Рішення № 37770353, 11.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25519/13 11.03.14Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 186 897,16 грн.

Представники сторін:

від позивача: Григоренко В.І. - представник за довіреністю № б/н від 24.12.2013року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 186 897,16 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.04.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (надалі -кредитор або позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - отримувач або відповідач) укладено договір № ФД-230413 (надалі -договір) про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Відповідно п. 1.1 1. Договору кредитор надає отримувачу зворотну безпроцентну фінансову допомогу.

Отримувач зобов'язаний повернути фінансову допомогу на умовах та у строки встановлених в договорі.

П. 3.1. договору передбачено, що кредитор надає отримувачу фінансову допомогу в розмірі 194 010,75 грн.

П. 4.3. договору передбачено, що кредитор надає фінансову допомогу на строк до 23.06.2013 року.

Позивач виконав умови договору та надав отримувачу кошти у вказаній сумі. Отримувач порушив взяті на себе зобов'язання і повернув частково суму фінансової допомоги в сумі 10 000, 00 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 184 010,75 грн.

За невиконання умов договору позивач нарахував відповідачеві 3 % річних у сумі 2 886,41 грн.

У зв'язку порушенням відповідачем зобов'язань позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основної заборгованості 184 010,75 грн. та 3 % річних у сумі 2 886,41 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.01.2014 року порушено провадження у справі № 910/25519/13, розгляд справи призначено на 07.02.2014 року.

Розпорядженням голови господарського суду м. Києва від 07.02.2014 року, у зв'язку з перебуванням суддя Шкурдової Л.М. у відпустці. Справу передано для розгляду судді Мудрому С.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2014 року справу призначено на 25.02.2014 року.

У судове засідання 25.02.2014 року з'явився представник позивача та через загальний відділ діловодства 24.02.2014 року подав документи на виконання вимог ухвали суду від 10.02.2014 року. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не виконав вимог ухвали суду від 10.02.2014 року, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 11.03.2014 року.

У судове засідання 11.03.2014 року з'явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не виконав вимог ухвали суду від 10.02.2014 року, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 28548560.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 184 010,75 грн. та 3 % річних у сумі 2 886,41 грн., а також витрати на оплату судового збору у сумі 3 737,94 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

23.04.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (надалі -кредитор або позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - отримувач або відповідач) укладено договір № ФД-230413 (надалі -договір) про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги.

Відповідно п. 1.1 1. Договору кредитор надає отримувачу зворотну безпроцентну фінансову допомогу.

Отримувач зобов'язаний повернути фінансову допомогу на умовах та у сроки встановлених в договорі.

П. 3.1. договору передбачено, що кредитор надає отримувачу фінансову допомогу в розмірі 194 010,75 грн.

Згідно з п. 4.1. договору кредитор зобов'язується надати отримувачу фінансову допомогу у розмірі, передбаченому п. 3.1. договору, шляхом безготівкового переказу зазначеної суми грошових коштів на поточний рахунок отримувача. Сума переказу може бути перерахована одноразовим перерахуванням, або декількома, в залежності від необхідності та домовленості сторін.

П. 4.3. договору передбачено, що кредитор надає фінансову допомогу на строк до 23.06.2013 року.

Позивач виконав умови договору та надав отримувачу кошти у вказаній сумі, що підтверджується також випискою відділення «РЦ»/відділення ПУМБ «РЦ в м. Севастополь» про перерахування коштів на рахунок відповідача в сумі 194 010,75 грн. Отримувач порушив взяті на себе зобов'язання і повернув частково суму фінансової допомоги в сумі 10 000, 00 грн.

04.12.2013 року позивач направив відповідачеві претензію за вих. № 429, з проханням оплатити заборгованість, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком УДППЗ «Укрпошта» від 05.12.2013 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Заборгованість відповідача складає 184 010,75 грн. Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості в сумі 184 010,75 грн. відповідача належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростована.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 184 010,75 грн. суд погоджується з розрахунком 3 % річних у розмірі 2 886,41 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр.-т. Возз'єднання, будинок 15, код ЄДРПОУ 30262667) заборгованості в розмірі 184 010 (сто вісімдесят чотири тисячі десять) грн. 75 коп., три проценти річних в розмірі 2 886 (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 41 коп. та судовий збір в розмірі 3 737 (три тисячі сімсот тридцять сім) грн. 94 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 24.03.2014 року.

Суддя С.М.Мудрий