Ухвала суду № 37773216, 24.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

22-ц/775/12307/2013

230/9309/13-ц

Головуючий в 1 інстанції: Букреєва І.А.

Категорія 74 Доповідач: Космачевська Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Курило В.П.,

суддів: Космачевської Т.В., Будулуци М.С.,

при секретарі: Бакунець Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Єнакіївська міська рада, друга Єнакіївська державна нотаріальна контора, про встановлення факту мешкання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Єнакіївська міська рада, друга Єнакіївська державна нотаріальна контора, про встановлення факту мешкання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом - відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд при ухваленні рішення брав за основу її позовну заяву, яка була складена некомпетентним адвокатом. Також вважає, що пояснення свідків по справі є об'єктивними та достовірними, тому їх необхідно розцінювати як належні і допустимі докази, які підтверджують обґрунтованість та законність позову.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить отримання ним рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить отримання ними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Державний нотаріус надав заяву про розгляд справи за відсутністю представника Другої єнакіївської державної нотаріальної контори.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим слухати справу за відсутністю відповідача та третіх осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 11 і 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що 06 серпня 1991 року відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 8). 24 березня 2005 року розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 7). 19 липня 2005 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, за яким ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_4 купив квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 10). Право власності на зазначену квартиру відповідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 28.07.2005 року зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с. 11).

З свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що 12 листопада 2005 року було укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 6). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданого 06.10.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Єнакіївського міського управління юстиції у Донецькій області (а.с. 5).

31 липня 2013 року ОСОБА_1 отримала спадщину після смерті ОСОБА_4 у вигляді ? частини квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с. 9).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів факту сумісного проживання позивача та померлого ОСОБА_4 однією сім'єю без шлюбу, тобто того, що між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. А також позивачем не надано доказів джерел доходів витрачених на придбання спірної квартири.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають встановленим обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.

Відповідно до ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Виходячи з цього, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку доказам по справі та обґрунтував з яких саме підстав він прийшов до висновку про відсутність факту спільного проживання однією сім'єю під час придбання спірної квартири померлим. Судом належним чином перевірені доводи сторін, чи проживали позивач та померлий разом та за якою адресою, чи вели вони спільне господарство та чи мали спільний сімейний бюджет, тобто, чи носили їх відносини усталений характер, що притаманний подружжю.

Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» - при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Суд першої інстанції дав належну оцінку поясненням свідків, допитаних в судовому засіданні.

Згідно ж ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про невірну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачкою не надано.

Наданий до апеляційної скарги акт обстеження сім'ї ОСОБА_1 від 03 грудня 2013 року за №572, проведений депутатом ОСОБА_7, щодо підтвердження факту сумісного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у період з 2002 року по 2005 рік, та сумісної оренди з 2002 року по 2005 рік житла за адресою: АДРЕСА_2, апеляційним судом не приймається, тому що цей акт складений у 2013 році через рік після смерті ОСОБА_4, не містіть відомостей про джерело отримання такої інформації сусідами. Крім того, в акті не мається відомостей про підстави складення цього акту депутатом.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що приведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно із статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 27 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: