Ухвала суду № 37773425, 18.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2053/13-ц

Провадження № 22-ц/779/514/2014

Категорія 37

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кальнянської сільської ради Долинського району, третя особа - Долинська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду від 24 грудня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

15 липня 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, Кальнянської сільської ради Долинського району, третя особа - Долинська районна державна нотаріальна контора, про визнання недійсним заповіту посвідченого від імені його матері ОСОБА_5 01.12.1990 року, згідно якого все своє майно вона заповіла ОСОБА_6 та ОСОБА_3

Свої вимоги мотивував тим, що заповіт від імені ОСОБА_5 підписано іншою особою, оскільки вона не була письменна, допущено також порушення при посвідченні його секретарем Кальнянської сільської ради, у зв»язку з цим неправильно видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, чим порушено його право на спадкове майно.

Рішенням Долинського районного суду від 24 грудня 2013 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кальнянської сільської ради Долинського району, третя особа - Долинська районна державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

На дане рішення представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій посилається на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам закону.

Апелянт зазначив, що відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт вчинений від імені його матері повинен бути визнаний недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, що є підставою для визнання його судом недійсності.

Крім того, заповіт складено з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних рад , гідно яких заповіт повинен бути укладений в письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Разом з тим встановлено, що рішення про покладення обов»язків на вчинення нотаріальних дій секретарю виконкому Кальнянської сільської ради - ОСОБА_7 - немає.

Неправомірним вважає апелянт і видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки таке видано на майно яке не перебувало у власності спадкодавця, а видано на підставі незаконних сфабрикованих правовстановлюючих документів.

Незаконною вважає також апелянт ухвалу суду від 23.12.2013 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки в матеріалах справи є достатньо письмових доказів про те, що підпис на заповіті від імені його матері виконаний не нею.

Апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 заперечила вимоги апеляційної скарги.

Інші сторони в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно заповіту від 01.12.1990 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Кальнянської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №5 ОСОБА_5 все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_6 та внучці ОСОБА_3

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Долинською районною державною нотаріальною конторою 01.10.1999 року спадкоємцями майна померлої ОСОБА_5 згідно заповіту в рівних долях стали ОСОБА_6 та внучка ОСОБА_9

Позивач ОСОБА_2, посилаючись на те, що він являється спадкоємцем першої черги після смерті матері, від спадщини не відмовлявся - просив визнати недійсним заповіт посвідчений від імені його матері ОСОБА_5 на користь ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з тих підстав, що його покійна мати не була письменною, а підпис на заповіті вчинений від її імені іншою особою.

Постановляючи рішення по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції правильно зазначив, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України (в редакції 1963 року).

Так, відповідно до положень ст. 549 ЦК УРСР (в ред. 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач не представив суду жодних доказів про прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Натомість встановлено, що ОСОБА_10 - 20.08.1999 року та ОСОБА_9 01.10.1999 року звернулися до Долинської державної нотаріальної контори із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

01.10.1999 року державним нотаріусом Долинської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 являються спадкоємцями майна ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в рівних долях.

Спадкове майно складається з житлового дерев»яного будинку, що знаходиться в с. Розточки Долинського району (а.с. 47).

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку зібраним доказам по справі щодо доводів позивача про те, що його покійна мати не могла підписати заповіт та дійшов до правильного висновку про їх необґрунтованість.

Так, допитані в судовому засіданні свідки: колишній секретар Кальнянської сільської ради Долинського району ОСОБА_7 ствердила, що при посвідченні нею заповіту нікого з посторонніх не було, ОСОБА_5 виявила бажання заповісти своє майно дочці ОСОБА_10 та онуці ОСОБА_3, про що вказано в заповіті.

Свідок ОСОБА_11 - дочка спадкодавця ОСОБА_5, свідок ОСОБА_12, сусідка померлої - ствердили, що ОСОБА_5 була письменною, тривалий час працювала ланковою в колгоспі та вела документацію.

Апелянтом не представлено також жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_5 в силу похилого віку була введена в оману, а тому її волевиявлення не могло бути вільним. Судом, натомість встановлено, що після посвідчення заповіту ОСОБА_5 проживала ще 9 років, до останніх днів життя займалася домашнім господарством, будь-яких відхилень в сприйнятті дійсності не проявляла.

Необґрунтованим є посилання апелянта на порушення при посвідченні заповіту Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих документів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції від 25.08.1994 року, зареєстрованої в Мінюсті 26.10.1994 року № 256/466, в той час як заповіт посвідчено 01.12.1990 року.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про те, що свідоцтво про право власності на спірне будинковолодіння в с. Розточки видане на ім»я його матері ОСОБА_5 неправомірно, оскільки такі позовні вимоги позивачем не заявлялись як і не вказано в чому саме полягає порушення його прав при оформленні права власності на даний будинок.

Таким чином, доводи апелянта про допущені судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Долинського районного суду від 24 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Пнівчук О.В.

Судді: Беркій О.Ю.

Соколовський В.М.