Рішення № 37769168, 24.02.2014, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18204/13-ц

провадження № 2/753/839/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2014 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Сирбул О.Ф.

при секретарі - Семенченко Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без наданні іншого жилого приміщення,-

встановив:

У жовтні 2013 року позивач Державне підприємство «Київський бронетанковий завод» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без наданні іншого жилого приміщення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що гуртожиток, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебуває в його оперативному управління. Відповідач, без належних підстав проживає в гуртожитку, всупереч вимог діючого законодавства. Його було повідомлено про необхідність звільнення вказаного житлового приміщення листом, але він в добровільному порядку не висиляється.

В позовних вимогах просив виселити ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та стягнути судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» - Костяний Олександр Юрійович позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи повідомлений у встановленому законом порядку про день та час розгляду справи за місцем його реєстрації, у зв'язку з чим суд проводить заочний розгляд справи, оскільки позивач не заперечує проти такого порядку вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів сторонами по справі встановив наступні факти та правовідносини.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність, взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою, органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до вимог закону.

Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону чи за рішенням суду.

На балансі Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (далі - Позивач) перебуває гуртожиток, який знаходиться за адресою: 02093, м. Київ, провулок Поліський, буд. 11, що підтверджується довідкою № 057/37 від 22.08.2013 р. (а.с. 27).

Відповідно до п. 15 Статуту Позивача, затвердженого наказом Державного концерну «Укроборонпром» № 72 від 30.07.2012 р. майно Підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном.

У гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований та проживає ОСОБА_2 (далі - Відповідач). Відповідач був вселений до зазначеного гуртожитку разом з батьками на підставі договору № 16 від 01.11.2001 р. на тимчасове проживання в відомчому гуртожитку, який 6ув укладений між в/ч А1777 (яку в подальшому було реорганізовано в Казенне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод», яке, в свою чергу, було реорганізоване в Державне підприємство «Київський ремонтно-механічний завод», .і в подальшому перейменовано в Державне підприємство «Київський бронетанковий завод», а.с. 21-22, 23-25, 26) та його батьком ОСОБА_5 (а.с. 28-29).

Відповідно до п. 2.2. Договору № 16 від 01.11.2001 р. Відповідач повинен був звільнити в недільний термін займане житлове приміщення, в разі припинення трудових відносин ОСОБА_5 з Позивачем.

ОСОБА_5 був прийнятий на роботу до Позивача відповідно до наказу № 105 від 22.03.1999 р. та звільнився з роботи у Позивача за власним бажанням, згідно наказу № 30 від 14.02.2006 р. (а.с. 30, 31).

ОСОБА_6 (матір Відповідача) також перебувала у трудових відносинах Позивачем, зокрема була прийнята на роботу відповідно до наказу № 234 від 01.12.2005 р. (а.с. 32).

В зв'язку з перебуванням ОСОБА_6 в трудових відносинах з Позивачем їй було видано ордер № 064 від 14.09.2006 р. на право користування житловим приміщенням гуртожитку (на сім'ю, складом з трьох осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2), а саме кімнатою АДРЕСА_1 (а.с. 34). Підставою падання жилого приміщення в гуртожитку було рішення адміністрації та профспілкового комітету Позивача. На підставі вказаного ордеру Відповідач був зареєстрований в гуртожитку, де проживає і по теперішній час.

11.07.2008 р. ОСОБА_6 звільнилася з роботи за власним бажання, згідно наказу № 128 (а.с. 33).

21.03.2011 р. Позивачем було надіслано попередження ОСОБА_6 листом за № 397 (а.с. 35). Однак, воно залишилось без виконання.

Згідно ст. 129 Житлового кодексу УРСР ордер є єдиною підставою для вселення в житлове приміщення.

Статтею 127 Житлового кодексу УРСР встановлено, що гуртожитки призначені для проживання лише певних категорій осіб, в тому ж числі працівників підприємств.

Отже, до правовідносин Позивача та Відповідача необхідно застосовувати положення ч. 2 статті 132 Житлового кодексу УРСР, зі змісту якої вбачається, що осіб, які за власним бажанням не працюють на підприємстві, якому належить гуртожиток, може бути виселено без падання іншого жилого приміщення.

Приписами ч. 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, відповідно до рішення апеляційного суду м. Києва від 25.07.2013 р. ОСОБА_5, ОСОБА_6 виселено з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення (а.с. 36 -37).

Вищевказані обставини є такими, що звільнені від доказування відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, оскільки вони встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідач проживав в даному гуртожитку, саме на підставі ордеру № 064 від 14.09.2006 р. виданого ОСОБА_6 та обставини, які встановлені рішенням апеляційного суду міста Києва від 25.07.2013 р. доводять позовні вимоги позивача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши осіб, які приймали участь у справі приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки позов задовольняється, з відповідача на користь позивача повинна бути стягнена сума сплаченого судового збору в розмірі 114,70 грн. (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 127, 129, 132 Житлового кодексу Української РСР,та на підставі ст.ст. 10, 11, 27, 60, 212-215, 226 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» до ОСОБА_2 про виселення з гуртожитку без наданні іншого жилого приміщення - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Київський бронетанковий завод» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 34-А, код ЄДРПОУ 14302667) судовий збір в розмірі 114,70 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

За письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з моменту отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк, протягом якого розглядатиметься заява відповідача про перегляд заочного рішення, не включається до строку на апеляційне оскарження.

Суддя: