необхідно враховувати, що збиток підлягає відшкодуванню за умови безпосе-реднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи заподіяла шкоду і самим збит-ком. Така правова позиція підтримується Вищим господарським судом України, що вбачається з роз'яснення №02-5/215 від 01.04.1994р. (зі змінами та доповненнями від 29.12.2007р.) «Про деякі питання практики розгляду спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди».

З огляду на відсутність причинного зв'язку між діями Відповідача та оплатою послуг елева-тора, колегія суддів вважає безпідставними твердження, що з вини Відповідача Позивач змушений був сплатити додаткові кошти для приведення сої до узгоджених Договором якісних показників, оскільки реєстри накладних не дають підстав колегії суддів вважати, що предметом дослідження було саме те зерно, яке було здане Відповідачем на елеватор; середньодобові зразки (проби) відби-рались не комісійно, а одноособово; складські квитанції також складені працівниками елеватора одноособово. Не обґрунтував і не надав Позивач належних доказів того, що поставка сої, яка вия-вилась неякісною свідчить про протиправну поведінку Відповідача, не доведено, що останній по-рушив зобов'язання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що 03.01.2013р., дізнавшись в порядку п.п. 2.2, 6.3 про невідповідність якості товару умовам Договору з моменту прийняття елеватором першої партії сої, Позивач не призупинив прийомку зерна і до проведення повного розрахунку (16.01.2013р.) за отриманий товар - не скористався правом зняти відсоткову знижку з ціни 1:1 плюс вартість послуг за очистку та доведення якісних показників, відповідно до п.2.3 Договору і лише через 2 місяці (18.03.2013р.) повідомив Відповідача про претензії до якості, надіславши вимогу про відшкоду-вання витрат зі сплати послуг елеватора за зберігання та обслуговування зерна.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, що Позивачем не доведено наявності усіх елементів цивільного правопору-шення в діях Відповідача та не доведено факту поставки Відповідачем зерна сої неналежної якос-ті, а відтак оплата вартості послуг із сушки та очищення зерна сої здійснена Позивачем на підс-таві Договору складського зберігання №20-Ж, а не у зв'язку з неналежним виконанням Договору купівлі-продажу Відповідачем.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вирішуючи даний спір, за умов чинності Договору купівлі-продажу - суд першої інстанції безпідставно вдався до дослідження позадоговірної шкоди та моральної шкоди, які компенсуються за правилами ст.ст. 1166, 1167 ЦК України. Однак, колегія суддів вважає, що зазначені порушення норм матеріального права не зумовлюють, з підстав ч.2 ст. 104 ГПК України, зміну або скасування рішення, оскільки таке не призвело до прийняття місцевим судом неправильного судового рішення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та ін-шими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним су-дом такими, що можуть згідно ст.104 ГПК України бути підставою для скасування чи зміни оскар-жуваного рішення, тому рішення місцевого господарського суду є таким, що прийняте у відповід-ності до норм мaтеріального та процесуального права і його належить залишити без змін, а апеля-ційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кусто Агро Трейдинг» на рішення господарсткого суду Вінницької області від 28.01.2014р. у справі №902/1548/13 - залиши-ти без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційно-му порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу №902/1548/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.