Ухвала суду № 37771988, 19.03.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/1476/13-ц Головуючий у І інстанції Коваленко К.В.Провадження № 22-ц/780/1262/14 Доповідач у 2 інстанції ФінагєєвКатегорія 29 19.03.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Ромашини І.В.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 12 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» матеріальну шкоду у розмірі 2 220 грн. 94 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за участю автомобіля «Форд» під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «КІА» під керуванням ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій винним визнано відповідача. Транспортний засіб «КІА» був застрахований у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна». Після ДТП страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно платіжного доручення від 11.10.2010 року на рахунок ТОВ «Н2О Груп» страховою компанією було перераховано відшкодування для проведення відновлювального ремонту автомобіля «КІА» у сумі 2 220 грн. 94 коп.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 12 грудня 2013 року позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» матеріальну шкоду в сумі 2 220 грн. 94 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що умови договору страхування були змінені за ініціативою клієнта. Вартість матеріального збитку була визначена особою, чиї повноваження належним чином не підтверджені.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 29 жовтня 2009 року між ОСОБА_3 та ВАТ СК «Універсальна» було укладено договір № 3110/249/000691 добровільного страхування наземного транспорту, згідно якого було застраховано автомобіль КІА СЕЕ D, державний номерний знак НОМЕР_1, колір бежевий, 2007 року випуску (а.с.7).

20.07.2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, внаслідок якої було пошкоджено вищезазначений транспортний засіб, про що останній повідомив страхову компанію (а.с.13).

З постанови Дарницького районного суду Київської області від 27 серпня 2010 року вбачається, що 20 липня 2010 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Форд» д/н НОМЕР_2, виїжджаючи з дворової території на головну дорогу по пров. Руднєва, 9-А в місті Київ, не надав дорогу автомобілю «КІА» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, чим відповідач порушив п.п. 10.1, 10.2 ПДР України. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 21 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 357 грн. (а.с.20).

Згідно аварійного сертифікату вартість відновлювального ремонту автомобіля КІА, державний номерний знак НОМЕР_1, становить 3 020 грн. 94 коп. (а.с.30).

Згідно висновку ПАТ СК «Універсальна» страхувальнику ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування в сумі 2 220 грн. 94 коп., що підтверджується страховим актом № 9110002435 від 08.09.2010 року та платіжним дорученням № 1032 від 11 жовтня 2011 року (а.с.6, 32).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, яка була виплачена страховою компанією відповідають обставинам справи.

В той же час слід відмітити, що ухваливши правильне по суті рішення суд, першої інстанції помилково послався на вимоги ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Так, з матеріалів справи вбачається, що між страховою компанією "Універсальна" та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту.

Отже страхова компанія в даному випадку має право вимоги до винної особи не в порядку регресу, визначеному ст. 1191 ЦК України, а в порядку визначеному ст. 993 ЦК України, а саме як вимоги страховика, який виплатив страхове відшкодування, визначене договором.

За таких обставин підлягають застосування норми матеріального права, а саме ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що зазначене рішення не може бути скасоване лише через невірне застосування норми закону, що регламентує зазначені правовідносини, оскільки за своєю суттю рішення є правильним.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_1 вказує на те, що умови договору страхування, укладеного між ВАТ СК «Універсальна» та ОСОБА_3, були змінені за ініціативою клієнта. Однак, зазначені посилання апелянта не можуть бути взяті до уваги.

На спростування зазначених доводів представник страхової компанії надав суду внесені зміни до договору страхування. Відповідно до зазначених змін останні були укладені після страхового випадку та за своєю суттю ніяким чином не впливають на обов'язок страхової компанії здійснити страхову виплату страхувальнику та стосуються виключно строку внесення платежів страхувальником.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб'єктами господарювання є зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд не взяв до уваги вимоги вищезазначеного Закону, а саме не врахував те, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, визначала особа, яка не мала на те повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте відповідач ОСОБА_1 не спростував суму збитків визначену страховою компанією, яка була сплачена позивачем внаслідок настання страхового випадку та не надав будь-яких доказів на підтвердження доводів щодо невірного визнання розміру відшкодування, а також щодо вірного на його думку розміру спричинених збитків.

Таким чином висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, вищезазначені доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 12 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.