Рішення № 37780253, 18.03.2014, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2014 Справа № 7/228/08-27/262/09-3/5009/2830/11

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-ІНФОКОМ", м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення боргу в розмірі 1 010, 27 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Осоцькому Д.І.

Представники:

від позивача: Трофименко Т.М., довіреність № 1 від 17.03.2014р.

від відповідача: не з'явився

Заявлено позовні вимоги про стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь позивача суму боргу за договором № 365/0703 від 03.07.2003р. в розмірі 2 187,00 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.07.2008р. по справі № 7/228/08 (суддя Кутіщева Н.С.) позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009р. касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення господарського суду Запорізької області від 02.07.2008р. зі справи № 7/228/08 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Розпорядженням виконуючого обов'язки голови господарського суду Запорізької області Проскурякова К.В. № 880 від 14.08.2009р. справу № 7/228/08 передано на новий розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 17.08.2009р. справу прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С. з привласненням їй нового номеру - № 7/228/08-27/262/09.

Ухвалами суду від 10.12.2009р. провадження по справі зупинено до закінчення проведення судової почеркознавчої експертизи та направлено окремі матеріали справи № 7/228/08-27/262/09 прокурору м. Запоріжжя для організації проведення перевірки та прийняття відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 26.04.2011р. автоматизованою системою документообігу суду справу № 7/228/08-27/262/09 передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Ухвалою від 01.06.2011р. зупинену справу № 7/228/08-27/262/09 прийнято до провадження судді Соловйова В.М. з привласненням їй іншого номеру - № 7/228/08-27/262/09-3/5009/2830/11.

Ухвалою від 14.05.2012р. провадження у справі поновлено з 29.05.2012р., судовий розгляд призначений на 29.05.2012р. об 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 29.05.2012р. в задоволенні клопотання ПП ОСОБА_1 від 29.05.2012р. про зупинення провадження у справі відмовлено. В судовому засіданні оголошено перерву до 20.06.2012р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою від 08.06.2012р. розгляд справи перенесений на 05.07.2012р. об 11 год. 00 хв.

24.04.2012р. до господарського суду Запорізької області надійшов лист заступника прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя Шевченко М.Г. від 19.04.2012р. № 125-2363вих12 про те, що 21.08.2010р. прокуратурою Жовтневого району м. Запоріжжя порушено кримінальну справу № 311003-пр за фактом підроблення печатки та підпису ПП ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 358 КК України.

Також прокурором надана копія постанови дізнавача СД Жовтневого РВ ЗГУ ГУМВС України в Запорізькій області Денисенка А.С. від 02.06.2011р. про зупинення досудового слідства по кримінальній справі № 311003пр по п. 3 ст. 206 КПК України у зв'язку із не встановленням особи, яка вчинила злочин.

Згідно відповіді заступника прокурора Жовтневого району м. Запоріжжя Шевченко М.Г. від 21.06.2012р. № 6110, адресовану ОСОБА_1, з огляду на неповноту дослідження обставин справи постанова слідчого про зупинення досудового слідства скасована та справа № 311003пр направлена до СВ Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області для подальшого розслідування.

Оскільки при вирішенні спору по справі № 7/228/08-27/262/09-3/5009/2830/11 виникли питання щодо наявності (відсутності) в діях керівництва ТОВ "СІЧ-ІНФОКОМ", порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, ухвалою від 05.07.2012р. суд задовольнив клопотання відповідача частково, та надіслав матеріали справи (завірені належним чином копії) до прокуратури Жовтневого району м. Запоріжжя для приєднання до матеріалів кримінальної справи № 311003-пр, та зупинив провадження у господарській справі до отримання від прокурора відомостей про результати розслідування кримінальної справи.

Ухвалою від 27.02.2014р. , враховуючи те, що з 21.08.2010р. по кримінальній справі № 311003пр правоохоронними органами так і не було не встановлено особу, яка вчинила злочин, провадження у справі № 7/228/08-27/262/09-3/5009/2830/11 поновлено з 18.03.2014р. Судовий розгляд призначений на 18.03.2014р. об 11 год. 00 хв.

В судовому засіданні 18.03.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 24.03.2014р.

Під час розгляду справи здійснювалось повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2014р. підтримала позов з підстав, викладених в позовній заяві (т.1, а.с.2-3) та в поясненнях (уточненнях) позовних вимог від 05.07.2012р. № 121 (т.2, а.с.54-57), просить суд стягнути на користь ТОВ "СІЧ-ІНФОКОМ" вартість карт IP-телефонії в сумі 1 010,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п.3.11 постанови пленуму №18).

Відтак, пояснення та уточнення позовних вимог позивача від 05.07.2012р. № 121 розцінені судом як заява про зменшення позовних вимог, яку прийнято до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що борг ПП ОСОБА_1 виник внаслідок порушення ним умов договору № 365/0703 від 03.07.2003р., за яким відповідач зобов'язався від імені та за рахунок позивача здійснити діяльність з продажу карт IP-телефонії.

Відповідач, повідомлений про час і місце проведення судового розгляду в засіданні господарського суду в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання 18.03.2014р. не з'явився.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи судом, оскільки копія ухвали суду від 27.02.2014р. про поновлення провадження у справі та призначення судового розгляду на 18.03.2014р. направлена на адресу відповідача, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

Як зазначено в підпункті 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Надані сторонами матеріали свідчать про те, що неявка відповідача в судове засідання 18.03.2014р. не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

При прийнятті судового рішення суд враховує правову позицію ПП ОСОБА_1, викладену в попередніх судових засіданнях. Зокрема, заперечуючи проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві від 16.09.2009р. (т.1, а.с.81), відповідач зокрема стверджував, що карти 100ТО у кількості 28 шт. на суму 1512,00 грн. та карти 50ТО у кількості 80 шт. на суму 2 160,00 грн. були повернуті ним позивачу за видатковою накладною № Г-00000043 від 13.05.2005р.

ПП ОСОБА_1 також наполягав на тому, що акт повернення карт 50ТО у кількості 31 шт. та карт 100ТО у кількості 14 шт. від 16.05.2005р., а також акт повернення карт 50ТО у кількості 7 шт. та карт 100ТО у кількості 3 шт. від 29.05.2008р. ним не підписувався.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "СІЧ-ІНФОКОМ" (Довіритель) та ПП ОСОБА_1 (Повірений) укладений договір № 365/0703 від 03.07.2003р. за умовами якого Повірений зобов'язався здійснити від імені та за рахунок Довірителя за визначену плату вказані нижче юридичні та фактичні дії у відповідності з даним договором, а Довіритель зобов'язується їх прийняти та оплатити (п.1.1 Договору).

Як зазначено в п. 1.2 Договору, Повірений зобов'язується здійснювати діяльність по продажу карт IP-телефонії. Номінали та вартість карт зазначені в Додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Повірений перераховує отримані грошові кошти від продажу карт IP-телефонії два рази на місяць: 15 числа та в останній день місяця. Якщо строки перерахування припадають на вихідний день, перерахування здійснюється в останній день перед вихідним (п.2.1 Договору).

Повірений отримує винагороду за виконане доручення шляхом одержання сими винагороди з суми, що належить Довірителю в порядку виконання доручення (п.2.2 Договору).

Розмір винагороди Повіреного встановлюється в розмірі 10 % від суми, отриманої Повіреним від продажу карт IP-телефонії (п.2.3 Договору).

У відповідності до п.3.1 Договору, Повірений зобов'язаний своєчасно та добросовісно здійснювати дії у відповідності до даного договору, нести особисту відповідальність за здійснені дії, своєчасно в обумовлені строки здійснювати перерахування коштів, що належать отриманню Довірителем. Приймаючи карти IP-телефонії, перевірити кількість, звірити номер із відповідною накладною, перевірити відсутність зовнішніх пошкоджень та дефектів в захисному шарі ПІН-коду.

Повірений має право:

а) отримувати винагороду у відповідності з даним договором;

б) отримувати від Довірителя карти IP-телефонії по актам прийому-передачі, рекламну та інформаційну продукцію (п.3.2 Договору).

До переліку обов'язків Довірителя входить обов'язок передавати Інтернет-карти за актами прийому-передачі (п.3.3 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору Повірений та Довіритель несуть майнову відповідальність у відповідності з чинним законодавством.

Згідно п.4.3 Договору, карти IP-телефонії, що надійшли до Повіреного від Довірителя, є власністю останнього. Повірений відповідає перед Довірителем за втрату, недостачу або пошкодження майна Довірителя, що у нього знаходиться. За карти IP-телефонії, пошкоджені, по яким здійснений несанкціонований доступ до послуг Довірителя, Повірений зобов'язаний провести оплату в розмірі вартості цих карт протягом 7 календарних днів з моменту виявлення вищенаведених фактів.

В Додатку до договору (т.1, а.с.11) сторони визначили номінал карт IP-телефонії та їх ціни, зокрема:

50 ТО (телефонних одиниць) - 27,00 грн. з ПДВ;

100ТО - 54,00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу карти IP-телефонії у кількості 133 шт., а саме:

50 ТО - 95 шт.;

100ТО - 38 шт., що підтверджується актом звіряння розрахунків між сторонами станом на 30.04.2005р. (т.1, а.с.13).

Виявивши порушення ПП ОСОБА_1 умов п. 4.3 договору № 365/0703 від 03.07.2003р., листом від 12.12.2006р. № 430 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити за цим договором заборгованість в сумі 2 187,00 грн. (т.1, а.с.15-16).

За твердженням позивача, з урахуванням карток IP-телефонії:

- що були повернуті позивачу;

- що були несанкціоновано активовані;

- що не були активовані та не повернуті відповідачем;

- з урахуванням винагороди повіреного та суми, що надійшла на рахунок позивача з ВДВС,

Станом на час прийняття судового рішення борг відповідача перед позивачем складає 1 010,27 грн.

Доказів оплати вказаної суми сторонами суду не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір доручення № 365/0703 від 03.07.2003р.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Згідно ч. 1 ст. 1001 ЦК України, договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

В пункті 7.2 договору № 365/0703 від 03.07.2003р. сторони визначили цей строк до 31.12.2003р.

За приписами ч. 1 ст. 1003, ч.1 ст. 1004 ЦК України у договорі доручення мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Юридичні дії, на які було уповноважено позивачем (Довірителем) відповідача (Повіреного) чітко вказані в договорі № 365/0703 від 03.07.2003р. та відповідають вказаним вимогам ЦК України.

У відповідності до ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

На виконання умов договору № 365/0703 від 03.07.2003р. ПП ОСОБА_1 отримав від ТОВ "СІЧ-ІНФОКОМ" карти IP-телефонії у кількості 133 шт., а саме:

50 ТО - 95 шт. за ціною 27,00 грн. за штуку на суму 2 565,00 грн.;

100ТО - 38 шт. за ціною 54,00 грн. за штуку на суму 2 052,00 грн. Загальна вартість отриманих карт складає 4 617,00 00 грн., про що свідчить акт звіряння розрахунків станом на 30.04.2005р. (т.1, а.с.13).

Згідно акту повернення карток від 16.05.2005р., ПП ОСОБА_1 повернув на адресу ТОВ "СІЧ-ІНФОКОМ" картки 50ТО у кількості 31 шт. за ціною 27,00 грн. за штуку на суму 837,00 грн. та картки 100ТО у кількості 14 шт. за ціною 54,00 грн. за штуку на суму 756,00 грн., а всього на суму 1 593,00 грн. (т.1, а.с.14).

Згідно акту повернення карток від 29.05.2008р., ПП ОСОБА_1 повернув на адресу ТОВ "СІЧ-ІНФОКОМ" картки 50ТО у кількості 7 шт. за ціною 27,00 грн. за штуку на суму 189,00 грн. та картки 100ТО у кількості 3 шт. за ціною 54,00 грн. за штуку на суму 162,00 грн., а всього на суму 351,00 грн. (т.1, а.с.48).

При цьому суд вважає належним доказом акт повернення карток від 16.05.2005р., який підписаний ПП ОСОБА_1 та скріплений його печаткою, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 64 постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.1998р. № 1893 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію", яка є обов'язковою для усіх підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, порядок обліку, зберігання і використання печаток, штампів і бланків суворої звітності визначається відповідними відомчими інструкціями. Контроль за їх виготовленням, зберіганням та використанням покладається на канцелярії організацій та осіб, відповідальних за діловодство. Згідно пункту 65 вищезазначеної постанови, особи, що персонально відповідають за облік і зберігання печаток, штампів і бланків, призначаються наказами керівників організацій. Виходячи з вищезазначеного, особи які мають право зберігати та використовувати печатки підприємства призначаються наказом керівника організації та несуть персональну відповідальність за неналежне зберігання та використання печатки.

Господарський суд враховує, що відповідач не заперечує проти автентичності відтиску печатки підприємця, здійсненого на акті повернення карток від 16.05.2005р., а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про підробку підпису ПП ОСОБА_1, втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.

Заперечення відповідача щодо змісту актів повернення карток від 16.05.2005р., від 29.05.2008р., за яким ПП ОСОБА_1 повернув на адресу ТОВ "СІЧ-ІНФОКОМ" картки 50ТО, 100ТО на загальну суму 1 944, 00 грн., як і те, що за вказаними актами повернуто інтернет-картки, а не карти IP-телефонії, не впливають на вирішення спору.

По-перше, зі змісту цих актів та додатку до договору (т.1, а.с.11) чітко вбачається, що поверталися саме карти IP-телефонії: 50ТО вартістю 27,00 грн. за одиницю та 100ТО вартістю 54,00 грн. за одиницю.

По-друге (і це є головним), зазначені акти не збільшують, а зменшують зобов'язання відповідача перед позивачем, та враховані ТОВ "СІЧ-ІНФОКОМ" при обґрунтуванні позову.

Посилання відповідача на те, що ним повернуто позивачу за видатковою накладною № Г-00000043 від 13.05.2005р. картки 50ТО у кількості 80 шт. за ціною 27,00 грн. за штуку на суму 2 160,00 грн. та картки 100ТО у кількості 28 шт. за ціною 54,00 грн. за штуку на суму 1 512,00 грн., а всього на суму 3 672,00 грн. (т.1, а.с.82), не заслуговують на увагу, оскільки дана видаткова накладна не підписана з боку ТОВ "СІЧ-ІНФОКОМ".

Таким чином, не є повернутими позивачу:

картки 50ТО в кількості 57,00 грн. на загальну суму 1 539,00 грн.;

100ТО в кількості 21 шт. на загальну суму 1 134,00 грн., а всього на суму 2 637,00 грн.

Згідно акту виконаних робіт № 0000000071 від 10.10.2003р. по договору № 365/0703 від 03.07.2003р. за послуги попередньої оплати від абонентів за реалізацію послуги голосового зв'язку, активовано 1 картку IP-телефонії номіналом 50ТО вартістю 27,00 грн. (з ПДВ) та 3 картки IP-телефонії номіналом 100ТО вартістю 162,00 грн. (з ПДВ). Загальна вартість активованих карток складає 189,00 грн., сума винагороди виконавцю - 18,90 грн. (т.2, а.с.61).

Згідно акту виконаних робіт № 0000000098 від 30.11.2003р. по договору № 365/0703 від 03.07.2003р. за послуги попередньої оплати від абонентів за реалізацію послуги голосового зв'язку, активовано 7 карток IP-телефонії номіналом 50ТО вартістю 189,00 грн. (з ПДВ) та 4 картки IP-телефонії номіналом 100ТО вартістю 216,00 грн. (з ПДВ). Загальна вартість активованих карток складає 405,00 грн., сума винагороди виконавцю - 40,50 грн. (т.2, а.с.62).

Відтак, не повернуто відповідачем позивачу:

49 карток номіналом 50ТО (57 - 1 - 7 = 49) вартістю 27,00 грн. на суму 1 323,00 грн.;

14 карток номіналом 100ТО (21 - 3 - 4 = 14) вартістю 54,00 грн. на суму 756,00 грн.

При цьому, з цих карток не активовано 8 карток номіналом 50ТО на загальну суму 216,00 грн. та 1 картка номіналом 100ТО на суму 54,00 грн.

Факт відсутності активації цих 9 карток підтверджується самим позивачем в поясненнях та уточненнях позовних вимог (т.2, а.с.57).

В той же час, за приписами п.4.3 договору № 365/0703 від 03.07.2003р. обов'язок Повіреного стосовно проведення оплати вартості карт IP-телефонії наступає лише по каткам, по яким здійснений несанкціонований доступ до послуг Довірителя.

Частиною 1 статті 1002 ЦК України встановлено, що повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винагорода ПП ОСОБА_1 складає 10 % від суми, отриманої Повіреним від продажу карт IP-телефонії (п.2.3 Договору).

За актами виконаних робіт № 0000000071 від 10.10.2003р., № 0000000098 від 30.11.2003р. сума винагороди виконавцю склала 59,40 грн.

Господарський суд також враховує, що на виконання рішення судді Кутіщевої Н.С. від 02.07.2008р., яке було скасовано в подальшому постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009р. з передачею справи на новий розгляд, за наказом № 7/228/08 від 13.07.2008р. з ПП ОСОБА_1 стягнуто 1 099,33 грн. (т.2, а.с.20, 57).

Зазначене підтверджується випискою з банківського рахунку позивача в АКБ "Індустріалбанк" за 12.06.2009р., яку оглянуто судом в судовому засіданні 18.03.2014р.

Отже, правомірним є стягнення з відповідача на користь позивача 740,27 грн., а саме:

1 107,00 грн. (вартість 41 картки 50ТО) + 702,00 грн. (вартість 13 карток 100ТО) - 59,40 грн. (винагорода Повіреного) - 1 009,33 грн. (стягнуто з відповідача виконавчою службою).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором доручення № 365/0703 від 03.07.2003р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що ПП ОСОБА_1 не в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед позивачем за договором доручення № 365/0703 від 03.07.2003р., тому вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 740,27 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

В частині стягнення 270,00 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69063, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЧ-ІНФОКОМ" (69063, м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 21, ідентифікаційний код 30001108) 740 (сімсот сорок) 27 грн. основного боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат на державне мито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення основного боргу в сумі 270 (двісті сімдесят) грн. 00 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 24.03.2014р.

Суддя В.М. Соловйов