Ухвала суду № 37772971, 20.03.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

Справа №197/299/13-к

Провадження №11-кп/774/38/к/14

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чумак Н.О.

суддів Яценко Т.Л., Русаковій І.Ю.

при секретарі Євтодій К.С.

за участю

прокурора Троцик С.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула 20 березня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Совхозне Красноперекопського району Кримської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, який має неповну середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в порядку ст.89 КК України

засуджено:

- за ст.121 ч.2 КК України до 7 років 9 місяців позбавлення волі.

стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 294 гривні

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України за наступних обставин.

Обвинувачений ОСОБА_2 20 грудня 2013 року приблизно о 14.00 годин, перебував в домоволодінні, розташованому за адресою - АДРЕСА_2. На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин між ним і ОСОБА_3 виникла сварка. В ході цієї сварки ОСОБА_2, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, у присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, умисно завдав йому декілька ударів правою рукою стисненою в кулак, в області лівої частини обличчя і грудей, після чого останній упав на підлогу кухні, потім ОСОБА_2 наніс йому багаточисленні удари правою і лівою взутою ногою в область ребер з правого боку, після чого, взявши за комір куртки перетягнув в веранду вищевказаного домоволодіння, поклав на підлогу, на спину, де продовжував наносити потерпілому багаточисленні удари руками стиснутими в кулаки і взутими ногами в область грудей, голови, обличчя, живота. Згідно висновку судово-медичної експертизи №164-Е було встановлено, що у ОСОБА_3 виявлені наступні тілесні ушкодження - численні синці, садна, забої м'яких тканин та забійні рани обличчя та голови в різних анатомічних областях; субдуральний крововилив (близько 100 мл); численні двобічні переломи ребер по різним анатомічним лініям, із забоями тканин легенів в місцях переломів; розрив тканин печінки з наступною внутрішньочеревною кровотечею; синці тильної поверхні обох кистів; садна нижніх кінцівок. Всі ушкодження, які входять в комплекс сполученої травми, у своїй сукупності призвели до розвитку загрозливого для життя явища - травматичного шоку, який і став безпосередньою причиною смерті, і за цією ознакою належить до тяжких тілесних ушкоджень (підстава п.2.1.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», наказ МОЗ України №6 від 17.01.1995 року). Синці обох кистів та садна нижніх кінцівок, за своїм характером, мають ознаки легких тілесних ушкоджень і до причини смерті відношення не мають. Всі ушкодження виникли незадовго до смерті від багаторазової дії тупих предметів, групові та індивідуальні особливості яких не відобразилися на цих ушкодженнях. Давність їх спричинення може відповідати 20.12.2012 року. Враховуючи характер, локалізацію та особливості ушкоджень, встановлено, що в обличчя та по голові потерпілого було спричинено не менш 12-13 травматичних дій тупого предмета(-ів). В область грудної клітки спричинено не менш 5-ти травматичних дій. Двобічні парастернальні переломи ребер в хрящові тканині, а також розрив печінки, виникли скоріше за все, внаслідок різкого стискання грудної клітки у передньо - задньому напрямку. Сполучена травма голови, грудної клітки та живота знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Стан трупних явищ на момент огляду трупу на місці його виявлення та при дослідженні в морзі свідчать про те, що смерть наступила близько 2-х діб до моменту огляду на місці виявлення, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2. Не виключена можливість утворення деяких (окремих) тілесних ушкоджень при падінні потерпілого з висоти власного зросту та ударі об тупий предмет (площину), наприклад: крововилив у м'які тканини лівої тім'яно-потиличної області голови, перелом(-ми) окремих ребер по заднім лініям. В цілому, виникнення усіх вищевказаних ушкоджень внаслідок падіння потерпілого з висоти власного зросту малоймовірне. Смерть потерпілого наступила в результаті сполученої травми голови, грудей та живота у вигляді крововиливу під оболонку мозку, численних двобічних переломів ребер по різним анатомічним лініям, із забоєм тканини легенів та розриву печінки. Сполучена травма у своєму перебігу ускладнилася розвитком травматичного шоку, що й призвело до смерті. Після спричинення тілесних ушкоджень потерпілий жив доволі тривалий час (можливо кілька годин), на що вказують реактивні зміни в ушкодженнях, виявлені як при дослідженні трупа (набряк тканин, ущільнення згортки крові, наявність ніжних ворсин фібрину на петлях кишок, гемолізована кров у черевній порожнині), так і при гістологічному дослідженні. Встановлена при судово - токсилогічному дослідженні концентрація етилового спирту в крові трупа становить за життя могла відповідати середньому ступеню алкогольного сп»яніння.

В доповненій апеляції обвинувачений ОСОБА_2, просить вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року, скасувати та направити кримінальну справу для проведення додаткового розслідування.

Апеляцію обґрунтовує тим, що судове слідство було проведено однобічно. Свідки допитані в судовому засіданні надали суперечливі пояснення. До того ж, із висновків проведеної судово-медичної експертизи, не зрозуміло, в який саме час настала смерть ОСОБА_3 Крім того, в матеріалах справи міститься протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 23.12.2013 року, згідно якого він попереджений слідчим, що його викликано для дачі показань у кримінальному провадженні за фактом викрадення майна, що належить ОСОБА_6 Не зрозуміло, яке відношення має ОСОБА_6 до вказаного кримінального провадження і, яким чином протокол допиту свідка ОСОБА_4 був складений слідчим 23.12.2013 року, тобто вже після ухвалення вироку по вказаній справі. Вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення відносно нього є необґрунтованим, надуманим та незаконним.

В апеляції захисник ОСОБА_1, що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, просить вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року скасувати, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 закрити.

Апеляцію обґрунтовує тим, що обвинувачений ОСОБА_2 провину в скоєнні інкримінованого йому злочину не визнав. Вважає, що своїми діями ОСОБА_2 не міг заподіяти потерпілому таких тілесних ушкоджень, від яких останній потім помер. Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 під час допиту в судовому засіданні давали зовсім інші пояснення, ніж під час проведення досудового слідства. Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили, що 20.12.2012 року приблизно о 19 годині бачили померлого ОСОБА_3 та тілесних пошкоджень на ньому не було. Експерт, допитаний в судовому засіданні, пояснив, точно вказати час, коли потерпілому були нанесені тілесні ушкодження, він не може. Тому можна зробити висновок, що тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого, були заподіяні пізніше і в іншому місці. Крім того, судом було порушено п.4 ст.95 КПК України, згідно якого суд може обґрунтовувати свої висновки лише на поясненнях, які від безпосередньо сприймав під час судового засідання. В порушення цих вимог, у вироку суду вказані, як докази, пояснення свідків під час досудового слідства. Тому вирок суду першої інстанції є незаконним і підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.402 КПК України (в редакції 2012 року) заперечення на апеляційну скаргу сторонами подані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, обвинуваченого, який просив задовольнити його апеляцію та вирок суду першої інстанції скасувати, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та закрити кримінальне провадження, захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах обвинуваченого і, який також просив вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити, вислухавши думку прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляцій обвинуваченого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, відмовити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах обвинуваченого не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчинені злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку і є обґрунтованими.

Так, ОСОБА_2 засуджено за те, що 22 грудня 2012 року приблизно в 14 годин, перебуваючи в приміщенні кухні, в домоволодінні, розташованому за адресою АДРЕСА_2, у ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 умисно завдав потерпілому декілька ударів правою рукою стисненою в кулак, в області лівої частини обличчя і грудей, після чого потерпілий упав на підлогу кухні, а ОСОБА_2 наніс йому багаточисленні удари правою і лівою взутою ногою в область ребер з правого боку, а потім взявши за комір куртки потерпілого перетягнув його на веранду будинку, поклав на підлогу, на спину, а потім наніс потерпілому баточисленні удари руками стиснутими в кулаки і взутими ногами в область грудей, голови, обличчя та живота, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя від яких 20 грудня 2012 року настала смерть потерпілого.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованого йому злочину при обставинах вказаних у вироку, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна правова оцінка.

Висновок про доведеність вини ОСОБА_9 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, від яких настала смерть потерпілого, суд зробив на підставі ретельного аналізу досліджених ним доказів, а саме:

- показань обвинуваченого ОСОБА_2, який не заперечує, що він наніс потерпілому декілька ударів, правою рукою в обличчя ліворуч, після чого ОСОБА_3 сів на стілець, потім один раз ударив його ногою в таз, а після того, як ОСОБА_3 впав на підлогу ще наніс йому два удари ногами в таз, але завдати болю потерпілому не хотів;

- показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили обставини, при яких обвинувачений завдав тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_5 в суді першої інстанції та при розгляді в апеляційному суді пояснювала, що 20 грудня 2012 року приблизно в 14 годин вони разом з потерпілим ОСОБА_3 розпивали спиртні напої в будинку ОСОБА_4 Між обвинуваченим та ОСОБА_4 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_3 лайливо висловився на адресу матері обвинуваченого, після чого обвинувачений бив ОСОБА_3 руками і ногами. Спочатку він вдарив потерпілого двічі рукою по обличчю, потім приблизно 4 удари взутою ногою в живіт, обвинувачений бив потерпілого спочатку на кухні, а потім він продовжував бити потерпілого на веранді.

Такі пояснення в суду першої інстанції давав і свідок ОСОБА_4, пояснюючи, що ОСОБА_3 з його дозволу залишився в нього ночувати. Прокинувшись вночі він виявив потерпілого мертвим.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 07 лютого 2013 року та фототаблицями до нього, який було проведено за участю свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (т.1 а.кп. 73-77, 78-82) вбачається, що свідки показували, як обвинувачений знаходячись в приміщенні кухні, наніс декілька ударів рукою в обличчя потерпілого, від яких потерпілий впав на правий бік, а обвинувачений продовжував наносити взутою ногою удари потерпілому в область тулуба, живота, спини, голови, а потім за комір витягнув потерпілого до веранди, залишив його лежати на підлозі і став наносити багаточисленні удари взутими ногами в живіт, груди, спину та голову.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 07 липня 2013 року та фото таблиці до нього за участю обвинуваченого (т.1 а.кп. 83-91) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 продемонстрував, як він 20 грудня 2012 року в приміщенні кухні наніс спочатку 2 удари правою рукою в ліву частину обличчя потерпілого, взутою ногою наносив удари в область тулуба, спини, живота, грудей потерпілого, коли він лежав на підлозі, також продемонстрував, як він за комір витягнув ОСОБА_3 до веранди і там наносив удар руками в область обличчя та взутими ногами в область тулуба.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи № 164-Е від 25 грудня 2012 року смерть потерпілого ОСОБА_3 наступила в результаті сполученої травми голови, грудей, та живота у вигляді крововиливу під оболонку мозку, численних двобічних переломів ребер по різним анатомічним лініям із забоєм тканин легенів та розриву печінки. Сполучена травма у своєму перебігу ускладнилася розвитком травматичного шоку, що й призвело до смерті. За своїм характером тілесні ушкодження які були виявленні у ОСОБА_3 - численні синці, садна, забої м'яких тканин та забійні рани обличчя та голови в різних анатомічних областях, субдуральний крововилив, численні двобічні переломи ребер по різним анатомічним лініям із забоями тканин легенів в місцях переломів, розрив тканин печінки з наступною внутрішньочеревною кровотечею, синці тильної поверхні обох кистів, садна нижніх кінцівок. Всі ушкодження які входять в комплекс сполученої травми у своїй сукупності призвели до розвитку загрозливого для життя явища - травматичного шоку, який і став безпосередньою причиною смерті (т.2 а.кп. 57-58).

Так, згідно висновку експертизи, смерть потерпілого наступила в результаті сполученої травми голови, грудей та живота в вигляді крововиливу під оболонку мозку, численних двобічних переломів ребер по різним анатомічним лініям із забоєм тканин легенів та розриву печінки.

Враховуючи те, що обвинувачений не визнав себе винним у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, від яких наступила смерть останнього, суд першої інстанції правильно послався у вироку на покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які були єдиними очевидцями по справі.

Тому, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню доводи апеляції обвинуваченого та його захисника про те, що смерть потерпілого ОСОБА_3 наступила не від дій обвинуваченого, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_11 підтвердив висновок експертизи та пояснив, що встановлені експертизою тілесні ушкодження у ОСОБА_3, враховуючи їх анатомічні реактивні та запальні зміни, всі виникли приблизно в однаковий час в межах однієї години. Людина, з такими тілесними ушкодженнями, які були встановлені під час проведення експертизи, далеко не могла зайти, так як могла і повинна була відчувати дуже сильний, навіть нестерпний біль… внаслідок таких тілесних ушкоджень виникає шоковий стан… після отримання встановлених судово - медичною експертизою тілесних ушкоджень ОСОБА_3 прожив 3-4 години можливо навіть 6 годин…, але ходити протягом вказаного часу, враховуючи ступінь та характер тілесних ушкоджень потерпілий не міг. А якщо навіть і допустити можливість пересування ОСОБА_3 в перші хвилини чи годину після отримання ним тілесних ушкоджень, то в потерпілого повинна бути характерна поза тіла, а саме тулуб повинен бути досить помітно візуально нахилений вперед, спина дуже сутула, руки прижаті до боків тулуба рухи дуже помірковані…Нормальна звичайна хода, рух з такими тілесними ушкодженнями виключений, навіть у випадку першої стадії шоку, коли людина не відчуває болю, оскільки описана вище поза при пересуванні, а саме нахил вперед, прижаті руки до тулуба, та характерне дихання є інстинктивними та захисним рефлексним явищем.

Час настання смерті ОСОБА_3 визначений, як за двоє діб до моменту огляду трупу на місці його виявлення, тобто за 48 годин до вказаного огляду. Огляд трупу на місці його виявлення проводився 22 грудня 2012 року в проміжок часу з 13 годин 15 хвилин до 15 годин 37 хвилин, з огляду на що смерть настала приблизно 20 грудня 2012 року максимум в межах вказаного проміжку часу 13 годин 15 хвилин - 15 годин 37 хвилин, тому і час виникнення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не може виходити за межі зазначеного проміжку часу 20 грудня 2012 року, а можливість отримання тілесних ушкоджень потерпілим після 15 годин 37 хвилин 20 грудня 2012 року виключається.

Саме тому, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню і доводи апелянтів, що досудовим слідством не встановлено, і з висновку судово-медичної експертизи не зрозуміло, в який саме час настала смерть ОСОБА_3, що тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого, були заподіяні пізніше і в іншому місці спростовуються висновком судово-медичної експертизи № 164-Е (а.кп. 57-58) з якого вбачається, що стан трупних явищ на момент огляду трупа на місці його виявлення та при дослідженні в морзі свідчить про те, що смерть його наступила близько двох діб до моменту огляду на місці виявлення, тобто 20 грудня 2012 року.

А тому твердження в апеляційній скарзі обвинуваченого про те, що потерпілий 20 грудня 2012 року пішов до свого помешкання, а потім повернуся до ОСОБА_4 є необґрунтованими.

Також колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції не дав належну оцінку показам свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які пояснювали, що 20 грудня 2012 року о 19 годині вони бачили, як по вулиці йшли ОСОБА_5, а трохи позаду неї йшов ОСОБА_3, який підходив до ОСОБА_8 та просив у нього закурити. Вказані пояснення повністю спростовуються висновком судово-медичної експертизи та поясненнями експерта в судовому засіданні, який пояснював, що під час проведення огляду території домоволодіння ОСОБА_4 на території домоволодіння, подвір'я, яке було вкрито снігом не було виявлено жодних слідів крові, що спростовує доводи апелянтів про те, що ОСОБА_3 міг самостійно пересуватися.

Крім того, свідок ОСОБА_5 пояснила, що додому 20 грудня 2012 року вона поверталася одна, вона дійсно бачила, що на подвір'ї ОСОБА_8 горіло світло, але самих ОСОБА_8 і ОСОБА_7 вона не бачила.

Тому колегія суддів вважає, що суд обгунтованно критично оцінив їх як такі, що спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Наведені в апеляційній скарзі обвинуваченим порушення норм кримінального процесуального закону, а саме, що у протоколі допиту в якості свідка ОСОБА_4 стоїть не підпис свідка, що в протоколі слідчий вказав що ОСОБА_4 має судимості, але не вказав за якою статтею кримінального кодексу він був раніше засуджений, що прізвище ОСОБА_4 не вказано в протоколі огляду місця події, що експертиза була проведена з порушенням, а саме що у висновку експертизи вказано, що експертиза була розпочата 27 грудня 2012 року, а закінчена 23 січня 2013 року, не можна вважати істотними порушеннями кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Ніяких протиріч в поясненнях свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не виявлено, а навпаки свої пояснення вони підтверджували під час проведення слідчих експериментів та під час одночасних допитів обвинуваченого та свідків, крім того, які повністю співпадають з висновками судово-медичної експертизи. Колегія суддів вважає, що вказані доводи є необґрунтованими.

Крім того, доводи апелянтів про недоведеність вини обвинуваченого в спричиненні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, від яких настала смерть потерпілого, колегія суддів вважає необґрунтованими, а дії ОСОБА_2 правильно кваліфікованими за ст.121 ч.2 КК України.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено процесуальних порушень, які б ставили під сумніви правильності висновків суду першої інстанції, щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку злочину.

Порушень кримінально-процесуального закону при розгляді справи судом першої інстанції вивченням матеріалів справи не виявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 419 КПК України (в редакції 2012 року) колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року - залишити без задоволення.

Вирок Широківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року, яким ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ст.121 ч.2 КК України до 7 років 9 місяців позбавлення волі - залишити без змін.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області

____________________

Провадження №11/774/38/к/14 Суддя І інстанції Шевченко О.В.

Категорія ст.121 ч.2 КК України Доповідач суддя Чумак Н.О.