Ухвала суду № 37779489, 20.03.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Карташева Т.А.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2014 року справа №430/250/14-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Чебанова О.О., Гайдара А.В., Яковенко М.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Станично-Луганського районного суду Луганської області від 06 лютого 2014 р. у справі № 430/250/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та перерахування державної допомоги по догляду за дитиною,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області; третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними та перерахування державної допомоги по догляду за дитиною.

Ухвалою Станично-Луганського районного суду Луганської області від 06 лютого 2014 року позовні вимоги за період з 05.09.2010 року по 03.08.2013 року включно залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони в судове засідання не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 04.02.2014 року позивач звернулась з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період з 05.09.2010 року по 05.09.2013 року з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 ст.99 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні даного позову пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав, так як позивач дізналася про порушення своїх прав ще у вересні 2010 року, тобто у день призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Позивачем не наведено доказів, на підставі яких можна було б вважати, що строк, встановлений законом, пропущено з поважних причин.

Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення їй строку звернення до суду.

Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання такої людини.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, що в свою чергу є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Станично-Луганського районного суду Луганської області від 06 лютого 2014 р. у справі № 430/250/14-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Станично-Луганського районного суду Луганської області від 06 лютого 2014 р. у справі № 430/250/14-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий О.О. Чебанов

Судді А.В. Гайдар

М.М. Яковенко