Ухвала суду № 37779733, 12.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 1570/5308/2012

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом малого приватного підприємства «Контраст» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2012 року МПП «Контраст» звернулось з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнюючої позовної заяви, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким МПП "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог зазначалось, що 21 травня 2012 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку МПП «Контраст» з питання дотримання вимог податкового законодавства, щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова Світу»за липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс»за серпень та вересень 2011 року. За наслідками перевірки складено акт від 21.05.2012 року № 105/23-213/30365649/142, в якому податковим органом встановлено, що позивачем порушено вимоги п.п.14.1.36, п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ. На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким МПП "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн. Представник позивача вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким малому приватному підприємству "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що мале приватне підприємство «Контраст» зареєстровано Іллічівським райвиконкомом 07.08.2001 року за № 04056948Ю0020064.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності МПП «Контраст»за КВЕД є: 45.33.1 - монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціювання повітря, 74.20.1 - діяльність у сфері архітектури, інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом.

На момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, та у період, за який проводилась перевірка, МПП «Контраст» зареєстровано, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №22303409 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Матеріали справи свідчать, що на підставі рішення начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби оформленого наказом від 08.05.2012 року № 487, головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС Янакі В.К. та відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку МПП «Контраст»з питання дотримання вимог податкового законодавства, щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова Світу»за липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс» за серпень та вересень 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС складено акт від 21.05.2012 року № 105/23-213/30365649/142 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки МПП «Контраст» з питання дотримання вимог податкового законодавства, щодо взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Забудова Світу» за липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс» за серпень та вересень 2011 року. У висновках вказаного акту, зокрема, зазначено про порушення позивачем вимог п.п.14.1.36, п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку із чим встановлено факт безпідставного віднесення МПП «Контраст»до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень - вересень 2011 року суму ПДВ 549830 грн. 00 коп., сформованого за рахунок постачальників ТОВ «Забудова Світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс», у зв'язку з придбанням товарів (послуг) та який не підтверджено документами (прибутковими накладними, банківськими виписками та інше), які мають юридичну силу і доказовість та зв'язок з господарською діяльністю МПП «Контраст» яких не доведено.

На підставі вищевказаного акту перевірки, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008702301 від 28.05.2012 року, яким МПП "Контраст" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 549 830 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 137458 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено жодного порушення вимог норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом ст. 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Таким чином, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Стосовно фактичності проведених господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також щодо недійсності угод варто зазначити наступне.

В ході перевірки відповідачем взято до уваги:

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.03.2012 року № 298/22-3/37242411 "Про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Забудова Світу»з питань підтвердження отриманих даних від платників податків за період з 01.09.2010 року по 30.09.2011 року», у висновку якого зазначено, що у ТОВ «Забудова Світу»відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків.;

- акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2012 року № 107/22-2/37508271 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тетрабудсервіс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року», у висновку якого зазначено, що правочини укладені ТОВ «Тетрабудсервіс»порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.08.2011 року по 31.01.2012 року, які підпадають під визначення п.п.14.1.27 ст. 14, ст. 185, ст. 198 Податкового кодексу України.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про те, що позивачем порушено вимоги п.п.14.1.36, п.14.1.191, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в зв'язку із чим встановлено факт безпідставного віднесення МПП «Контраст»до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень - вересень 2011 року суму ПДВ 549830 грн. 00 коп., сформованого за рахунок постачальників ТОВ «Забудова Світу» та ТОВ «Тетрабудсервіс», у зв'язку з придбанням товарів (послуг) та який не підтверджено документами (прибутковими накладними, банківськими виписками та інше), які мають юридичну силу і доказовість та зв'язок з господарською діяльністю МПП «Контраст» яких не доведено. До того ж, в акті перевірки зазначено, що усі операції купівлі-продажу МПП «Контраст» з постачальниками ТОВ «Забудова Світу»за липень 2011 року та ТОВ «Тетрабудсервіс» за серпень та вересень 2011 року не спричиняють реального настання правових наслідків по правочинам, а отже, є нікчемними.

Проте з такими висновками податкового органу погодитись не можна з огляду на таке.

Позивач у перевіряємому періоді здійснював господарські операції з ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Забудова Світу», а саме: 01 червня 2011 року позивач уклав договір постачання з ТОВ «Забудова Світу»№ 06/10, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт по поставці обладнання, монтажу, технічному сервісному обслуговуванню систем кондиціювання, вентиляції, теплопостачання, електропостачання. 01 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Тетрабудсервіс» укладено договори про виконання робіт № 11УС та № 12Т та на постачання обладнання, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по постачанню та виконанню робіт з монтажу, технічному сервісному обслуговуванню систем кондиціювання, вентиляції, теплопостачання, електропостачання.

Факт сплати позивачем грошових коштів за вищезазначеними договорами підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується рахунками-фактурами, накладними, зведеними актами за виконані роботи, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання виконаних будівельних робіт, які мають всі необхідні реквізити, що передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також встановлено, що контрагентами видані позивачу податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Отже, вищезазначені документи підтверджують факт реального настання правових наслідків за правочином.

На підтвердження використання вказаного товару, придбаного у ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Забудова Світу» в подальшій господарській діяльності позивача, а саме, на підтвердження реалізації цього товару, позивачем надано належним чином засвідчені копії: договору поставки та монтажу від 20 липня 2011 року № 559, укладеного між МПП «Контраст»та ОФ ПАТ «ПВО «Стальканат», договорів підряду № 12/07-8д від 12 липня 2011 року, № 24/06-4Д від 24 липня 2011 року, № 8/08-5д від 08 серпня 2011 року, № 10/08-1д від 10 серпня 2011 року укладених між МПП «Контраст»та ТОВ «Хай-Рейз Констракшнз»; виписаних позивачем податкових накладних, довідками про вартість виконаних робіт, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином викладене свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з реалізації товару, отриманого ним від ТОВ «Тетрабудсервіс» та ТОВ «Забудова Світу».

За змістом п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних

документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Порядок формування податкового кредиту визначено Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI. Так, відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Також, пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) .

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентом господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 - VI.

Всупереч зазначеним висновкам відповідача, позивач надав первинні документи, в тому числі податкові накладні, які в повному обсязі відображають та підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

В межах зазначених правочинів, між позивачем та контрагентами були здійснені господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів.

Стосовно посилань податкового органу в акті перевірки про нікчемність правочинів, слід зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

На підставі пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між МПП «Контраст»з ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Тетрабудсервіс»та підтверджували висновки акту перевірки.

В ході розгляду справи не було встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладеного договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Укладений договір не визнаний в встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість - також немає.

Податковим органом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Підстав для висновку про те, що МПП «Контраст»сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, не встановлено.

Слід зазначити, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову -вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Отже, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, слід дійти висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Забудова Світу», ТОВ «Тетрабудсервіс» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, що засвідчують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей (товару), слід виходити з наступного.

За змістом п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. При цьому в розумінні даного Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підставі ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Визначення товарно-транспортної накладної наведено в п. 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.97р. № 363 (далі Правила), відповідно до яких -це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що товарно-транспортна накладна - це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу.

Згідно ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" товарно-транспортну накладну повинен мати перевізник для пред'явлення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки руху. Органи податкової служби не відносяться до органів, які мають такі повноваження. Крім того, вказаним законом допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних. Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Тобто, як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця.

Водночас, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не є підставою вважати, що угоди не відбувались. Відсутність таких документів у господарських операціях може бути прийнята судом як доказ недійсності угоди лише у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. В свою чергу, судом встановлено, що угоди, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавались.

В контексті вищенаведеного, дорожні документи на товар є обов'язковими для водіїв на шляху переміщення товарів та бухгалтерської звітності постачальника, а не для покупця товару та мають бути наявні у водія з моменту списання товару зі складу постачальника, в момент перевезення та є необхідним документом в бухгалтерській звітності постачальника для включення ним до валових витрат, витрати на транспортування товару. У разі необхідності екземпляр товарно-транспортної накладної надається постачальником покупцю на вимогу останнього.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Тетрабудсервіс" в розрізі пояснень гр. ОСОБА_2, який на момент створення був його засновником, колегія суддів зазначає, що у липні 2011 року (а спірні операції були здійснені у серпні-вересні 2011 року) товариство було переоформлено на іншу особа та не має належних доказів та будь-яких свідчень про укладення сумнівних правочинів саме у перевіряємий період.

Окрім того колегія суддів враховує пояснення позивача стосовно стану юридичної особи ТОВ "Тетрабудсервіс".

З огляду на викладене, не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги малого приватного підприємства «Контраст» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року у справі № 1570/5308/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення суду в повному обсязі - 17 березня 2014 року

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян