Ухвала суду № 37774124, 06.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/1315/13-а Головуючий у 1-й інстанції:Журавель В.О.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Торгівельно-виробничої фірми "Галант" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Торгівельно-виробнича фірма "Галант" (далі - ПП ТВФ "Галант") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Білоцерківська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 р. №0000442203/557 та №0000422203/558.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 14.03.2013 р. №0000442203/557 та №0000422203/558..

На вказану постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, Білоцерківською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП ТВФ «Галант» з питань повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім Трейдстар» та ТОВ «Торговий дім Продсервісторг-Плюс» за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 01.03.2013 р. №957/22-3/20605165/30.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 91047,00 грн.;

- абз.1, 2 п.198.6 ст.198. п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму ПДВ 84158,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. №0000422203/558, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 106 100,00 грн., та №0000442203/557, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 829,00 грн.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2011 р. ТОВ «ТД «Трейдстар» та у 2012 р. ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» за усними договорами передали позивачу товарно-матеріальні цінності. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника, що підтверджено випискою по особовому рахунку, журналами-ордерами і відомостями по рахунках.

На виконання умов договорів, контрагенти у 2011 та 2012 рр. поставили позивачу товар, який оформлено податковими та видатковими накладними. Наявність, кількість та вартість товару підтверджено рахунками-фактурами.

Суму податку на додану вартість за податковими накладними позивачем включено до складу податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних та включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний період 2012 р.

Після придбання товару у ТОВ «ТД «Трейдстар» та у ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» позивачем його використано у власній діяльності для потреб виробництва, що підтверджено актами списання товарів, попередніми калькуляціями вартості виробництва продукції, які місяться в матеріалах справи.

Відповідачем не заперечується факт наявності всіх необхідних реквізитів у первинних бухгалтерських та податкових документах та належного відображення позивачем у бухгалтерському і податковому обліку зазначених господарських операцій та декларування валових витрат, прибутку, податкових зобов'язань з податку на додану вартість, формування податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Крім того, відповідно до положень ст. 206 Цивільного кодексу України відсутність письмового договору між сторонами не має наслідком його недійсності. Договірна практика допускає здійснення поставок товарів без укладення письмового договору та оформленням первинних документів. Тому відсутність договору за умови наявності інших документів, що підтверджують факт його виконання, не може свідчити про відсутність господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки, відповідач пов'язує факти порушення позивачем податкового законодавства лише з діяльністю контрагентів - ТОВ «ТД «Трейдстар» та ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс», та стверджує про безтоварність господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентами.

При цьому, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагентів його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у них для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Щодо відсутності за місцезнаходженням ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс», колегія суддів зазначає, що даний факт не доведений податковим органом, оскільки згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також, посилання на відсутність ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс» за його місцезнаходженням є необґрунтованим, оскільки дана обставина може мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вона не стосується належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеним договором.

Отже, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТД «Трейдстар», ТОВ «ТД «Продсервісторг-плюс», а тому податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. №0000442203/557 та №0000422203/558 є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 17, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.