Ухвала суду № 37774003, 13.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8885/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Федотова І.В.,

при секретарі - Січкаренко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вільхівська" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000681509 від 13.12.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі міста Києва проведено камеральну перевірку декларації з податку на додану вартість за серпень 2012 року ТОВ "Агрофірма "Вільхівська", за результатами якої, відповідачем було складено Акт №473/15-09/35902139 від 19.10.2012 р.

З вказаного Акту перевірки вбачається, що за результатами співставлення даних Реєстру отриманих та виданих податкових накладних та інформації з Єдиного реєстру податкових накладних виявлено відсутність в ЄРПН включеної позивачем до складу податкового кредиту однієї податкової накладної за серпень 2012 року на суму 17945,26 грн., а тому відповідач прийшов до висновку, що податкова декларація з податку на додану вартість заповнена позивачем з порушенням вимог Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, в порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України включено до складу податкового кредиту податкову накладну на суму ПДВ 17945,26 грн..

На підставі вказаного Акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000681509 від 13.12.2012 р. (надалі - ППР №0000681509), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26918,00 грн., з яких 17945,00 грн., - за основним платежем, а 8973,00 грн., - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.6 ст.201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Згідно з п. 6 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» № 1379 від 01 листопада 2011 року, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія). При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою «Х»).

Податкова накладна, яка виписується платником податку - отримувачем товарів/послуг, складається в одному примірнику.

Оригінал податкової накладної надається покупцю (отримувачу) товарів/послуг на його вимогу.

Згідно з пп. 6.2 п. 6 вказаного Наказу, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Податкова накладна, яка відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX ПК України підлягає реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, надається покупцю тільки після реєстрації, що здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому у верхній лівій частині податкової накладної робляться відповідні відмітки (потрібне виділяється поміткою «Х»).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як покупцем, та ТОВ „Ветфактор", як продавцем, був укладений Договір поставки №602/10 від 02.11.2011 р., відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Так, ТОВ „Ветфактор" на виконання умов Договору №602/10 поставило позивачу товар на загальну суму 53835,75 грн., в т.ч. ПДВ 8972,63 грн., що підтверджується видатковою накладною №4919 від 01.08.2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Ветфактор" надана позивачеві податкова накладна № 5096 від 01.08.2012 року із відміткою про її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не було надано доказів надіслання продавцю квитанція про неприйняття вищезгаданої накладної із зазначенням причин неприйняття, а отже, в силу положень п. 201.10. ПК України, вищевказана податкова накладна є поданою та зареєстрованою (включеною) в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим є підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Крім того, податковим законодавством не визначено обов'язок покупця - отримувача податкової накладної перевіряти факт внесення такої накладної до Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності свого рішення.

За вказаних обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

І.В. Федотов

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Федотов І.В.