Постанова № 37777855, 05.03.2014, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2014 року (16:28) Справа №801/855/14

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі судового засідання Устіновій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної медичної установи «Санаторій «Білорусія»

до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим

про часткове скасування податкових повідомлень рішень

від позивача - Костіна К.В., довіреність №937/01-04 від 09.12.2013 року;

від позивача - Силицька С.С., довіреність №936/01-04 від 09.12.2013 року;

від відповідача - Володькін С.А.,довіреність №66/9/70 від 29.07.2013 року.

Суть справи: Державна медична установа «Санаторій «Білорусія» звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим про часткове скасування податкових повідомлень-рішень від 12.11.2013 року № 0004522201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 432584,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 216292,00 гривень, а також № 0004532201 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 121841,00 гривень та застосування штрафних санкцій у розмірі 60920,50 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, якою встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 469237,00 гривень та заниження податку на додану вартість в загальній сумі 139056,00 гривень. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволенні адміністративного позову з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Державна медична установа «Санаторій «Білорусія» є юридичною особою зареєстрованою 20.09.1999 року Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 №445552 (т.1, а.с.126).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є діяльність лікарняних закладів (т.1, а.с.128).

Державна медична установа «Санаторій «Білорусія» зареєстрована як платник податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200000362 (т.1,а.с.131).

Таким чином, Державна медична установа «Санаторій «Білорусія» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що у періоді з 16.09.2013 року по 11.10.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим було проведено документальну перевірку Державної медичної установи «Санаторій «Білорусія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.

Результати вказаної документальної планової виїзної перевірки Державної медичної установи «Санаторій «Білорусія» знайшли своє відображення у Акті № 478/22.1/01996042/217 від 25.10.2013 року (т.1 а.с.20-79).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлено порушення:

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.202., п.п.14.1.203, п.14.1 ст.14, п.138.1., п.138.2 п.138.8.5, 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.139.1.5 п.139.1 ст.139, п.145.1 ст.145, п.146.11., п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 469237,00 гривень, у тому числі за півріччя 2012 року в сумі 46204,00 гривень, за три квартали 2012 року в сумі 70232,00 гривень, за 2012 рік - 469237,00 гривень;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 п.201.4 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 139056,00 гривень, у тому числі за квітень 2012 року в сумі 7502,00 гривень, за травень 2012 року в сумі 242,00 гривень, за червень 2012 року в сумі 19024,00 гривень, за липень 2012 року в сумі 2273,00 гривень, за серпень 2012 року в сумі 2111,00 гривень, за вересень 2012 року в сумі 523,00 гривень, за жовтень 2012 року в сумі 18562,00 гривень, за листопад 2012 року в сумі 75096,00 гривень, за грудень 2012 року в сумі 13723,00 гривень.

- п. 51.1 ст.51, п.176.2 ст. 176 п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в частині не відображення у податкових розрахунках даних про суми доходів, отриманих фізичними особами і сум утриманого з них податку за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2012 року, надані невірні дані, а саме не відмічено ознакою 04 у колонки П/п податкового розрахунку факт застосування пільги до працівників, які утримують двох чи біль дітей віком до 18 років.

Зазначені порушення були встановлені внаслідок того, що ДМУ «Санаторій «Білорусія» віднесено до складу витрат пов'язані з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів які не підпадають під поняття п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, а саме вони не належать підприємству, а находяться в користуванні згідно договору №1 від 29.08.2003 року безоплатного користування майном. Також порушення встановленні в наслідок завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Севстройсервис» щодо ремонту основних засобів у сумі 148536,00 гривень, внаслідок завищення витрат на суму 183263,00 гривень при покупці побутової техніки у ТОВ «Півострів Пілот», внаслідок завищення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Півострів Пілот» у червні 2012 року на суму 15293,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки 478/22.1/01996042/217 від 25.10.2013 року Державної податкової інспекції у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- податкове повідомлення - рішення №0004522201 від 12.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 703856,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 469237,00 гривень та за штрафними санкціями у розмірі 234619,00 гривень (т.1, а.с.93);

- податкове повідомлення - рішення №0004532201 від 12.11.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 208584,00 гривень, у тому числі за основним платежем в розмірі 139056,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 69528,00 гривень (т.1, а.с.95).

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відповідно до п.п.14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п.14.1.202 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п.п.14.1.202 Податкового кодексу України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Згідно з пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу загальновиробничих витрат включаються:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначеністаттею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б) амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього Кодексу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" та страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов'язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до Закону України "Про підтвердження відповідності";

з) суми витрат, пов'язаних з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових та газових родовищ (за винятком витрат на спорудження будь-яких свердловин, що використовуються для розробки нафтових та газових родовищ, понесених з моменту зарахування таких свердловин до експлуатаційного фонду, а також інших витрат, пов'язаних з придбанням/виготовленням основних засобів, які підлягають амортизації згідно із статтею 148 цього Кодексу);

и) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, нормативами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 139 Податкового кодексу України визначений чіткий перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку; вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Зокрема, відповідно до п.п. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат:

- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу;

- витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Виходячи із системного аналізу вищевикладених норм Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підтвердження здійснення господарської операції проводиться на підставі первинних документів, які складаються під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, про що зазначено у п.п. 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто податкова накладна є підставою для віднесення відповідних витрат суб'єктом господарювання до складу валових витрат у відповідному податковому періоді.

При цьому дані, наведені в накладній, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, що кореспондується із п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Отже визначення об'єкта оподаткування виникає у разі підтвердження фактичного здійснення витрат на придбання певного товару належним чином складеними первинними документами, які відображують реальність господарської операції, зокрема відображують: рух активів в процесі здійснення господарської операції, що підтверджується первинними документами, а також фізичними, технічними, технологічними можливостями контрагентів за змістом здійснюваної господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів та господарською діяльністю платника податку, що підтверджується наявністю певної господарської мети використання придбаного товару в межах господарської діяльності, отримання прибутку, тобто вказує на наявність відповідних економічних причин здійснення платником податку відповідної господарської операції.

Вказане характеризує реальність вчинених господарських операцій.

Судом встановлено, що заниження податку на прибуток у сумі 469237,00 гривень згідно з актом перевірки виникло внаслідок завищення податкових витрат у сумі 2234466,00 гривень (2234466,00х21%), зазначене завищення виникло внаслідок наступних операцій:

- завищення суми амортизаційних відрахувань у результаті невірного застосування строків корисного використання по автотранспорту в сумі 24717,00 гривень, зазначене порушення позивачем визнано та не оскаржується;

- завищення суми податкових витрат з проведених сум ремонтів основних засобів, отриманих підприємством по договору безоплатного користування майном №1 від 29.08.2003 року Управлінням справами Президента Республіки Білорусь, у том числі по контрагентам: ТОВ «Севстройсервис» в сумі 1794555,75 гривень, ТОВ «ДСУ-44» в сумі 45833,33 гривень, ПП «Корван» в сумі 165760,00 гривень, позивачем визнано завищення витрат на суму 150849,08 гривень, оспорювана сума складає 1855300,00 гривень;

- завищення суми податкових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Півострів Пілот» в сумі 183263,00 гривень;

- завищення суми податкових витрат на суму ПДВ від вартості товару, отриманого від ТОВ «Півострів Пілот» - 183263 х20 %= 36652,66 гривень, у тому числі 15921,46 гривень - в податковий кредит, 21361,20 гривень податкові витрати.

Відносно порушень п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України щодо неправомірного віднесення до складу витрат, пов'язані з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів суд зазначає наступне.

Санаторій «Білорусія» в аналізованому періоді отримував доходи з наступних джерел:

- дохід від реалізації санаторно-курортних путівок, у тому числі, дитячих, за готівковий та безготівковий розрахунок, б/рахунок 701 «Фінансування з державного бюджету»;

- дохід від реалізації санаторно-курортних путівок організованим групам дітей у супроводі дорослих, від реалізації платних медичних послуг, за проживання, харчування, б/рахунок 711 «Прибуток, отриманий як плата за послуги», 741 «Інші доходи бюджетних установ»;

- дохід від надання приміщень в оренду суб'єктам господарської діяльності,відшкодування комунальних послуг орендаторами, за готівковий та безготівковий розрахунок, б/рахунок 711 «Дохід отриманий як плата за послуги»;

- дохід від реалізації грошових товарно-матеріальних цінностей за безготівковий розрахунок, від операцій з продажу іноземної валюти, реалізація товарів в буфеті, інши доходи б/рахунок 711 «Доходи отримані як плата за послуги», 741 «Інші доходи бюджетних установ»;

За період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року Санаторій «Білорусія» фінансувався Управлінням справами Президента Республіки Білорусь, що підтверджується копією листа ДМУ «Санаторій «Білорусія» від 22.06.2012 року №01-02/443 про додаткове бюджетне фінансування, копією розрахунку фінансування на поточний ремонт ДМУ «Санаторій «Білорусія» на 2012 рік, копією витягу з бюджетної класифікації Республіки Білорусь, копією відомості операцій по рахунку 701 «Фінансування з державного бюджету» за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року (т.1, а.с.140-151).

Відповідно до матеріалів справи на розрахунковий рахунок санаторія надійшли грошові кошти згідно кошторису у сумі 12 809 903,24 гривень.

Суми фінансування були відображені у бухгалтерському обліку проводками: ДТ 3183 КТ 701, 703 та включені у склад податкових доходів.

Судом встановлено, що ДМУ «Санаторій «Білорусія» у перевіряємому періоді мало взаємовідносини з наступними контрагентами:

- ТОВ «Севстройсервіс»;

- ТОВ «ДСУ-44»;

- ПП «Корван» .

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Севстройсервіс» були укладені наступні договори:

- договір №1П/12/07/04-202 від 19.07.2012 року відповідно до якого, ТОВ «Севстройсервіс» (Підрядник) приймає на себе обов'язки виконати Ескізний і робочий проект по об'єкту "Капітальний ремонт будівлі спортивного залу (ЛФК) літера" П "площею 578 квадратних метрів в м. Ялта, Місхорський спуск, 2", відповідно до завдання на проектування та переліком східних даних, наданих ДМУ «Санаторій «Білорусія» (Замовник), а Замовник зобов'язується прийняти результати таких робіт і сплатити вартість виконаних робіт (т.1, а.с.152-155).

- договір підряду №19/12/07/04-222 від 03.10.2012 року, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи: поточний ремонт приміщень виробничої-побутового комплексу "Нева" ДМУ "Санаторій" Білорусія "розташованого в м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Місхорський спуск, у строки та за ціною, встановлені цим договором (т.1, а.с.165-170).

- договір підряду №32/12/07/04-225 від 23.10.2012 року, відповідно до якого ДМУ "Санаторій" Білорусія "(Замовник) доручає, а ТОВ" Севстройсервіс "(Підрядник) приймає на себе зобов'язання виконати роботи: поточний ремонт корпусу № 4 ДМУ" Санаторій "Білорусія", розташованого в. Ялта, смт. Кореїз, Місхорський спуск, 2 (т.1, а.с.185-190).

- договір №48/12/07/04-235 від 03.10.2012 року, відповідно до якого ДМУ "Санаторій" Білорусія "(Виконавець) приймає на себе обов'язки з надання послуг, пов'язаних з проживанням представників ТОВ" Севстройсервіс "(Замовник) з 04.10.2012 року по 31.01.2013 року, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (т.1, а.с.171-172);

- договір від 04.10.2012 року, відповідно до якого ДМУ "Санаторій" Білорусія "(Виконавець) приймає на себе обов'язки з надання послуг, пов'язаних з пов'язаних організацією харчування представників замовника (т.1, а.с.173-174);

- договір поставки металопластикових конструкцій № 12/12/07/04-206 від .09.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Севстройсервіс" зобов'язується за завданням ДМУ "Санаторій" Білорусія "(Замовник), а Замовник зобов'язується прийняти оплатити постачання і установку білих металопластикових конструкцій в приміщення Замовника, розташованому в м. Ялта, Місхорський спуск, корпус № 4 ДМУ" Санаторій "Білорусія " (т.1, а.с.162-163).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- завдання на проектування на капітальний ремонт будівлі спортивного залу (т.1, а.с.156-158).

- протокол угоди про договірну ціну (т.1, а.с.159);

- графік оплат до договору №1П/12/07/04-202 від 19.07.2012 року (т.1, а.с.160);

- акт надання послуг №3 від 20.07.2012 року, на суму 14400,00 гривень (т.1, а.с.161);

- відомість операцій по рахунку 364 «Розрахунки з іншими дебіторами» за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року (т.1, а.с.247);

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 31.10.2012 року на суму 55000,00 гривень, у тому числі ПДВ 9166,67 гривень (т.1, а.с.176-181);

- податкова накладна №12 від 04.10.2012 року на суму 7000,00 гривень, у тому числі ПДВ 1166,67 гривень (т.1, а.с.182);

- податкова накладна №13 від 04.02.2012 року на суму 30000,00 гривень, у тому числі ПДВ 5000,00 гривень (т.1, а.с.183);

- податкова накладна №15 від 09.10.2012 року на суму 18000,00 гривень, у тому числі ПДВ 3000,00 гривень (т.1, а.с.184);

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 08.11.2013 року на суму 218394,00 гривень, у тому числі ПДВ 36399,00 гривень (т.1, а.с.195-200);

- акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 30.11.2012 року на суму 862124,54 гривень, у тому числі ПДВ 143387,42 гривень (т.1, а.с.201-218);

- акт приймання виконаних будівельних робіт № 3 від 14.12.2012 року на суму 1000668,36 гривень, у тому числі ПДВ 166778,06 гривень (т.1, а.с.219-228);

- підсумкова відомість ресурсів (т.1, а.с.229-235);

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень року (т.1, а.с.236);

- податкова накладна №19 від 24.10.2012 року на суму 200000,00 гривень, у тому числі ПДВ 33333,33 гривень (т.1, а.с.237);

- податкова накладна №24 від 05.11.2012 року на суму 24593,00 гривень, у тому числі ПДВ 4098,83 гривень (т.1, а.с.238);

- податкова накладна №25 від 05.11.2012 року на суму 27780,00 гривень, у тому числі ПДВ 4630,00 гривень (т.1, а.с.239);

- податкова накладна №26 від 05.11.2012 року на суму 47627,00 гривень, у тому числі ПДВ 7937,83 гривень (т.1, а.с.240);

- податкова накладна №27 від 07.12.2012 року на суму 80000,00 гривень, у тому числі ПДВ 13333,33 гривень (т.1, а.с.241);

- податкова накладна №32 від 19.11.2012 року на суму 200000,00 гривень, у тому числі ПДВ 33333,33 гривень (т.1, а.с.242);

- податкова накладна №35 від 28.11.2012 року на суму 400000,00 гривень, у тому числі ПДВ 66666,67 гривень (т.1, а.с.243);

- податкова накладна №36 від 30.11.2012 року на суму 300000,00 гривень, у тому числі ПДВ 50000,00 гривень (т.1, а.с.244);

- податкова накладна №41 від 1312.2012 року на суму 200000,00 гривень, у тому числі ПДВ 33333,33 гривень (т.1, а.с.245);

- податкова накладна №45 від 20.12.2012 року на суму 601186,90 гривень, у тому числі ПДВ 100197,82 гривень (т.1, а.с.246);

- акт здачі-приймання робіт № 12 від 12.09.2012 року на суму 14255,00 гривень, у тому числі ПДВ 2375,83 гривень (т.1, а.с.164);

- локальний кошторис № 2-1-1 на поточний ремонт приміщень виробничо-побутового комплексу та гуртожитки (т.4, а.с.16-24);

- договірна ціна на поточний ремонт приміщень виробничо-побутового комплексу та гуртожитки здійснюване в 2012 році (т.4, а.с.25-26);

- підсумкова відомість ресурсів (т.4, а.с.27-34);

- договірна ціна на поточний ремонт ДМУ «Санаторій «Білорусія» , корпус №4 (т.4, а.с.35-36);

- акт прийому-передачі об'єкта до проведення ремонтних робіт за договором № 32/12 від .10.2012 року (т.4, а.с.40);

- локальний кошторис № 2-1-6 на поточний ремонт ДМУ «Санаторій «Білорусія», корпус №4 (т.4, а.с.41-45);

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-6 на опалення (т.4, а.с.46-50);

- локальний кошторис № 2-1-5 на поточний ремонт ДМУ «Санаторій «Білорусія», корпус №4 (т.4, а.с.51-53);

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-5 на вентиляцію (т.4, а.с.54-55);

- локальний кошторис № 2-1-4 на поточний ремонт ДМУ «Санаторій «Білорусія», корпус №4 (т.4, а.с.56-62);

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-4 на каналізацію (т.4, а.с.63-67);

- локальний кошторис № 2-1-3 на поточний ремонт ДМУ «Санаторій «Білорусія», корпус №4 (т.4, а.с.68-73);

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-3 на водопровід (т.4, а.с.74-78);

- локальний кошторис № 2-1-2 на поточний ремонт ДМУ «Санаторій «Білорусія», корпус №4 (т.4, а.с.79-83);

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-2 на електромонтажні роботи (т.4, а.с.84-88);

- локальний кошторис № 2-1-1 на поточний ремонт ДМУ «Санаторій «Білорусія», корпус №4 (т.4, а.с.89-102);

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на обробні роботи (т.4, а.с.103-109);

Відповідно до матеріалів справи придбані товари, роботи (послуги) були оплачені позивачем, шляхом перерахування шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Севстройсервіс» що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №00001174 від 20.07.2012 року на суму 14400,00 гривень (т.4, а.с.214);

- платіжне доручення №00001579 від 14.09.2012 року на суму 7127,50 гривень (т.4, а.с.215);

- платіжне доручення №00001655 від 04.10.2012 року на суму 30000,00 гривень (т.4, а.с.216);

- платіжне доручення №00001690 від 09.10.2012 року на суму 18000,00 гривень (т.4, а.с.217);

- платіжне доручення №00001727 від 24.10.2012 року на суму 200000,00 гривень (т.4, а.с.218);

- платіжне доручення №00001800 від 05.11.2012 року на суму 24593,00 гривень (т.4, а.с.219);

- платіжне доручення №00001801 від 05.11.2012 року на суму 27780,00 гривень (т.4, а.с.220);

- платіжне доручення №00001821 від 07.11.2012 року на суму 80000,00 гривень (т.4, а.с.221);

- платіжне доручення №00001838 від 19.11.2012 року на суму 200000,00 гривень (т.4, а.с.222);

- платіжне доручення №00001908 від 28.11.2012 року на суму 400000,00 гривень (т.4, а.с.223);

- платіжне доручення №00001938 від 30.11.2012 року на суму 300000,00 гривень (т.4, а.с.224);

- платіжне доручення №00002012 від 13.12.2012 року на суму 200000,00 гривень (т.4, а.с.225);

- платіжне доручення №00002038 від 20.12.2012 року на суму 601186,90 гривень (т.4, а.с.226);

Судом встановлено, що між ДМУ «Санаторій «Білорусія» (Замовник) та ТОВ «ДСУ-44» (Підрядник) укладено договір №07/04-139 від 12.06.2012 року, відповідно до якого Підрядник зобов'язується провести ремонтні роботи дороги складається на балансі Замовника за адресою під'їзд парку - пам'ятника "Місхорський" (т.1, а. 249-251);

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- договірна ціна на ремонт дорожнього покриття під'їзду до парку-пам'ятника "Місхорський" (т.1, а.с.252-253);

- акт приймання виконаних будівельних робіт від 14.06.2012 року (т.2, а.с.1-4);

- податкові декларації з ПДВ та копії виданих та отриманих податкових накладних з квітня 2012 року по грудень 2012 року;

Придбані роботи (послуги) були оплачені позивачем, шляхом перерахування шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «ДСУ-44» що підтверджується платіжним дорученням №00000936 від 14.06.2012 року на суму 55000,00 гривень (т.2, а.с.227).

Судом встановлено, що між ДМУ «Санаторій «Білорусія» (Замовник) та ПП «Корван» (Підрядник) укладено договір №7/12 від 18.03.2012 року, відповідно до якого Підрядник зобов'язується за дорученням Замовника власними силами засобами з використанням матеріалознавства обладнання, а також з матеріалів Замовника переданих за актом прийому-передачі матеріалів, виконати ремонтні та оздоблювальні дані роботи, в Відповідність з узгодженої сторонами динамічної договірної ціни локального кошторису (т.2, а.с.5-10).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надані наступні документи податкової та бухгалтерської звітності:

- акт приймання виконаних будівельних робіт від 19.04.2012 року на суму 114945,50 гривень, у тому числі ПДВ 19157,58 гривень (т.2, а.с.11-18);

- акт приймання виконаних будівельних робіт від 22.04.2012 року на суму 40000,00 гривень, у тому числі ПДВ 6666,67 гривень (т.2, а.с.19-27);

- акт приймання виконаних будівельних робіт від 27.04.2012 року на суму 146594,88 гривень, у тому числі ПДВ 24432,48 гривень (т.2, а.с.28-37);

- акт приймання виконаних будівельних робіт від 21.05.2012року на суму 5094,31 гривень, у тому числі ПДВ 849,05 гривень (т.2, а.с.38-42);

- податкова накладна №17 від 19.04.2012 року на суму 66956,70 гривень, у тому числі ПДВ 11159,45 гривень (т.2, а.с.43);

- податкова накладна №21 від 25.05.2012 року на суму 5094,31 гривень, у тому числі ПДВ 849,05 гривень (т.2, а.с.44);

- податкова накладна №11 від 22.03.2012 року на суму 87988,80 гривень, у тому числі ПДВ 14664,80 гривень (т.4, а.с.112);

- податкова накладна №17 від 19.04.2012 року на суму 66956,70 гривень, у тому числі ПДВ 11159,45 гривень (т.4, а.с.113);

- податкова накладна №19 від 27.04.2012 року на суму 146594,88 гривень, у тому числі ПДВ 24432,48 гривень (т.4,а.с.114);

- податкові декларації з ПДВ та копії виданих та отриманих податкових накладних з квітня 2012 року по грудень 2012 року.

Придбані роботи (послуги) були оплачені позивачем, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Корван» що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №00000828 від 25.05.2012 року на суму 5094,31 гривень (т.2, а.с.228);

- платіжне доручення від 12.07.2012 року на суму 10000,00 гривень (т.2, а.с.229);

- платіжне доручення №00001030 від 26.06.2012 року на суму 20000,00 гривень (т.2, а.с.230);

- платіжне доручення №00000604 від 19.04.2012 року на суму 66956,70 гривень (т.2, а.с.231);

- платіжне доручення №00000656 від 27.04.2012 року на суму 146594,88 гривень (т.2, а.с.232);

- платіжне доручення №00001331 від 09.08.2012 року на суму 47916,89 гривень (т.2, а.с.233).

Таким чином, виконання ремонтних робіт підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Відносно завищення витрат на суму 183263,00 гривень при покупці побутової техніки у ТОВ «Півострів Пілот», суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи між ДМУ «Санаторій «Білорусія» (Покупець) та ТОВ «Півострів Пілот» (Постачальник) укладено господарський договір поставки №0106-03 від 01.06.2012 року, відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у замовлені строки другій стороні - Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму (т.2, а.с.60).

На підтвердження придбання товарів у ТОВ «Півострів Пілот» позивачем надані наступні документи :

- графік постачання товарів (побутової техніки) (т.2, а.с.61);

- акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 року станом на 01.01.2013 року з ТОВ «Півострів Пілот» (т.2, а.с.62);

- рахунок-фактура №010601 від 01.06.2012 року на суму 35640,00 гривень, у тому числі ПДВ 5940,00 гривень (т.2, а.с.63);

- рахунок-фактура №010602 від 01.06.2012 року на суму 85589,96 гривень, у тому числі ПДВ 14264,99 гривень (т.2, а.с.64);

- податкова накладна №5 від 01.06.2012 року на суму 35640,00 гривень, у тому числі ПДЛВ 5940,00 гривень (т.2, а.с.66);

- податкова накладна №9 від 01.06.2012 року на суму 85589,96 гривень, у тому числі ПДВ 14264,99 гривень (т.2, а.с.67);

- накладна №070603 від 07.06.2012 року на суму 35640,00 гривень, у тому числі ПДВ 5940,00 гривень (т.2, а.с.68);

- накладна №070604 від 07.06.2012 року на суму 85589,96 гривень, у тому числі ПДВ 14264,99 гривень (т.2, а.с.69);

- рахунок-фактура №050601 від 05.06.2012 року на суму 79500,00 гривень, у тому числі ПДВ 13250,00 гривень (т.2, а.с.70);

- податкова накладна №17 від 07.06.2012 року на суму 79500,00 гривень, у тому числі ПДВ 13250,00 гривень (т.2, а.с.72);

- накладна №250601 від 25.06.2012 року на суму 79500,00 гривень, у тому числі ПДВ 13250,00 гривень (т.2, а.с.73);

- рахунок-фактура №120601 від 12.06.2012 року на суму 19186,00 гривень, у тому числі ПДВ 3197,67 гривень (т.2, а.с.74);

- податкова накладна №61 від 12.06.2012року на суму 19186,00 гривень, у тому числі ПДВ 3197,67 гривень (т.2, а.с.76);

- накладна №250602 від 25.06.2012 року на суму 19186,00 гривень, у тому числі ПДВ 3197,00 гривень (т.2, а.с.77);

- відомість операцій по рахунку 364 «Розрахунки з іншими дебіторами» - контрагент ТОВ «Півострів Пілот» за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року (т.2, а.с.78).

Придбані товари були оплачені позивачем, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ТОВ «Півострів Пілот», що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- платіжне доручення №00000862 від 01.06.2012 року на суму 121229,96 гривень (т.2, а.с.63);

- платіжне доручення №00000909 від 07.06.2012 року на суму 79500,00 гривень (т.2, а.с.70);

- платіжне доручення №00000927 від 12.06.2012 року на суму 19186,00 гривень (т.2, а.с.74);

Товари (побутова техніка) придбані у ТОВ «Півострів Пілот» були використані позивачем у своєї господарської діяльності, що підтверджується інвентарними записами основних засобів (т.2, а.с.90-98), інвентарними картками обліку основних засобів (т.2, а.с.99-139), картками складського обліку за період з 01.06.2012 року по 31.12.2012 року (т.2, а.с.140-155), актами приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.2, а.с.156-213).

Таким чином, придбання товарів (побутова техніка) у ТОВ «Півострів Крим» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що підтверджує реальність здійснення господарських операцій.

Стосовно висновків відповідача щодо неправомірного віднесення ДМУ «Санаторій «Білорусія» до складу витрат пов'язаних з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів які не підпадають під поняття п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України, а саме вони не належать підприємству, а находяться в користуванні згідно договору №1 від 29.08.2003 року безоплатного користування майном, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між Управлінням справами Президента Білорусії та ДМУ "Санаторій" Білорусія "укладено договір № 1 від 29.08.2003 року, відповідно до якого Управління справами передає, а Санаторій приймає у безоплатне тимчасове користування для здійснення діяльності відповідно до Статуту санаторію будівлі, споруди інше майно, розташоване за ДРЕС: м. Ялта, смт. Кореїз, Місхорський спуск, 2, згідно з додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, а Санаторій зобов'язується повернути отримане у користування майно тому ж стані з урахуванням зносу, нарахованого Санаторієм в Відповідність до законодавства України (т.1, а.с.134-138).

Відповідно до п.3.3.4 зазначеного договору ДМУ "Санаторій" Білорусія " має право проводити реконструкцію, будівництво, капітальний і поточний ремонт майна за затвердженим Управлінням справами планом (т.1, а.с.136).

Згідно з п. 146.12 ст.12 Податкового кодексу України Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Нормами цієї статті передбачено, віднесення до складу податкових витрат будь-яких видів ремонтів основних засобів, використовуваних в господарській діяльності в межах 10% ліміту.

Окрім цього, дається уточнення й на основні засоби, по яким установа не несла витрати на придбання або на які не перейшло право власності ( у тому числі, але не виключно).

Орендовані основні засоби не перебувають на балансі й на них у Орендаря відсутні витрати з придбання, що не дозволяє йому нараховувати амортизацію на них (ст.144.1 НКУ), але при цьому у Орендаря є право на податкові витрати по витратах, пов'язаних з ремонтом цих основних засобів.

Договір тимчасового безкоштовного користування підпадає під договір позички.

Стосунки позички регулюються розділом 60 ЦКУ. Згідно ст.827 ЦКУ, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язався передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого терміну.

За своєю суттю договір позички дуже близький до договору оренди, оскільки і той й інший договори полягають з метою передачі майна в користування на певний час.

Тому, деякі правила, що стосуються договору оренди, а саме розділу 58 ЦКУ, поширюються й на позичку.

Мета і предмет обох договорів є загальними:

- мета: передача майна в користування на певний термін;

- предмет: річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первинний вид при неодноразовому використанні.

Основна відмінність між цими двома угодами полягає в тому, що угода оренди, на відміну від угоди позички, є платною.

Таким чином, оскільки правові позиції ремонту майна, отриманого за угодою позички, в ЦКУ не прописані, відповідно до ч.З ст.827 ЦКУ до угоди позички застосовуються положення гл.58 ЦКУ "Найм (Оренда)".

У Податковому Кодексі України немає спеціальних норм, регулюючих віддзеркалення ремонтів на майно, отримане по угоді позички.

Проте, спираючись на норми ч.З ст.827 ЦКУ, віддзеркалення витрат на ремонт в податковому обліку в описаній ситуації повинно відбуватися по аналогії з віддзеркаленням витрат на ремонт орендованого приміщення.

Облік ремонтних витрат орендованого майна в ПКУ прописаний в ст.146.11-146.12, 146.19.

Так, згідно з цими статтями, у разі, якщо Угодами передбачено виконання ремонтів орендарем( у даному випадку - отримувач позики), то витрати на ремонти (незалежно від їх виду: поточний або капітальний відбиваються:

- на витрати того періоду, в якому вони здійснені, - в межах, встановлених п.146.12 ПКУ (тобто в межах 10% -го ліміту);

- частина витрат, 10%, що перевищує, -й ремонтний ліміт, амортизується як окремий об'єкт основних засобів тієї ж групи, до якої відноситься об'єкт (п. 146.19 ПКУ), що орендується.

Виходячи з вищевикладеного, у Установи є підстави відповідно до п.146.12 ПКУ на податкові витрати по виконаним ремонтам основних засобів, отриманих за угодою тимчасового безкоштовного користування, в межах 10-ти % ліміту сукупної балансової вартості усіх груп основних засобів на початок звітного року.

Крім того, оскільки отримані грошові кошти, як фінансування ремонтів основних засобів включені до складу оподатковуваної податком на прибуток бази, витрачені засоби мають своє місце у складі податкових витрат за умови документального підтвердження.

Таким чином, відповідно до ст. 146.12 Податкового Кодексу України Установа в межах 10-ти % ліміту має право включати в податкові витрати суму проведених ремонтів і поліпшень, отриманих в тимчасове безкоштовне користування основних виробничих засобів.

Відносно завищення податкового кредиту ДМУ Санаторія «Білорусія» по взаємовідносинам з ТОВ «Півострів Пілот» на суму 15292,00 гривень, з ТОВ «Севстройсервіс» на суму 106549,00 гривень, суд зазначає наступне.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи ДМУ «Санаторій «Білорусія», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ТОВ «Півострів Пілот» та ТОВ «Севстройсервіс» товарів, послуг (робіт), та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між ДМУ «Санаторій «Білорусія» та його контрагентами, є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, «Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача з іншими контрагентами.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість та податку на прибуток.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємствами, які були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес» АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі Державною податковою інспекцією у м. Ялті Головного управління Міндоходів в АР Крим, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 12.11.2013 року №0004522201 та №0004532201 не можуть бути визнаними такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, підлягають частковому скасуванню, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 05.03.2014 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України постанову складено у повному обсязі 10.03.2014 року.

Керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення - рішення від 12.11.2013 року №0004522201 в частині донарахування податку на прибуток на суму 432584 (чотириста тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят чотири) гривень 00 копійок та застосування штрафних санкцій у розмірі 216292 (двісті шістнадцять тисяч двісті дев'яносто дві) гривень 00 копійок.

3. Визнати протиправним та скасувати частково податкове повідомлення - рішення від 12.11.2013 року №0004532201 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 121841 (сто двадцять одна тисяча вісімсот сорок одна) гривень 00 копійок та застосування штрафних санкцій у розмірі 60920 (шістдесят тисяч дев'ятсот двадцять) гривень 50 копійок.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державної медичної установи «Санаторій «Білорусія» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.