Рішення № 37780388, 19.03.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.03.2014 Справа № 920/2148/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної

компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача: Комунального підприємства "Теплогарант", м. Конотоп, Сумська

область,

про стягнення 3 053 876 грн. 77 коп.,

Головуючий суддя Н.П. Лугова

Суддя П.І. Левченко

Суддя О.Ю. Соп'яненко

Представники сторін:

від позивача: Сіндряков О.В.,

від відповідача: Нешта О.В., Бєлов Ю.П.,

При секретарі судового засідання - А.Г. Кириченко-Шелест

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2393/11 від 30.09.2011 року в сумі 3 053 876 грн. 77 коп., в тому числі: 2 290 527 грн. 27 коп. основного боргу, 242 724 грн. 02 коп. пені, 433 157 грн. 92 коп. - 7% штрафу, 17 209 грн. 82 коп. інфляційних втрат, 70 257 грн. 75 коп. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 61 077 грн. 54 коп. позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач у відзиві заперечує проти позовних вимог, посилаючись на несвоєчасне надання позивачем актів приймання-передачі, наслідком чого стало неправомірне нарахування штрафних санкцій. Також, в обгрунтування свого заперечення відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2013р. № 683 "Деякі питання випуску фінансових казначейських векселів", на виконання якої було запропоновано позивачу укласти договір про проведення розрахунків між підприємствами, які надають послуги з теплопостачання та постачальниками природного газу для погашення заборгованості за використаний природний газ із застосуванням фінансових казначейських векселів, на суму 2 290 527 грн. 27 коп., що дорівнює сумі основного боргу у позовній заяві.

Також, в судовому засіданні представник відповідача надав письмове пояснення № 188 від 18.03.2014р., в якому виклав контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, а також просить суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені.

Представник позивача в судовому засіданні не погоджується з позицією відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.

25.02.2014 року відповідач звертався з клопотанням № 142, в якому просив суд зупинити провадження у даній справі, оскільки в господарському суді Сумської області розглядається справа про визнання укладеним договору про проведення розрахунків між підприємствами, які надають послуги з теплопостачання та постачальниками природного газу для погашення заборгованості за використаний природний газ із застосуванням фінансових казначейських векселів.

У відповідності до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Однак, слід зазначити, що позивач звернувся до суду про стягнення заборгованості з відповідача на підставі укладеного між сторонами договору на купівлю-продаж природного газу. Вказаний договір є чиним на момент розгляду даної справи, не оспорювався відповідачем та не визнаний недійсним в судовому порядку. Справа про визнання укладеним договору про проведення розрахунків між підприємствами, які надають послуги з теплопостачання та постачальниками природного газу для погашення заборгованості за використаний природний газ із застосуванням фінансових казначейських векселів не пов'язана з даною справою.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам судового процесу для підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені всі належні умови для надання доказів по справі, тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

30.09.2011 року між сторонами у справі укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2393/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач - приймати і оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктами 3.3., 3.4. договору визначено, що приймання-передача газу оформляється відповідним актом. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу відповідач зобов'язаний надати позивачу підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язаний повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати мотивовану письмову відмову. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

На виконання п. 2.1 договору позивач передав протягом жовтня - грудня 2012 року а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 8 807 187,43 грн., що підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 16-18).

Як зазначає позивач, відповідач лише частково сплатив кошти за поставлений природний газ, а саме 6 516 660,16 грн. Станом на 04.11.2013р. сума основного боргу відповідача склала 2 290 527,27 грн.

Відповідач в свою чергу зазначає, що борг в сумі 2 290 527,27 грн. виник за газ спожитий протягом жовтня-грудня 2012 року, тобто до 01.01.2013р. Вказаний газ використовувався виключно для надання послуг з централізованого опалення населенню. Сума в розмірі 2 290 527,27 грн. є різницею в тарифах на послуги з теплопостачання, яка до теперішнього часу не відшкодована підприємству за рахунок субвенцій з бюджету.

Акт приймання-передачі газу за жовтень 2012 року відповідач надав позивачу своєчасно - 05.11.2012р., однак останній підписаний позивачем лише 25.12.2012р. Тому, як вважає відповідач, саме після підписання даного акту позивачем у покупця виникає обов'язок з оплати за поставлений газ.

Дослідивши матеріали справи й оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525, 526 ЦК України).

Статтями 691, 692 Цивільного кодексу України визначено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони у договорі на купівлю-продаж природного газу визначили порядок та умови проведення розрахунків. Зокрема пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а останнім днем розрахунку є 14 число місяця наступного за місяцем поставки.

Тобто, сторони у договорі не встановили обов'язковою умову про оплату поставленого газу саме після підписання актів-приймання передачі, але чітко визначили, що 100% оплата за газ здійснюється протягом місяця поставки.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Слід зазначити, що відповідач не заперечує проти суми основного боргу та вважає, що заборгованість за використаний природний газ в сумі 2 290 527,27 грн. має бути погашена із застосуванням фінансових казначейських векселів, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2013р. № 683 "Деякі питання випуску фінансових казначейських векселів".

Однак, як вже зазначено вище, договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2393/11 від 30.09.2011 року є чиним на момент розгляду даної справи, не оспорювався відповідачем та не визнаний недійсним в судовому порядку. Пунктом 6.1 договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає правомірною, обґрунтованою й такою, що підлягає задоволенню вимогу про стягнення 2 290 527 грн. 27 коп. основного боргу за спожитий протягом жовтня-грудня 2012 року газ.

Також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми

Згідно наданого розрахунку відповідачу нараховані 17 209,82 грн. інфляційних та 70 257,75 грн. 3% річних за зобов'язаннями жовтень-грудень 2012 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи наведене, вимога про стягнення 17 209 грн. 82 коп. інфляційних втрат та 70 257 грн. 75 коп. - 3% річних також є правомірною і підлягає задоволенню.

Крім цього, відповідно до п. 7.2. договору за порушення строків оплати природного газу відповідачу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що всього становить 242 724 грн. 02 коп., та 7% штрафу, що складає 433 157 грн. 92 коп.

Відповідач просив суд зменшити розмір неустойки, посилаючись на наявність поточного рахунку із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ згідно з постановою КМУ від 03.12.2008р. № 1082, відповідно до якої щодня понад 65% всіх коштів, що надходять на цей рахунок, перераховуються на поточний рахунок газопостачального підприємства позивача. Наявність рахунку із спеціальним режимом використання не дозволяє підприємству самостійно розпоряджатися коштами, що надходять в оплату за теплову енергію, і відображає реальну ситуацію, яка склалася на підприємстві, що одержувані відповідачем доходи не покривають витрат на виробництво та постачання теплової енергії. Відповідач також зазначив, що має заборгованість за спожитий за договором газ в розмірі лише 26% від суми договору, а затримка зі сплатою за спожитий газ сталася в результаті невідшкодування різниці в тарифах на послуги з теплопостачання населенню.

Також, як зазначив відповідач, підприємство в період опалювального сезону перебуває в скрутному матеріальному становищі, тому стягнення додаткових коштів з останнього призведе до того, що підприємство не матиме можливості виконувати прямі функції з надання послуг централізованого опалення.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України, пункту 3 статті 83 ГПК, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду. При цьому судом взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан відповідача та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи фактичні обставини справи та викладену відповідачем позицію, суд дійшов висновку про зменшення на 50 % заявлених до стягнення сум пені та штрафу на загальну суму 675 881,94 грн. та задоволення вимоги про стягнення пені в сумі 121 362,01 грн. та про стягнення штрафу в сумі 216 578,96 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 61 077 грн. 54 коп. покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплогарант" (41600, Сумська область, м. Конотоп, вул. Садова, 39-А, код 32325215) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 2 290 527 грн. 27 коп. основного боргу, 121 362 грн. 01 коп. пені, 216 578 грн. 96 коп. штрафу, 17 209 грн. 82 коп. інфляційних втрат, 70 257 грн. 75 коп. - 3% річних та 61 077 грн. 54 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог в сумі 337 940,97 грн. - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.03.2014 року.

Головуючий суддя Суддя Суддя Суддя Н.П. Лугова П.І. Левченко О.Ю. Соп'яненко