Ухвала суду № 37773889, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16447/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасадрем-сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасадрем-сервіс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фасадрем-сервіс» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним наказу щодо проведення позапланової документальної перевірки №1514 від 10.10.2012 року та визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.10.2012 року №842/22-10/31663124 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасадрем-сервіс», визнання протиправними дій щодо складання висновків, зазначених у вказаному акті, визнання протиправними дій щодо складання даного акту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Фасадрем-сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт від 12.10.2012 року №842/22-10/31663124.

Документальна невиїзна перевірка позивача була проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, згідно якого, підставою для здійснення позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби отримали лист від 23.08.2012 року №51/7/5-5603 Управління Служби безпеки України у місті Києві про проведення перевірки ТОВ «Фасадрем-сервіс», оскільки спецпідрозділом по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Управління СБ України виявлено наявність в діях ОСОБА_3, який є директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Фасадрем-сервіс» ознак злочинів, передбачених ст.ст. 212 та 205 Кримінального кодексу України.

Посадові особи відповідача для вручення письмового запиту № 8266/10/22-810 від 10.10.2012 року про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно фінансово-господарських операцій з контрагентами за період з 01.06.2011 року по 30.09.2012 року здійснили вихід за податковою та фактичною адресою ТОВ «Фасадрем-сервіс»: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, 8, кв. 22 та встановили відсутність позивача за місцезнаходженням, про що було складено акт №1194/2-8/31663124 від 10.10.2012 про неможливість вручення запиту.

Начальником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби прийнято наказ від 10.10.2012 року №1514 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасадрем-сервіс» відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Вирішуючи правомірність спірного наказу та дій податкової інспекції, колегія суддів зважає на наступні обставини справи та норми матеріального права.

Згідно п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 2.4 Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу ДПА України від 27.05.2008 року № 355, затверджених Наказом ДПС України від 14.04.2011 року № 213, передбачено, що підрозділи органу ДПС, які очолюють здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за формою згідно з додатком 9 до Методичних рекомендацій.

Зазначене повідомлення підписується керівником (або заступником керівника) органу ДПС, завіряється гербовою печаткою цього органу та реєструється у єдиному Журналі реєстрації повідомлень про проведення перевірок платників податків у порядку, визначеному пунктом 2.1 цього розділу.

Правовий аналіз вказаних вище норм свідчить про їх дотримання податковим органом, оскільки наказ Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 10.10.2012 року №1514 та повідомлення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки від 10.10.2012 № 500/22-8 оформлені належним чином, що не спростовано матеріалами справи. Позивач отримав їх 12.06.2012 року, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення №0101018829275.

Колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про протиправність посилань апелянта, що на ТОВ «Фасадрем-сервіс» відсутня посадова особа Семенчук, а також те, що позивач не отримував поштової кореспонденції від Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва, виходячи з наступного.

Відповідач направив на адресу позивача повідомлення про запрошення № 328 від 10.10.2012 року, яке згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0101018829283, отримане також уповноваженою особою Семенчук. При цьому, позивач не заперечує, що отримав повідомлення про запрошення №328 від 10.10.2012 року та надав суду копію даного запрошення. Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість доводів апелянта щодо неотримання кореспонденції від податкового органу.

Зазначені обставини свідчать про правомірність прийняття спірного наказу від 10.10.2012 року №1514 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки у відповідності до вимог чинного законодавства.

З матеріалів справи слідує, що в ході перевірки відповідач встановив порушення позивачем ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, а саме вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків. Крім того, податковим органом встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.06.2011 року по 30.09.2012 року, які підпадають під визначення ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 185 ст. 185, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

З приводу правомірності посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність правочинів, укладених від імені позивача, судова колегія повністю підтримує доводи суду першої інстанції та виходить з наступного.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Висновки податкового органу, щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

У відповідності до положень п. 1 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (далі - Порядок), акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.

Пунктом 6. розділу II Порядку, висновок акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

- зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень;

- виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів);

- в акті не допускається визначення виду і розміру штрафних (фінансових) санкцій за встановлені порушення;

- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для отримання;

- відображається кількість складених примірників акта (довідки) перевірки та відмітка про вручення одного примірника посадовим особам платника податків або його законним представникам.

З матеріалів справи слідує, що відповідач при складанні акту від 12.10.2012 року № 842/22-10/31663124 та висновків, зазначених у даному акті, діяв у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства. Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання протиправними дій відповідача зі складання акту та його висновків.

Крім того, судом першої інстанції правомірно зауважено, що аналіз змісту позовної заяви та пояснень позивача вказують на те, що оскаржуючи дії зі складання акту та висновків акту, позивач не згоден саме зі змістом висновків по суті. Проте, така інформація без підтвердження необхідними письмовими доказами має силу суб'єктивної думки податкового органу. В свою чергу, варто зауважити, що у випадку внесення даної інформації в автоматизовану систему співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів, позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним позовом про виключення з системи даної інформації.

Щодо висновків акту перевірки про вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.06.2011 року по 30.09.2012 року слід відмітити, що в матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_3, про те, що він зареєстрував ТОВ «Фасадрем-сервіс» за грошову винагороду, в подальшому підписував документи фінансово-господарської діяльності, за що отримував грошову винагороду та протиправність такої діяльності усвідомлював. Надання апелянтом нотаріальної заяви від 02.12.2012 року, відповідно до якої ОСОБА_3 заявив, що ТОВ «Фасадрем-сервіс» реєстрував з власної ініціативи та волі з метою здійснення господарської діяльності, всі операції з контрагентами здійснювалися та були реальними, не може бути враховано судовою колегією в якості належного доказу, оскільки дана особа викликалась неодноразово до суду з метою допиту в якості свідка для усунення суперечностей вказаних вище документів, проте явка так і не була забезпечена позивачем.

З урахуванням зазначених вище обставин, апеляційна інстанція приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку, що апелянтом не доведено протиправність складання податковим органом висновків про вчинення ТОВ «Фасадрем-сервіс» за період з 01.06.2011 року по 30.09.2012 року правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного позивачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фасадрем-сервіс» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07.03.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Сорочко Є.О.

Оксененко О.М.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Сорочко Є.О.