Рішення № 37780111, 21.03.2014, Оболонський районний суд міста Києва

21.03.2014 Справа № 756/13347/13-ц

Унікальний номер 756/13347/13-ц

Справа № 2/756/391/14

РІШЕННЯ

Іменем України

12 березня 2014 року Оболонський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Богдан О.О.

при секретарях Пождемі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю, договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

у вересні 2013 року заступник прокурора звернувся до суду з даним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Київської міської ради від 09.07.2009 року № 882/1938 «Про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,08 га для цілей та за адресою, вказаними у рішенні.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_2 видано акт серії ЯЖ 912728 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:306:0022), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністирації) 24.09.2009 року за № 04-7-02257.

У подальшому 30.09.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_3 видано державний акт на право власності серії ЯЖ 912830 на вказану земельну ділянку, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.06.2010 року за №04-7-02572.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 314816,19 грн.

Вважає, прийняте рішення Київради, видані державні акти на право власності на земельну ділянку та укладений договір її купівлі-продажу не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв»язку з чим рішення має бути визнано незаконним і скасовано, а державні акти та договір купівлі-продажу - визнані недійсними.

Прокурор, посилаючись на вимоги ст.ст. 14, 21 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 51, 52, 118, 152 Земельного Кодексу України, просив визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 09.07.2009 року №882/1938 «Про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1».

Просив визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний серії ЯЖ 912728 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:306:0022), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.09.2009 року за № 04-7-02257.

Визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0845 га (кадастровий номер 8000000000:78:306:0022), вартістю 314816,19 грн., посвідчений 30.09.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 952.

Визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 912728, зареєстрований 10.06.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02257.

Також просив відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на зазначену земельну ділянку за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та змінив позовні вимоги в чатині визнання права власності - заявивши вимогу про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки на АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:78:306:0022, вартістю 314816,19 грн., посилаючись на те, що Київська міська рада наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями на території міста Києва. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Київської міської ради в судове засідання не з»явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка в матеріалах справи, причини повторної неявки в судове засідання не повідомив. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутності. Підтвердив обставини, викладені в позовній заяві в повному обсязі, позовні вимоги визнав.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечував. Надав суду письмові заперечення. Пояснив, що вважає позов необгрунтованим. Рішення Київської міської ради про виділення зеимельної ділянки ОСОБА_2 вважає таким, що відповідає вимогам законодавства, оскільки воно прийняте відповідно до вимог Закону України «Про столицю України місто-герой Київ», Закону України «Про місцеве самоврядування» та Земельного кодексу України в редакції на час прийняття рішення.

Також пояснив, що ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.388 ЦК України є добросовісним набувачем. На час укладення договору купівлі-продажу, рішення Київради скасовано та оскаржене не було і є чинним і на даний час. Договір відповідає всім вимогам цивільного законодавства і вилевиявленню сторін, є оплатним. Крім того, зазначив, що відповідно до ст. 140 ЗК України відсутні підстави для припинення права власності на землю. Визнавати договір купівлі-продажу та державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 підстав немає. Скасування рішення Київської міської ради також не дає підстав для визнання договору недійсним та позбавлення власника його права на землю. Просив відмовити позивачу в задоволені позову в повному обсязі.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради від 09.07.2009 року № 882/1938 «Про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,08 га для цілей та за адресою, вказаними у рішенні (а.с.11,12).

На виконання вказаного рішення ОСОБА_2 видано акт серії ЯЖ 912728 на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:78:306:0022), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.09.2009 року за № 04-7-02257 (а.с.13,14).

30.09.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_3 видано державний акт на право власності серії ЯЖ 912830 на вказану земельну ділянку, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10.06.2010 року за №04-7-02572 (а.с.15).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 314816,19 грн.

Судом встановлено, що п.3 та п.4 Рішення Київської міської ради від 09.07.2009 року внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме: територію 0,08 га, яка передається відповідно до цього рішення, вилучено із зони зелених насаджень загального користування і переведено за функціональним призначенням до території садибної житлової забудови. Внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м.Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 року № 806/3381, виключивши з переліку озеленених території загального користування м. Києва земельну ділянку площею 0,08 га на АДРЕСА_1.

Статтею 51 ЗК України передбачено, що земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст належать до земель рекреаційного призначення.

Спірна земельна ділянка знаходиться в переліку зелених зон міста, що підтверджується листом Управління охорони навколишнього природного середовища від 27.05.2009 р.(а.с.30-32), вимогою для її одержання у власність встановлено, зокрема, отримання погодження в державних органах, які надають дозвіл на вилучення земельних ділянок рекреаційного значення, та внесення до прийняття рішення Київською міською радою про передачу ділянки змін до «Програми комсплексного розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень вцентральній частині міста».

Відновна вартість зелених насаджень згідно довідки КП «Київзеленбуд» на спірній ділянці становить 254299,08 грн. (а.с.41). Відновна вартість зелених насаджень не сплачувалась - згідно листа Департамента міського благоустрою та збереження природного середовища (а.с.42).

П.5 рішення Київської міської ради від 19.07.2005 року №806/3381 «Про затвердження Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста» встановлено, що землі зелених насаджень загального користування, а також як і землі природно-заповідного, іншого природоохоронного призначення та лісового фонду, підлягають комплексній охороні відповідно до законодавства та встановлених режимів їх використання.

Згідно з ч.2 ст.53 ЗК України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає, або може перешкоджати викорстанню їх за призначенням, а також негативно впливає, або може вплинути на природний стан цих земель.

Відповідно до п.10.4 ДБН 360-92 ** на землях зелених зон міст не допускається розміщення будівель, споруд та комунікацій, що не передбачені для відпочинку, занять спортом та обслуговування лісового господарства.

П.7 вищезазначеного рішення Кивміськради від 19.07.2005 року встановлено, що використання територій зелених насаджень загального користування, проекти землеустрою яких розроблені та погоджені здійснюється виключно для рекреаційних та суспільних потреб відповідно до законодавства.

Частиною 9 ст. 149 ЗК України передбачено порядок вилучення зазначених земельних ділянок: Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення.

Згідно ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм регіональних та місцевих планів забудови.

Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у висновку від 25.05.2009 року № 09-0941-В зазначалось про те, що замовник ініціює питання будівництва об»єкту на території, що не відповідає затвердженій містобудівній документації.

Проте детальний план території на спірну земельну ділянку, де був розташований парк та яка використовувалась для відпочинку населення, в порушення вимог ст. 39 ЗК України, ст.ст.17, 19 Закону України «Про основи містобудування» та ст. 13 Закону України «Про планування та забудову територій» не зроблено та не затверджено.

В порушення ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов»язкова державна експертиза проекту відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 не проведена.

За вимогами ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставах, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та Законами Укараїни.

Згідно ст. 13 Конституції України земля є об»єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що в порушення зазначених вище норм чинного законодавства України земельну ділянку рекреаційного значення було незаконно вилучено із переліку зони зелених насаджень та передано рішенням Київської міської ради від 09.07.2009 року у приватну власність саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, тобто для потреб, не пов»язаних з рекреаційними, що є грубим порушенням чинного законодавства та прав громади м. Києва на користування земельною ділянкою з зеленими насадженнями. Зміни до Програми комплексного розвитку зеленої зони м. Києва на 2010 рік внесені не до вирішення питання про передачу земельної ділянки, а цим самим рішенням без будь-яких обгрунтувань, питання про вилучення земельної ділянки рекреаційного значення відповідним державним органом взагалі не вирішувалось.

Відповідно до вимог ч.10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч.1 ст. 21, ст.393 ЦК України, рішення Київської міської ради від 09.07.2009 року №882/1938 підлягає визнанню незаконним, оскільки прийнято з порушенням ряду вимог законодавства.

У зв»язку з тим, що державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0845 га по АДРЕСА_1 видано на підставі незаконного рішення Київської міської ради, він підлягає визнанню недійсним.

Визнаючи позовні вимоги та не заперечуючи проти позову ОСОБА_2 фактично погодився з встановленим прокуратурою фактом того, що він не мав наміру отримувати спірну замельну ділянку у власність і зробив це за винагороду, обіцяну ОСОБА_7 в розмірі 300 грн., написавши відповідну заяву. Більше жодних дій,направлених на отримання даної земельної ділянки не вчиняв. Згодом підписав довіреність, після чого і отримав за це кошти 300 грн.. Більше йому з даного питання нічого не відомо. Зазначені обставини відповідачами не оспорювалися.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2та ОСОБА_3 укладений від імені ОСОБА_2 за дорученням іншою особою ОСОБА_8 на підставі довіреності, що підтверджує обставини купівлі-продажу, встановлені прокуратурою та визнані ОСОБА_2 в позові.

Таким чином, звернення ОСОБА_2 до Київської міської ради є таким, що порушує публічний порядок, оскільки вчинено за відсутності волевиявлення на отримання земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, наміру проведення будівництва і мало мету лише отримання 300 грн. винагороди.

Прокуратурою м. Києва зареєстровано кримінальне провадження за фактом шахрайства при відведенні земельних ділянок по АДРЕСА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Враховуючи, що по факту незаконного вилучення спірної земельної ділянки з власності територіальної громади порушено кримінальну справу і судом встановлено ряд порушень законодавства при прийнятті рішення Київською міською радою щодо вилучення та надання земельної ділянки, суд вважає, що земельна ділянка вибула з власності та користування територіальної громади з порушенням публічного порядку.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 погодившись прийняти участь в отриманні земельної ділянки в м.Києві та не отримавши кошти за її купівлю-продаж розумів формальність своїх дій, проте покупцю про це не повідомив.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Об»єкт цивільного права, який порушено вчиненням спірного договору є конституційне право Українського народу на землю, зокрема, право територіальної громади. В даному випадку йдеться про незаконне заволодіння землею і не тільки внаслідок незаконного рішення Київської міської ради, яке на той час було чинним, а саме порядком і обставинами отримання ОСОБА_2 цієї ділянки і її подальшого продажу, його намірами, її місцезнаходженням і статусом.

Крім того, ОСОБА_2 отримавши, не маючи на те фактичного наміру, земельну ділянку у власність вчинив дії щодо подальшого розпорядження об»єктом права власності територіальної громади, що перебуває під особливою охороною держави.

Ст.228 ЦК України безпосередньо не вказує на вину як кваліфікуючу ознаку такого правочину. Проте суд вважає, що вина виражається у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому не має значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце в обох учасників договору.

При цьому суд враховує, що сам ОСОБА_3, використовуєчи своє процесуальне право на представництво, до суду не з»явився, обставин вибору саме даної земельної ділянки та її купівлі-продажу не повідомив, яким чином використовується на даний час земельна ділянка представник суду пояснити не зміг і в обгрунтування свої заперечень посилається лише на законність рішення Київської міської ради та добросовісність набувача. Враховуючи викладене суд приймає заперечення представника відповідача ОСОБА_3 як його правову позицію,яку вважає необгрунтованою.

Відповідно до ч.2ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30.09.2009 року - є договіром, що порушує публічний порядок, він є нікчемним, що встановлено законом, то він і є недійсним. У зв»язку з цим безпідставною є видача ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 912728, зареєстрованого 10.06. 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради, який є недійсним.

Тому суд вважає, що позовні вимоги прокурора про визнання договору купівлі-продажу недійсним на підстві ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України є необгрунтованими і задоволенню не підлягають. Крім того, суд вважає, що даний договір укладений саме з порушенням публічного порядку, інші підстави для визнання його недійсним судом не встановлені.

Відповідно до ч.5 ст.216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, може бути пред»явлена будь-якою заінтересованою особою. На час розгляду справи така вимога не заявлена. Застосування наслідків судом є його правом, а не обов»язком, тому суд підстав для йього не вбачає.

.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальній громаді міста Києва належить спірна земельна ділянка.Саме Київська міська рада наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями на території міста Києва.

Відповідно до вимог ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника,за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник майна,права якого порушені внаслідок видання правового акта органом держвлади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Право територіальної громади підлягає захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення в розпорядження Київської міської ради земельної ділянки на АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:78:306:0022, вартістю 314816,19 грн.

На засадах законності, справедливості та моральності, керуючись ст.ст. 13, 14, 19 Конституції України, ст.ст.15, 16, 215, 216, 228, 393 ЦК України, ст. ст.ст. 10,15, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 39,51, 53, ч.9 ст. 149 Земельного Кодексу України. п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд,-

ВИРІШИВ:

позов Заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору купівлі-продажу земельної ділянки, повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 09.07.2009 року №882/1938 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1

Визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ 912728, зареєстрований 24.09.2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 04-7-02257.

Відновити становище, яке існувало до порушення - повернути в розпорядження Київської міської ради земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:78:306:0022 вартістю 314816,19 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва.

Суддя: Богдан О.О.