Постанова № 37769667, 29.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2014 рокусправа № 2а-4930/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря: Федосєєвої Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 червня 2012 року у справі №2а-4930/11 за позовом Прокурора м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинського міського центру зайнятості до про ОСОБА_1 відшкодування шкоди,- ВСТАНОВИВ:

Прокурор м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області (далі по тексту - прокурор) в інтересах держави в особі Дніпродзержинського міського центру зайнятості (далі по тексту - позивач) звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на користь Дніпродзержинського міського центру зайнятості 15 972 грн. 96 коп. (а.с.3-4)

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-4930/11. (а.с.1)

В обґрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що у зв'язку з тим, що відповідач отримав кошти під час навчання, він повинен повернути отримані кошти.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 червня 2012 року у справі №2а-4930/11 позовні вимоги задоволено. (суддя - Похваліта С.М.) (а.с.53-54)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідач в період з 01 вересня 2008 року по 01 січня 2009 рік не був особою, яка має право на отримання допомоги по безробіттю, у зв'язку з отриманням ним доходів, а тому кошти, які були отримані ним під час навчання та перебування в Дніпродзержинському міському центрі зайнятості, були отримані незаконно, у зв'язку з чим грошові кошти в розмірі 15 972 грн. 96 коп. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач - ОСОБА_1, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній адміністративній справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 червня 2012 року у справі №2а-4930/11 та закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що перед взяттям його на облік у Дніпродзержинському міському центрі зайнятості, ним було надано довідку з податкової інспекції, що він не є приватним підприємцем, тобто даних щодо зайнятості не було.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив. Позивачем надано клопотання про розгляд справи без участі його представника.

За таких обставин, з урахуванням думок прокурора та представника відповідача, заявленого позивачем клопотання, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 червня 2012 року у справі №2а-4930/11 та закрити провадження у справі.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечував, просив залишити без змін постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 червня 2012 року у справі №2а-4930/11.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі підстави.

Відповідно до матеріалів справи, 02 грудня 2008 року відповідачем подано до Дніпродзержинського міського центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного та виплату допомоги по безробіттю.

Наказом Дніпродзержинського міського центру зайнятості від 02 грудня 2008 року №НТ081202 ОСОБА_1 був наданий статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю.

Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1 від 26 січня 2010 року посадовими особами позивача встановлено, що ОСОБА_1 під час перебування на обліку у позивача як безробітний (з 02 грудня 2008 року по 31 листопада 2009 року) навчався на денному відділенні Дніпродзержинського технологічного коледжу Дніпродзержинського державного технічного університету на бюджетній основі з 01 вересня 2008 року по 02 лютого 2009 року.

В період з 11 жовтня 2010 року по 05 листопада 2010 року посадовими особами Контрольно-ревізійного відділу в м. Дніпродзержинську проведено ревізію фінансово-господарської діяльності, у тому числі щодо використання коштів державного бюджету, виділених на підготовку кадрів у Дніпродзержинському технологічному коледжі Дніпродзержинського державного технічного університету за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року, результати якої оформлено довідкою від 05 листопада 2010 року.

Відповідно до реєстру нарахованої та отриманої стипендії студентом ОСОБА_1 за період з 01 вересня 2008 року по 30 вересня 2010 року по Дніпродзержинському технологічному коледжу ДДТУ відповідач протягом вересня-грудня 2008 року отримав стипендію у розмірі 1606 грн. 80 коп. та протягом січня 2009 року - у розмірі 412 грн. 80 коп. Зазначений реєстр є додатком 37 до вищенаведеної довідки від 05 листопада 2010 року.

Листом №242 Дніпродзержинським міським центром зайнятості запропоновано відповідачу протягом 15 календарних днів з моменту отримання цього листа повернути позивачу кошти, виплачені відповідачу як допомога по безробіттю, у розмірі 13879 грн. 47 коп. та суму вартості навчання у розмірі 2093 грн. 49 коп. Доказів виконання вимог зазначеного листа відповідачем матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ч.2 ст.12 вищезазначеного Закону функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Пунктом «е» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах.

Виходячи з викладених обставин справи та зазначених правових норм, колегія суддів вважає, що відповідач, навчаючись на денній формі у Дніпродзержинському технологічному коледжі Дніпродзержинського державного технічного університету та отримуючи стипендію відносився до категорії зайнятого населення.

Згідно частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, кошти, які були отримані відповідачем під час навчання у зв'язку з наданням йому статусу безробітного, підлягають стягненню з відповідача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначено предметну підсудність адміністративних справ.

Частиною 1 вказаної статті визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

- адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

- усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

- усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

- адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої цієї статті.

Частиною 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Виходячи з положень зазначених правових норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що спір, який виник у даній справі, підлягав вирішенню в окружному адміністративному суді, а не місцевому загальному суді, як адміністративному.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності, суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді (пункт 2 частини першої статті 22 КАС України). Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.

Колегія суддів зазначає, що згідно частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Станом на час розгляду справи, Кодексом адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо направлення справи за наслідками розгляду апеляційної скарги на новий розгляд.

Разом з тим, п.4 ч.1 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 червня 2012 року у справі №2а-4930/11 підлягає скасуванню з огляду на порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності з ухваленням нової постанови по суті заявлених позовних вимог про їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ч.3 ст. 160, ст.195,196,198,202,205,207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 червня 2012 року у справі №2а-4930/11 - скасувати.

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпродзержинського міського центру зайнятості 15972 гривні 96 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу - з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено - 03 лютого 2014 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: Л.М. Нагорна