Ухвала суду № 37770089, 20.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" березня 2014 р. м. Київ К/800/19638/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про стягнення коштів,

за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року,

встановив:

У серпні 2012 року ОСОБА_4 пред'явив позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та стягнення з Державного бюджету України суми помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації легкового автомобіля в розмірі 3 055 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, позов задоволено: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області щодо відмови у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при реєстрації легкового автомобіля "Hyundai i30"; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 3 055 грн збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого при придбанні легкового автомобіля "Hyundai i30".

У касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що пункти 12, 13, 15 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740, прямо вказують на обов'язок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування саме особою, яка набуває право власності на легковий автомобіль.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 02.07.2011 р. за ОСОБА_4 зареєстрований легковий автомобіль марки "Hyundai i30", номер кузова НОМЕР_1.

Під час реєстрації вказаного автомобіля позивач сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 3 055 грн (3% вартості автомобіля), що підтверджується меморіальним ордером від 02.07.2011 р. № g152k2_405.

Вважаючи, що збір сплачений ним помилково, позивач 03.04.2012 р. звернувся до відповідача з проханням повернути сплачену суму, однак отримав відмову (лист від 13.04.2012 р. № 4757/08).

Пунктом 7 статті 1 Закону України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній до 28.06.2012 р.) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Отже, відповідно до цього Закону, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.

Водночас пунктом 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. № 1740, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів визначені, зокрема, фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" вказано, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що для державної реєстрації транспортного засобу ОСОБА_4 було безпідставно змушено сплатити збір у розмірі 3% на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим сплачена ним сума підлягає поверненню.

Згідно зі статтею 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2012 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.