Рішення № 37770270, 03.03.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25903/13 03.03.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва

про стягнення 1038180,17 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кравчик С.М. (за довіреністю від 25.12.2013);

від відповідача: Петруньок І.В. (за довіреністю від 01.01.2014).

В судовому засіданні 03 березня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

31.12.2013 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №93/21/10244 від 25.12.2013 Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва про стягнення 1038180,17 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001 №8865009.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №910/25903/13. Призначено розгляд справи на 29.01.2014.

В судовому засіданні 29.01.2014 оголошено перерву до 03.03.2014 о 12:10 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 03.03.2014 з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8865009.

Позивач зазначає, що у відповідності до пп.2.2.1 та 2.3.1 Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, згідно з Додатком 1 до Договору, а відповідач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за зазначеним Договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2011 по 01.11.2013 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.11.2013 становить 952 663,70 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту згідно Договору теплову енергію.

З огляду на вищезазначене, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача борг за спожиту теплову енергію у сумі 952 663,70 грн., 3% річних у сумі 85 516,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду, відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (постачальник) яка у квітні 2011 року перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі за текстом - ПАТ «Київенерго») та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №8865009.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що вказаний Договір є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 1.1. Договору передбачено, що постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі.

Згідно з п.2.1. Договору, при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п.2.2.1 до обов'язків постачальника входить безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку 1.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

В підтвердження належного виконання позивачем умов Договору в матеріалах справи наявні Довідки про теплове навантаження об'єктів теплопостачання, Листи про затвердження тарифів на теплову енергію, облікові картки (табуляграми) за спірний період, а також відомості щодо обліку споживання теплової енергії.

Пунктом 2.3.1 Договору споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у Додатку 2.

У відповідності до п.3.1. Договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору.

Дослідивши повно та всебічно матеріали справи, судом встановлено, що позивачем належним чином виконано умови Договору. Однак, відповідач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України не виконував взяті на себе зобов'язання належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 952 663,70 грн. за період з 01.10.2011 по 01.11.2013.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До Господарського суду міста Києва відповідачем надано розрахунок заборгованості «Про нарахування та сплату опалення по Договору №8865009 з 10.2011 по 10.2013» з якого вбачається, що позивачем надано послуг на загальну суму 11 152 080,03 грн., відповідачем оплачено 10 324 021,32 грн. Таким чином, за підрахунком відповідача загальна заборгованість перед позивачем складає 828 058,71 грн.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що на рахунок позивача від Управління Державного казначейства, згідно платіжного доручення №36 від 27.09.2013 надійшли грошові кошти на загальну суму 9 332 466,00 грн.

З Листа №1120 від 01.10.2013 до ПАТ «Київенерго» вбачається, що Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва просило зарахувати згідно розпорядження №382 від 26.03.2013 кошти згідно платіжного доручення №36 від 27.09.2013, а саме в рахунок погашення заборгованості по Договору №8865009 на суму 124 605,02 грн.

Однак, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у вказаному платіжному дорученні не вказано призначення платежу, а також за який період необхідно провести зарахування.

Відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2011 у справі №42/248 за позовом ПАТ «Київенерго» до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання вказані кошти зараховано в погашення боргу за період з 01.11.2009 - 01.07.2011.

Відповідно до п.2.22 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22, якщо до банку надійшло одночасно кілька розрахункових документів, на підставі яких здійснюється списання коштів, то вони виконуються в такій черговості: у першу чергу - списуються кошти на підставі рішення суду для задоволення вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю або смертю, а також вимог про стягнення аліментів; у другу - списуються кошти на підставі рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором; у третю - списуються кошти на підставі інших рішень суду. Таким чином, вказані кошти було зараховано на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2011 у справі №42/248, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Станом на час розгляду справи докази сплати відповідачем заборгованості у сумі 952 663,70 грн. за Договором відсутні.

З огляду на вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 952 663,70 грн. підлягають задоволенню.

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних у розмірі 85 516,47 грн. перевірено судом та встановлено, що останній відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за договором та наявну заборгованість.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 952 663,70 грн.; 3% річних у сумі 85 516,47 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 20 763,60 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району міста Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, буд. 6, код ЄДРПОУ 3366552) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305, р/р 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл. ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 952 663,70 грн. (дев'ятсот п'ятдесят дві тисячі шістсот шістдесят три гривні 70 копійок), 3% у сумі 85 516,47 грн. (вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот шістнадцять гривень 47 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 20 763,60 грн. (двадцять тисяч сімсот шістдесят три гривні 60 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.03.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало